Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 червня 2014 року м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючогоБарбари В.П.,суддів:Балюка М.І.,Канигіної Г.В.,Пошви Б.М., Берднік І.С.,Кліменко М.Р.,Прокопенка О.Б.,Вус С.М.,Колесника П.І.,Редьки А.І.,Глоса Л.Ф.,Короткевича М.Є.,Романюка Я.М.,Гошовської Т.В.,Коротких О.А.,Сеніна Ю.Л.,Григор'євої Л.І.,Кривенди О.В.,Сімоненко В.М.,Гриціва М.І.,Кузьменко О.Т.,Скотаря А.М.,Гуля В.С.,Лященко Н.П.,Таран Т.С.,Гуменюка В.І.,Маринченка В.Л.,Терлецького О.О.,Гусака М.Б.,Панталієнка П.В.,Тітова Ю.Г.,Ємця А.А.,Патрюка М.В.,Шицького І.Б.,Жайворонок Т.Є.,Пивовара В.Ф.,Школярова В.Ф.,Заголдного В.В.,Потильчака О.І.,Яреми А.Г., -

розглянувши на спільному засіданні всіх судових палат Верховного Суду України заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року в справі № 19/414 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» (далі - ТОВ «УГПК») до державного підприємства «Селидіввугілля» про стягнення коштів за заявою державного підприємства «Селидіввугілля» (далі - ДП «Селидіввугілля») про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

У червні 2002 року акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна» (далі - АКАБ «Україна») звернувся до суду з позовом до державного відкритого акціонерного товариства «Шахта Курахівська» (далі - ДВАТ «Шахта Курахівська») про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3, укладеним між сторонами 29 червня 1998 року, та договором переведення боргу від 18 січня 2000 року № 1.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року позов АКАБ «Україна» частково задоволено: стягнуто з ДВАТ «Шахта Курахівська» на користь банку відсотки за користування кредитом у сумі 1 150 341 грн 30 коп. та 1 579 грн 84 коп. на відшкодування судових витрат.

30 серпня 2002 року господарським судом Донецької області видано наказ від 20 серпня 2002 року № 19/414 про примусове виконання зазначеного судового рішення.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11 березня 2004 року задоволено заяву АКАБ «Україна» про заміну сторони у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області від 30 серпня 2002 року № 19/414: замінено боржника ДВАТ «Шахта Курахівська» на його правонаступника - ДП «Селидіввугілля».

У 2008 році ТОВ «УГПК» і відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції (далі - ВДВС Селидівського МУЮ) звернулися до суду із заявами про заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання судового наказу № 19/414 та просили зазначити ТОВ «УГПК» стороною (правонаступником) замість АКАБ «Україна», посилаючись на те, що між товариством і банком 16 липня 2008 року укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «УГПК» набуло права вимоги за всіма зобов'язаннями, які виникли у правовідносинах між АКАБ «Україна» та ДП «Селидіввугілля».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19 грудня 2008 року в задоволенні заяв ТОВ «УГПК» та ВДВС Селидівського МУЮ відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 березня 2009 року ухвалу суду першої інстанції скасовано та прийнято нову ухвалу, якою заяви ТОВ «УГПК» і ВДВС Селидівського МУЮ задоволено: замінено АКАБ «Україна» на ТОВ «УГПК» у виконавчому провадженні щодо виконання наказу господарського суду Донецької області, виданого за рішенням цього суду від 20 серпня 2002 року в справі № 19/414.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 серпня 2009 року у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 березня 2009 року в справі № 19/414 відмовлено.

Постановою ВДВС Селидівського МУЮ від 10 вересня 2009 року замінено сторону у виконавчому провадженні (наказ від 20 серпня 2002 року № 19/414) - стягувача АКАБ «Україна» на ТОВ «УГПК».

Ухвалою господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року в справі № 19/414 за заявою ДП «Селидіввугілля» визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Донецької області від 30 серпня 2002 року № 19/414 про стягнення відсотків за користування кредитом у сумі 1 150 341 грн 30 коп. та 1 579 грн 84 коп. на відшкодування судових витрат. Обґрунтовуючи ухвалу, суд послався на те, що договір відступлення права вимоги від 16 липня 2008 року, укладений між ТОВ «УГПК» та АКАБ «Україна», рішенням господарського суду м. Києва від 22 березня 2013 року в справі № 910/3358/13 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2013 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 вересня 2013 року) визнано недійсним, а також встановлено припинення юридичної особи АКАБ «Україна».

