Історія справи

Постанова ВП ВС від 05.02.2020 року у справі №9901/365/19
Ухвала ВП ВС від 22.09.2019 року у справі №9901/365/19
Ухвала КАС ВП від 09.07.2019 року у справі №9901/365/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/365/19

Провадження № 11-698сап19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Князєва В.С.,

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В.Ю., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,

скаржника - ОСОБА_1 ,

представника скаржника - Салатюка Д. В.,

представника відповідача - Русакової І. Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19 «Про залишення без змін рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 25 березня 2019 року № 913/2дп/15-19 про притягнення судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності»,

УСТАНОВИЛА:

4 липня 2019 року ОСОБА_1 з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII), оскаржила до суду рішення ВРП від 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19.

Цим рішенням ВРП залишила без змін рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 913/2дп/15-19, яким суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.

В оскаржуваному рішенні ВРП погодилася з висновком її дисциплінарного органу про те, що слідчий суддя ОСОБА_1., розглядаючи справу № 760/15253/18 за скаргою Громадської організації «Всеукраїнське об`єднання «Автомайдан» (далі - ГО «ВО «Автомайдан») на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та постановляючи ухвалу від 30 липня 2018 року про відмову в задоволенні цієї скарги, внаслідок недбалості допустила істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, тобто вчинила дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час постановлення ухвали від 30 липня 2018 року; далі - Закон № 1402-VIII).

Обґрунтовуючи скаргу на згадане вище рішенняВРП, ОСОБА_1 вказує на відсутність підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

На переконання ОСОБА_1 , вона, розглядаючи як слідчий суддя справу № 760/15253/18 за скаргою голови ГО «ВО «Автомайдан» на бездіяльність прокурора Київської місцевої прокуратури № 9 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, не допустила порушення норм Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки представник скаржника з огляду на стислі строки розгляду таких справ повідомлявся про час і дату розгляду справи телефонограмою за вказаним у скарзі телефонним номером, однак у судове засідання не з`явився, при цьому можливості розгляду по суті скарги за відсутності особи, яка її подала, КПК не передбачає. Тому, враховуючи відсутність підстав для повернення скарги, закриття провадження у справі відповідно до частини другої статті 304 та частини другої статті 305 КПК чи навіть з огляду на судову практику залишення її без розгляду, суддя обґрунтовано застосувала частину другу статті 307 цього Кодексу та постановила ухвалу про відмову в задоволенні скарги у зв`язку з неявкою її заявника, що свідчило про непідтримання ним скарги.

Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що внаслідок постановлення нею ухвали від 30 липня 2018 року для ГО «ВО «Автомайдан» не створено жодних перешкод у реалізації процесуальних прав, зокрема щодо звернення до прокурора із заявою про внесення відповідних відомостей до ЄРДР чи оскарження бездіяльності прокурора, адже під час постановлення згаданої ухвали про відмову в задоволенні скарги порушені в ній питання про протиправність бездіяльності прокурора по суті не вирішувалися. До того ж 25 березня 2019 року ГО «ВО «Автомайдан» звернулася до Київської місцевої прокуратури № 9 із заявою про вчинення кримінального правопорушення посадовими особами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а 1 квітня 2019 року - до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва з аналогічною скаргою на бездіяльність Київської місцевої прокуратури № 9, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 18 квітня 2019 року провадження за скаргою ГО «ВО «Автомайдан» закрито у зв`язку з унесенням за заявою цієї громадської організації відомостей до ЄРДР.

Наведене, на думку судді ОСОБА_1., свідчить про відсутність у її діях істотного порушення норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

У відзиві на скаргу ВРП просила відмовити в її задоволенні, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП, передбачених частиною першою статті 52 Закону № 1798-VIII,та навела доводи щодо обґрунтованого притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, які аналогічні викладеним в оскаржуваному рішенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення скаржника, його представника та представника ВРП, перевіривши матеріали справи й наведені у скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

За матеріалами справи суд установив, що 7 червня 2018 року ГО «ВО «Автомайдан» звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва зі скаргою (№ 760/15253/18) на бездіяльність слідчого, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, поданих 1 червня 2018 року до Київської місцевої прокуратури № 9.

Справа перебувала у провадженні судді зазначеного суду Антипової І. Л.

Згідно із журналом судового засідання від 13 червня 2018 року розгляд справи не відбувся у зв`язку з неявкою її учасників та був відкладений на 4 липня 2018 року.

Протоколом повторного автоматичного визначення слідчого судді від 2 липня 2018 року справу № 760/15253/18 передано слідчому судді ОСОБА_1

Після отримання скарги суддею її розгляд було призначено на 12 липня 2018 року.

