Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2014 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф.,

Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І.,

Гуля В.С., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р., Колесника П.І., Короткевича М.Є.,

Коротких О.А., Кривенди О.В., Кузьменко О.Т.,

Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І.,

Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М.,

Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О.,

Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф.,

Яреми А.Г., -

за участю представника:

товариства з обмеженою відповідальністю

«Українська гірничо-промислова компанія» - Гудова Я.В., -

розглянувши на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» про перегляд Верховним Судом України ухвали господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року та ухвали Вищого господарського суду України від 4 грудня 2013 року у справі № 1/248 за позовом акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» (новий кредитор - товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія») до товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ТМК», державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Росія» (правонаступник - державне підприємство «Селидіввугілля») про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року стягнуто з державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Росія» (далі - ДВАТ «Шахта «Росія») на користь АК АПБ «Україна» 470 000,00 грн основного боргу та 1818 грн судових витрат.

4 липня 2003 року господарським судом Донецької області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року № 1/248.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року у виконавчому провадженні замінено сторону - ДВАТ «Шахта «Росія» на його правонаступника - державне підприємство «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля»), про що цього ж дня видано наказ № 1/248.

На підставі укладеного 16 липня 2008 року договору про відступлення права вимоги № 34, за умовами якого товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» (далі - ТОВ «УГПК») набуло права вимоги за всіма зобов'язаннями, що виникли у правовідносинах між АК АПБ «Україна» та ДП «Селидіввугілля», постановою відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 10 вересня 2009 року замінено сторону виконавчого провадження (наказ від 29 грудня 2003 року № 1/248) - стягувача АК АПБ «Україна» на ТОВ «УГПК».

Під час виконання рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року виконавче провадження неодноразово зупинялося.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року у справі № 1/248 за заявою ДП «Селидіввугілля» наказ господарського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року про стягнення коштів визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки рішенням господарського суду м. Києва від 22 березня 2013 року у справі № 910/3358/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 16 липня 2008 року № 34 та ліквідовано АК АПБ «Україна».

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року повернуто заявникові - ТОВ «УГПК» у зв'язку з пропуском строку апеляційного оскарження та неподанням клопотання про відновлення цього строку.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 4 грудня 2013 року касаційну скаргу ТОВ «УГПК» на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року повернуто заявникові як таку, що не відповідає вимогам закону.

До Верховного Суду України звернулося ТОВ «УГПК» із заявою, поданою з підстави, передбаченої пунктом 2 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій заявник просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалу Вищого господарського суду України від 4 грудня 2013 року;

- відмовити у задоволенні заяви ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу господарського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року таким, що не підлягає виконанню;

- визнати дійсним наказ господарського суду Донецької області від 29 грудня 2003 року;

- зобов'язати видати наказ про стягнення основного боргу за рішенням господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних від основної простроченої суми, збитків у вигляді упущеної вигоди, додаткової заборгованості за рішенням Європейського суду з прав людини (далі -Європейський суд) від 13 лютого 2014 року;

- зобов'язати ДП «Селидіввугілля» передати заявникові вугілля згідно з кредитним договором від 29 червня 1998 року № 3 та договором переводу боргу від 18 січня 2000 року № 1.

Підставою для задоволення поданої ним заяви ТОВ «УГПК» вважає рішення Європейського суду від 13 лютого 2014 року в справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв), яким Європейський суд встановив порушення Україною статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого Протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, винесених на користь заявників (у тому числі ТОВ «УГПК»), і відсутності дієвих внутрішньо-правових засобів стосовно зазначених скарг.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «УГПК», перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

За змістом статті 11114 ГПК України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно з рішенням Європейського суду (П'ята секція) від 13 лютого 2014 року та Додатком 1 до нього (до якого включено заяву ТОВ «УГПК» № 71904/12) ТОВ «УГПК» 6 листопада 2012 року подало до Європейського суду заяву про тривале невиконання рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року у справі, що переглядається.

Європейський суд цим рішенням установив, що заяви скаржників, зазначені у Додатку 1, є прийнятними згідно з пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції та Першого Протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; та встановив порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та Першого Протоколу до Конвенції.

Європейський суд одночасно присудив, що держава Україна протягом трьох місяців зобов'язана виконати внутрішнє рішення на користь заявника, і зобов'язана виплатити 2000 євро заявникові в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також компенсації понесених витрат і видатків.

Зазначене рішення Європейського суду набрало статусу остаточного 13 лютого 2014 року.

Отже, із рішення Європейського суду від 13 лютого 2014 року вбачається, що заява ТОВ «УГПК» стосувалася порушення його права на своєчасне виконання рішення національного суду, ухваленого на користь заявника (рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року), на підставі якого видано судовий наказ, який у подальшому визнаний таким, що не підлягає виконанню, ухвалою господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року.

Це рішення міжнародної судової установи, на яке ТОВ «УГПК» посилається як на підставу для перегляду ухвали господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року та ухвали Вищого господарського суду України від 4 грудня 2013 року, не містить жодних вказівок на те, що стосовно заявника встановлено порушення Конвенції з інших, крім тривалого невиконання рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року, питань, а також що ці порушення були спричинені судовими рішеннями, про перегляд яких просить заявник.

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи, що обставини, встановлені ухвалою господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2013 року та ухвалою Вищого господарського суду України від 4 грудня 2013 року (про повернення заявникові апеляційної і касаційної скарги на ухвалу господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року), про перегляд яких ТОВ «УГПК» подано заяву, не були предметом розгляду Європейського суду та не вплинули на зміст рішення цього суду про визнання допущеним порушення строків виконання рішення господарського суду Донецької області від 23 червня 2003 року, у задоволенні заяви ТОВ «УГПК» слід відмовити.

Керуючись статтями 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 статті 11116 ГПК України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: М.І. Балюк І.С. Берднік С.М. Вус Л.Ф. Глос Т.В. Гошовська Л.І. Григор'єва М.І. Гриців В.С. Гуль В.І. Гуменюк М.Б. Гусак А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок В.В. Заголдний Г.В. Канигіна М.Р. Кліменко П.І. Колесник М.Є. Короткевич О.А. Коротких О.В. Кривенда О.Т. Кузьменко Н.П. Лященко В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко М.В. Патрюк В.Ф. Пивовар О.І. Потильчак Б.М. Пошва О.Б. Прокопенко А.І. Редька Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.М. Скотарь Т.С. Таран О.О. Терлецький Ю.Г. Тітов І.Б. Шицький В.Ф. Школяров А.Г. Ярема