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року в справі № 19/414, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року, ухвалу господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ «УГПК» просить:

- скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року, постанову Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року в справі № 19/414;

- застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності, передбачений ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, який ДП «Селидіввугілля» пропущено без поважної причини, та визнати недійсним провадження від 7 жовтня 2013 року у справі № 19/414;

- відмовити у задоволенні заяви ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року в справі № 19/414 таким, що не підлягає виконанню;

- визнати наказ господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року у справі № 19/414 дійсним та таким, що підлягає виконанню;

- зобов'язати видати негайно наказ у справі № 19/414 про стягнення з України на користь стягувача ТОВ «УГПК» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року в справі № 19/414 заборгованості в сумі 1 151 921 грн 14 коп. і додаткової заборгованості в якості збитків у сумі 2 000 євро згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року;

- стягнути негайно з України на користь ТОВ «УГПК» згідно з рішенням господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року в справі № 19/414 заборгованість у сумі 1 151 921 грн 14 коп. і додаткової заборгованості в якості збитків у сумі 2 000 євро згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року;

- стягнути негайно з України на користь ТОВ «УГПК» додатковий борг у справі № 19/414 за період з 1 квітня 2009 року до 10 березня 2014 року: 296 553 грн інфляційних втрат, 170 895 грн - 3% річних та 679 633 грн 50 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди;

- зобов'язати ДП «Селидіввугілля» передати ТОВ «УГПК» вугілля в кількості 553 685 тон згідно з кредитним договором від 29 червня 1998 року № 3 та договором переведення боргу від 18 січня 200 року № 1, або в якості альтернативної сатисфакції - грошовий еквівалент цього вугілля в розмірі на дату постановлення рішення Верховним Судом України у цій справі.

Підставою для перегляду постанови суду касаційної інстанції заявник вважає рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року в справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв).

Відповідно до цього рішення 6 листопада 2012 року ТОВ «УГПК» звернулося до Європейського суду з прав людини із заявою № 71904/12 з підстав порушення Урядом України п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції (далі - Протокол № 1) щодо тривалого невиконання рішення господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року на користь заявника.

13 лютого 2014 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі «Щукін та інші проти України» (заява № 59834/09 та 249 інших заяв), згідно з яким об'єднав заяви, наведені у Додатку 1 до рішення (до якого включено заяву № 71904/12 ), та:

- оголосив прийнятними скарги заявників, зазначених у Додатку 1, за п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та Протоколу № 1 щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг;

- постановив, що мали місце порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та Протоколу № 1;

- постановив, що протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2 000 євро кожному заявникові або його/її спадкоємцям, чиї заяви зазначені у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись; ці суми мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховується простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Листом Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав

людини від 20 травня 2014 № 12.0.1-22/4726 повідомлено Верховний Суд України про те, що зазначене рішення набуло статусу остаточного 13 лютого 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «УГПК», перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 11114 ГПК України Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Із рішення Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року вбачається, що заява ТОВ «УГПК» стосувалася порушення права на своєчасне виконання рішення господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року, ухваленого на його користь.

Разом із тим рішення міжнародної судової установи не містить жодних вказівок на те, що стосовно заявника встановлено порушення Конвенції з інших питань.

Тобто рішенням Європейського суду з прав людини від 13 лютого 2014 року не встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні по суті справи за позовом ТОВ «УГПК» до ДП «Селидіввугілля» про стягнення коштів, за заявою ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи, що обставини, встановлені ухвалою господарського суду Донецької області від 7 жовтня 2013 року, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12 листопада 2013 року, постановою Вищого господарського суду України від 17 лютого 2014 року, про перегляд яких ТОВ «УГПК» подано заяву, не були предметом розгляду Європейського суду з прав людини та не вплинули на зміст його рішення про визнання допущеним порушення строків виконання рішення господарського суду Донецької області від 20 серпня 2002 року, у задоволенні заяви ТОВ «УГПК» слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11123, 11124, 11126 ГПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-промислова компанія» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

ГоловуючийВ.П. Барбара Судді:М.І. БалюкН.П. ЛященкоІ.С. БерднікВ.Л. МаринченкоС.М. ВусП.В. ПанталієнкоЛ.Ф. ГлосМ.В. ПатрюкТ.В. ГошовськаВ.Ф. ПивоварЛ.І. Григор'єваО.І. ПотильчакМ.І. ГрицівБ.М. ПошваВ.С. ГульО.Б. Прокопенко В.І. ГуменюкА.І. РедькаМ.Б. ГусакЯ.М. РоманюкА.А. ЄмецьЮ.Л. СенінТ.Є. ЖайворонокВ.М. СімоненкоВ.В. ЗаголднийА.М. Скотарь Г.В. КанигінаТ.С. ТаранМ.Р. КліменкоО.О. ТерлецькийП.І. КолесникЮ.Г. ТітовМ.Є. КороткевичІ.Б. ШицькийО.А. КороткихВ.Ф. ШколяровО.В. КривендаА.Г. Ярема О.Т. Кузьменко