Згідно з копією телефонограми, складеної 4 липня 2018 року секретарем судового засідання Гуменною І. В., повідомлення представника ГО «ВО «Автомайдан» про розгляд скарги 12 липня 2018 року здійснено за телефонним номером, зазначеним у скарзі. Телефонограма не містить відомостей про особу, яка її прийняла.

Відповідно до довідки секретаря судового засідання розгляд скарги, призначений на 12 липня 2018 року, знято у зв`язку з перебуванням судді ОСОБА_1. на лікарняному.

Згідно з копією телефонограми, складеної 12 липня 2018 року секретарем судового засідання Гуменною І. В., повідомлення представника ГО «ВО «Автомайдан» про розгляд скарги 30 липня 2018 року здійснено за телефонним номером, зазначеним у скарзі. Телефонограма не містить відомостей про особу, яка її прийняла, а також номера справи, в якій здійснюється виклик до суду.

30 липня 2018 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. за наслідками розгляду справи у судовому засіданні за участю прокурора Данилюк К. О., керуючись статтями 303, 306 КПК, постановила ухвалу, якою відмовила в задоволенні скарги ГО «ВО «Автомайдан» на бездіяльність прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР.

Підставою для відмови у задоволенні скарги стала неявка в судове засідання представника ГО «ВО «Автомайдан», який був повідомлений про час та місце розгляду скарги, але не поінформував суд про причини неявки, що, як указала суддя в ухвалі, свідчить про непідтримання скарги.

Таким чином, скарга ГО «ВО «Автомайдан» на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР по суті не розглядалась, оцінка викладеному у скарзі судом не надавалась.

28 листопада 2018 року від ОСОБА_2 до ВРП надійшла дисциплінарна скарга (вх. № М-475/51/7-18) на неналежну поведінку судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1. під час розгляду скарги голови ГО «ВО «Автомайдан» на бездіяльність уповноважених осіб Київської місцевої прокуратури № 9 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР (справа № 760/15253/18).

Автор дисциплінарної скарги вказав на допущення суддею незаконної відмови в доступі до правосуддя щодо розгляду по суті поданої ГО «ВО «Автомайдан» скарги, розгляд скарги з порушенням строків, передбачених частиною другою статті 306 КПК, та за відсутності представника ГО «ВО «Автомайдан». Посилався також на те, що КПК не визначає неявку скаржника як підставу для відмови у задоволенні скарги.

Ухвалою Другої Дисциплінарної палати ВРП від 28 січня 2019 року № 211/2дп/15-19 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .

За результатами розгляду дисциплінарної скарги стосовно судді ОСОБА_1 . Друга Дисциплінарна палата ВРП дійшла таких висновків:

розгляд скарги ГО «ВО «Автомайдан» здійснений за відсутності її представника, що є порушенням вимог частини третьої статті 306 КПК, тобто є істотним порушенням норм процесуального права, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків;

ухвала слідчого судді, постановлена у порядку, передбаченому частиною другою статті 307 КПК, має ґрунтуватися на фактичних даних та оцінці обставин, установлених судом під час вирішення скарги по суті, відмова ж у задоволенні скарги ГО «ВО «Автомайдан» з тих підстав, що скаржник не з`явився у судове засідання, не ґрунтується на нормах КПК, який не визначає неявку скаржника як підставу для відмови у задоволенні скарги.

На думку Другої Дисциплінарної палати ВРП, допущене суддею ОСОБА_1 у зазначеній справі внаслідок недбалості істотне порушення норм процесуального права охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченим підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, у зв`язку із чим цей дисциплінарний орган ВРП рішенням від 25 березня 2019 року № 913/2дп/15-19 притягнув суддю Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та застосував до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

ОСОБА_1 звернулась до ВРП зі скаргою на зазначене рішення її Другої Дисциплінарної палати, за результатами розгляду якої ВРП рішенням від 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19 залишила без змін оскаржуване рішення її дисциплінарного органу, погодившись із висновками останнього про наявність у діях слідчого судді ОСОБА_1. під час розгляду справи № 760/15253/18 за скаргою ГО «ВО «Автомайдан» на бездіяльність щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР ознак дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, а саме істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

На підставі частини другої статті 52 Закону № 1798-VIII право на оскарження до суду рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, має суддя, щодо якого було ухвалено відповідне рішення.

Частиною сьомою статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) визначено, що на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду.

Наведені вище положення Закону № 1798-VIII та частини сьомої статті 266 КАС України узгоджуються з пунктом 77 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, в якому, серед іншого, зазначено, що організація дисциплінарного розгляду в кожній країні повинна бути такою, що дозволяє подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду.

Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;

4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

У скарзі до Великої Палати Верховного Суду ОСОБА_1 не ставить під сумнів відсутність визначених пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстав для скасування оскаржуваного рішення ВРП.

Оцінюючи оскаржуване ОСОБА_1 рішення ВРПвід 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19 щодо наявності у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України суди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Завданням слідчого судді відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК, частини п`ятої статті 21 Закону України № 1402-VIII є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування врегульовано статтею 306 КПК. Зокрема, частиною першою вказаної статті передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень глави 26 КПК.

Частиною другою статті 306 КПК визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п`яти днів з моменту надходження скарги.

За приписами частини третьої статті 306 КПК розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні визначений статтею 135 КПК, частиною першою якої передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Як убачається з матеріалів справи, виклик представника ГО «ВО «Автомайдан» з огляду на стислі строки розгляду скарги двічі здійснювався секретарем судового засідання по телефону за номером, указаним самим заявником у його скарзі (4 та 12 липня 2018 року).На думку Великої Палати Верховного Суду, недоліки в документальному оформленні телефонограми, зокрема незазначення в ній відомостей про особу, що її прийняла, не можуть свідчити про невжиття суддею необхідних дій для забезпечення участі скаржника в розгляді поданої ним скарги. Не спростовував факту отримання ГО «ВО «Автомайдан» виклику телефоном в судове засідання і автор дисциплінарної скарги під час засідання Другої Дисциплінарної палати ВРП. Попри повідомлення заявника про дату й час засідання по телефону представник ГО «ВО «Автомайдан» у судове засідання 30 липня 2018 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII,суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстави умисної або внаслідок недбалості незаконної відмови в доступі до правосуддя (у тому числі незаконної відмови в розгляді по суті позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги тощо) або іншого істотного порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків або призвело до порушення правил щодо юрисдикції або складу суду.

Погодившись із висновком Другої Дисциплінарної палати про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, ВРП не взяла до уваги недоліків нормативно-правового регулювання дій слідчого судді в разі неприбуття до суду особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, та її захисника чи представника, належним чином повідомлених про розгляд скарги. Проте зазначені недоліки мають істотне значення з погляду вирішення питання про наявність чи відсутність у діях судді щодо застосування відповідних норм процесуального права недбалості як ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до імперативних вимог частини третьої статті 306 КПК участь у судовому засіданні скаржника чи його захисника, представника (принаймні однієї із зазначених осіб) є обов`язковою. Водночас згідно із частиною другою цієї ж статті слідчий суддя зобов`язаний розглянути скаргу не пізніше сімдесяти двох годин з моменту її надходження.

У разі ж неявки до суду скаржника, належним чином сповіщеного про розгляд скарги, слідчий суддя не наділений повноваженнями забезпечити прибуття цієї особи проти її волі.

Зокрема, примусовий привід до суду згідно із частиною третьою статті 140 КПК застосовується виключно до підозрюваного, обвинуваченого або свідка.

Грошове стягнення за неявку до суду без поважних причин відповідно до частини першої статті 139 КПК може бути накладено лише на підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Адміністративній відповідальності за злісне ухилення від явки в суд за статтею 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягають лише свідок, потерпілий, позивач, відповідач, експерт, перекладач.

Таким чином, закон не встановлює жодних заходів процесуального примусу для забезпечення участі в судовому засіданні особи, котра оскаржує рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. Не передбачає закон і можливості розгляду судом скарги за відсутності скаржника, належним чином повідомленого про такий розгляд (якщо в судовому засіданні не бере участі його захисник чи представник).

У частині другій статті 307 КПК визначено вичерпний перелік рішень, які слідчий суддя може прийняти за результатами розгляду відповідної скарги: скасувати рішення слідчого чи прокурора; зобов`язати припинити дію чи вчинити певну дію; відмовити в задоволенні скарги.

Однак постановлення будь-якої з наведених ухвал за відсутності і скаржника, і його захисника чи представника не відповідатиме приписам частини третьої статті 306 КПК.

Відкладення розгляду скарги призведе до порушення строку, встановленого частиною другою статті 306 зазначеного Кодексу, а також не гарантує прибуття в наступне судове засідання осіб, котрі не бажають брати в ньому участь.

Прийняття ж у такому випадку іншого рішення, крім зазначених у частині першій статті 307 КПК, не пов`язаного з розв`язанням порушених у скарзі питань по суті (зокрема, про залишення скарги без розгляду) суперечитиме закріпленій у пункті 2 частини першої статті 7, статті 9 КПК засаді законності, оскільки відповідного способу вирішення скарги законом не передбачено. Тоді як згідно з частиною другою статті 19 Конституції України суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, у зазначеній ситуації суддя позбавлений можливості розглянути скаргу з дотриманням передбаченого КПК порядку. Адже будь-яке з прийнятих ним рішень суперечитиме тій чи іншій нормі процесуального права.

