Історія справи

Постанова ВП ВС від 31.05.2018 року у справі №800/475/17
Ухвала КАС ВП від 31.01.2018 року у справі №800/475/17
Постанова ВП ВС від 30.08.2018 року у справі №800/475/17
Постанова ВП ВС від 30.08.2018 року у справі №800/475/17

П О С Т А Н О В А

Іменем України

31 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 800/475/17 (9901/475/18)

Провадження № 11-396сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В. С.,

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання - Гімарі Н. В.,

представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

представника Вищої ради правосуддя - Русакової І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду (головуючий суддя Бевзенко В. М., судді: Білоус О. В., Данилевич Н. А., Смокович М. І., Шарапа В. М.) від 22 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним та скасування рішення,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року про притягнення судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади;

- визнати незаконним та скасувати рішення ВРП від 11 жовтня 2017 року про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2017 року відкрито провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

03 січня 2018 року Вищий адміністративний суд України на підставі підп. 7 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України за розпорядженням керівника апарату цього суду від 15 грудня 2017 року № 1443 «Про передачу справ до Верховного Суду» справу за позовом ОСОБА_3 передав до Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2018 року роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_3 шляхом виділення в самостійне провадження вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ВРП від 11 жовтня 2017 року, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати від 10 травня 2017 року, передавши адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ВРП в частині вимог про визнання незаконним та скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року про притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності та застосування до неї дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади - до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31 січня 2018 року прийняв до провадження вказану адміністративну справу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року закрито провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_4 як представник ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи свої доводи, скаржник зазначає про невідповідність ухвали суду першої інстанції засадам верховенства права, оскільки висновок Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року не підлягає оскарженню в судах, суперечить нормам ст. 55, 124 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), які підлягають застосуванню в даному випадку. Також суд повинен був роз'яснити за правилами якого судочинства належить розгляд цього позову.

За правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у спірній ухвалі, оскаржуване рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 10 травня 2017 року може бути оскаржене виключно до ВРП за нормами ч. 1 ст. 51 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), і позивачка скористалась таким правом шляхом подання відповідної скарги до ВРП.

ВРП у відзиві на апеляційну скаргу просить в задоволені апеляційної скарги ОСОБА_3 відмовити, оскільки вважає, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду постановлено оскаржувану ухвалу з дотриманням норм КАС України, а доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

Указом Президента України від 11 листопада 2002 року № 1001/2002 ОСОБА_3 призначена на посаду судді Вишгородського районного суду Київської області, а постановою Верховної Ради України від 22 травня 2008 року

№ 300-VI вона обрана суддею безстроково. Рішенням зборів суддів від 16 квітня 2015 року № 7 суддя ОСОБА_3 призначена на посаду голови Вишгородського районного суду Київської області.

До ВРП від Тимчасової комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції надійшли заяви ОСОБА_7 від 09 грудня 2014 року, голови громадської спілки «Українська спілка Автомайдан» ОСОБА_8 від 15, 16 грудня 2014 року про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», оскільки суддя ОСОБА_3 26 січня, 14 лютого та 27 березня 2014 року прийняла постанови про накладення адміністративних стягнень без дотримання ст. 247, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ВРП ухвалою від 05 квітня 2017 року № 728/3дп/15-17 відкрила дисциплінарну справу стосовно судді ОСОБА_3

Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17 притягнуто суддю Вишгородського районного суду Київської області ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення її з посади.

Не погоджуючись з цим рішенням, ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та надані на противагу їм аргументи ВРП, Велика Палата Верховного Суду знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» встановлено: «Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами».

З метою усунення прогалин національного законодавства, на які звернув увагу Європейський суд з прав людини в рішенні від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», Верховною Радою України прийнято Закон № 1798-VIII, глава 4 якого визначає нову процедуру та порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо суддів.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини «навіть у разі, коли судовий орган, що виносить рішення у спорах щодо «прав та обов'язків цивільного характеру», у певному відношенні не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, порушення Конвенції не констатується за умови, якщо провадження у вищезазначеному органі «згодом є предметом контролю, здійснюваного судовим органом, що має повну юрисдикцію та насправді забезпечує гарантії п. 1 ст. 6 Конвенції». У рамках скарги за ст. 6 Конвенції для того, щоб визначити, чи мав суд другої інстанції «повну юрисдикцію» або чи забезпечував «достатність перегляду» для виправлення відсутності незалежності в суді першої інстанції, необхідно врахувати такі фактори, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, в який було винесено рішення, та зміст спору, включаючи бажані та дійсні підстави для оскарження (рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року у справі «Олександр Волков проти України», п. 123).

Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), «дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду» (п. 77 (v) Висновку № 3 КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості (2002)).

Дисциплінарний орган ВРП не є судом держави, однак має характеристики «суду» з точки зору автономного трактування ст. 6 Конвенції, та під час здійснення своїх функцій може розглядатися як «суд» у змістовному значенні цього терміна.

Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (ч. 10 ст. 131).

Так держава гарантує контроль за належним виконанням суддями своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - ВРП, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів.

Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів ВРП утворює Дисциплінарні палати з числа членів ВРП, які в свою чергу здійснюють дисциплінарні провадження щодо суддів (ч. 2 ст. 42 цього Закону).

За приписами ч. 2 ст. 50 Закону № 1798-VIII за результатами розгляду дисциплінарної справи Дисциплінарна палата ухвалює рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді (…).

Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено ст. 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до ч. 3 якої скарга на рішення Дисциплінарної палати може бути подана виключно до ВРП.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 реалізувала своє право на оскарження рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 10 травня 2017 року № 1037/3дп/15-17 шляхом подання скарги в порядку ст. 51 Закону № 1798-VIII безпосередньо до ВРП. Крім того, за результатами розгляду такої скарги 11 жовтня 2017 року ВРП прийняла рішення

№ 1037/3дп/15-17, яким на підставі п. 5 ч. 10 ст. 51 Закону № 1798-VIII залишила вказане рішення її Третьої Дисциплінарної палати без змін.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи державної влади (…) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Основного Закону).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Таким чином, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов вірного висновку про закриття провадження у цій справі, оскільки вимоги щодо оскарження рішення Дисциплінарної палати ВРП про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 800/593/17 (П/9901/408/18).

Щодо висновків суду першої інстанції, що даний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому суд першої інстанції правильно не зазначив суд, до юрисдикції якого мав би, за аргументами скаржниці, належати розгляд цієї справи.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 15 лютого 2018 року у справі № П/800/526/17 та від 22 березня 2018 року у справі № П/9901/135/18 .

З огляду на зазначене вище, Велика Палата Верховного Суду не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду скаржницею не спростовані.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. 242, 266, 315, 316, 322 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: В. С. Князєв

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

С. В. Бакуліна О.Б. Прокопенко

В. В. Британчук Л.І. Рогач

О. С. Золотніков О.М. Ситнік

О. Р. Кібенко О.С. Ткачук

Л. М. Лобойко В.Ю. Уркевич

Н. П. Лященко О.Г. Яновська

Повний текст постанови складений 11 червня 2018 року.