Неоднаковою є і судова практика застосування наведених положень КПК, в тому числі не сформовано єдиних підходів із цього питання судами вищого рівня.

В узагальненні «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» від 12 січня 2017 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) висловився про доцільність залишення скарги без розгляду в разі неприбуття в судове засідання скаржника, який заявив клопотання про розгляд скарги без його участі, а також належним чином повідомленого скаржника, який не з`явився на такий розгляд. Мотивуючи таку позицію, ВССУ звернув увагу на те, що залишення скарги без розгляду не позбавляє скаржника права повторно звернутися з такою скаргою в суд (пункт 7 узагальнення).

Водночас у постанові пленуму ВССУ від 7 лютого 2014 року № 4 «Про узагальнення судової практики розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» запропоновано інший спосіб дій слідчого судді за подібних обставин. Зокрема, частина четверта статті 163 КПК містить імперативну вимогу щодо розгляду клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів за участю особи, яка його подала, аналогічну приписам частини третьої статті 306 цього Кодексу про обов`язкову участь скаржника у судовому розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. На предмет застосування частини четвертої статті 163 КПК ВССУ зазначив, що неявка без поважної причини в судове засідання сторони кримінального провадження, яка подала клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, свідчить про фактичне непідтримання клопотання і має розцінюватись як підстава для відмови в його задоволенні. Застосування такого підходу було визнано правильним незалежно від того, яка зі сторін кримінального провадження (обвинувачення чи захисту) звернулась до слідчого судді з відповідним клопотанням (підпункт 8 пункту 2.5 узагальнення).

Як зазначено у пункті 66 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність ефективність та обов`язки, тлумачення закону, яке здійснюють судді для вирішення справи, не повинне бути приводом для дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

З урахуванням недоліків законодавчого регулювання розгляду слідчим суддею скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які в аналогічних ситуаціях унеможливлюють дотримання встановленої КПК процедури, а також з огляду на відсутність єдиної та сталої судової практики з цього питання, оскаржуване рішення ВРП не містить обґрунтування констатованої цим органом недбалості судді ОСОБА_1. у зв`язку з обраним суддею способом тлумачення і застосування норм процесуального права, як і істотності їх порушень при такому застосуванні.

Виходячи з наведеного рішення ВРП про притягнення судді ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не може вважатися законним і обґрунтованим.

Крім того, відповідно до наведеної вище норми підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII для кваліфікації проступку, за який суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження, необхідно, щоб порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Тобто передбачений законодавцем дисциплінарний проступок (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII) має пряму вказівку на фактичне настання певного наслідку, який повинен бути встановленим при притягненні судді до дисциплінарної відповідальності (при застосуванні вказаної норми).

Наслідки вчинення певних дій у кожному конкретному випадку мають бути встановлені і поставлені у вину суб`єктові дисциплінарного правопорушення, якщо між його діянням і наслідками існує причиновий зв`язок.

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у спірному рішенні ВРП не зазначено правових наслідків, що настали для ГО «ВО «Автомайдан», яка повідомлялася про дату й час розгляду її скарги, та не вказано, яких саме наданих їй процесуальних прав чи процесуальних обов`язків ця особа була позбавлена можливості реалізувати чи виконати, зокрема й у зв`язку з постановленням ухвали від 30 липня 2018 року з підстав неявки в судове засідання скаржника, тобто не визначено наслідків вчинення суддею дисциплінарного проступку.

При цьому невиконання суддею ОСОБА_1 обов`язку із забезпечення участі скаржника у розгляді справи, на що посилається ВРП, спростовується матеріалами скарги, які свідчать про вжиття суддею заходів для повідомлення ГО «ВО «Автомайдан» про дату й час розгляду її скарги.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування оскаржуваного рішення ВРП з огляду на відсутність у ньому посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді за підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

Керуючись статтями 243, 245, 250, 266, 344, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Другої Дисциплінарної палати від 25 березня 2019 року № 913/2дп/15-19, задовольнити.

Рішення Вищої ради правосуддя від 4 червня 2019 року № 1519/0/15-19 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяВ. С. Князєв Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді:Н. О. АнтонюкЛ. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукВ. В. Пророк Ю. Л. ВласовЛ. І. Рогач М. І. ГрицівО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич О. С. ЗолотніковО. Г. Яновська