Історія справи

Постанова

Іменем України

21 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/49/22

Провадження № 11-95заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кравченка С. І., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» (далі - відповідач), треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Центральна виборча комісія (далі - ЦВК), Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання з`їзду партії таким, що не відбувся, визнання протиправними та скасування рішень, зокрема про дострокове припинення повноважень народних депутатів України,

за апеляційною скаргою позивача (представниця - адвокатеса Адамович Оксана Вікторівна) на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 9 травня 2023 року, ухвалене колегією суддів у складі Жука А. В., Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. З`їзд Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя» вирішив достроково припинити повноваження трьох народних депутатів України у зв`язку з їх виходом зі складу депутатської фракції цієї партії у Верховній Раді України (далі - ВР України). До Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся співголова зазначеної партії, який із процедурних підстав просив визнати з`їзд політичної партії таким, що не відбувся та проведений із порушенням встановленого порядку і процедури його скликання, а також визнати протиправними та скасувати всі рішення цього з`їзду.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через його безпідставність. Велика Палата Верховного Суду мала з`ясувати, чи міг позивач заявити позов не у власних інтересах, а в інтересах народних депутатів України, повноваження яких припинив з`їзд політичної партії. Вирішила, що ні. Тому рішення суду першої інстанції скасувала, а провадження у справі закрила.

(2) Зміст позовної заяви

3. 29 березня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:

3.1. Визнати з`їзд відповідача від 17 березня 2022 року (далі - з`їзд партії) таким, що не відбувся та проведений із порушенням встановленого порядку і процедури його скликання.

3.2. Визнати протиправними та скасувати всі рішення з`їзду партії, включно з рішенням про дострокове припинення повноважень народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі їхнього виходу зі складу депутатської фракції відповідача у ВР України ІХ скликання, оформлені протоколом другого етапу ХХІV з`їзду партії (далі - протокол з`їзду партії).

4. Мотивував вимоги так:

4.1. На адресу ВР України надійшов датований 18 березня 2022 року лист за підписом ОСОБА_5 як співголови відповідача «Про дострокове припинення повноважень народних депутатів України». Додатком до цього листа був витяг із протоколу з`їзду партії. За змістом листа 17 березня 2022 року з`їзд партії прийняв рішення про дострокове припинення повноважень народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі їхнього виходу зі складу депутатської фракції відповідача у Верховній Раді України ІХ скликання. Про це засідання позивач дізнався після отримання ВР України вказаного листа. Проведення з`їзду партії є протиправним і таким, що порушує публічний порядок в Україні.

4.2. Із електронного варіанту долученої до цього листа копії протоколу з`їзду партії позивач дізнався, що останній відбувся на підставі рішення, яке прийняла Стратегічна Рада відповідача й оформила протоколом № 7 від 16 березня 2022 року. Позивач є членом Стратегічної Ради відповідача і стверджує, що жодного її засідання, як і відповідного протоколу, в якому зафіксовані нібито прийняті рішення, не було.

4.3. Із лютого 2022 року позивач перебуває поза межами України. Тому 16 березня 2022 року не міг бути присутнім на засіданні Стратегічної Ради відповідача, на якій нібито розглядали питання про скликання з`їзду партії, а тим більше підписувати протокол цього засідання.

4.4. У протоколі засідання Стратегічної Ради відповідача № 7 від 16 березня 2022 року є завідомо неправдиві відомості про проведення цього засідання за участі позивача у режимі відеоконференції та про підписання позивачем відповідного протоколу. Позивач не брав участі у тому засіданні ні фізично, ні з використанням сучасних систем зв`язку, зокрема у режимі відеоконференції. Так само позивач не писав жодних заяв про надання повноважень голосувати замість нього на засіданні Стратегічної Ради відповідача іншому її члену.

4.5. Будь-які рішення співголів відповідача або органів під їхнім головуванням оформлюються виключно за підписами обох співголів відповідача (пункт 6.10 Статуту відповідача). Протокол з`їзду партії підписав лише один із них - ОСОБА_5 (позивач є іншим співголовою). Це означає, що протокол не тягне юридичні наслідки, бо ні Статут відповідача, ні законодавство не передбачають іншого способу скликання, проведення, прийняття й оформлення рішень з`їзду відповідача.

4.6. Прийняті на з`їзді партії рішення не зумовлюють будь-яких юридичних наслідків через відсутність у підписанта-співголови відповідача повноважень одноосібно приймати відповідні рішення. Порушений порядок управління діяльністю партії та прийняття нею рішень.

4.7. «Спірне рішення» однаково стосується кожного з народних депутатів України, яких незаконно позбавили депутатського мандата. Звернення з позовом кожного із них «об`єктивно не може опосередкувати ізольованого розгляду справи лише у контексті такого позивача», бо вимога про скасування «спірного рішення» є неподільною. Визнання останнього незаконним і скасування в контексті лише позивача неможливе без визнання його незаконним і скасування стосовно інших осіб, яких незаконно позбавили депутатського мандата.

4.8. Усі особи, яких з`їзд партії незаконно позбавив депутатських мандатів, подали спільну заяву про вихід із депутатської фракції відповідача. Останній щодо всіх цих осіб направив до ВР України один лист, а не окремі листи щодо кожної із вказаних осіб.

(3) Зміст рішень суду першої інстанції

5. 12 квітня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, згідно з якою заяву позивача про забезпечення позову задовольнив частково. Заборонив ЦВК вчиняти будь-які дії щодо визнання обраними народними депутатами наступних за черговістю кандидатів у депутати у виборчому списку відповідача на підставі рішення з`їзду відповідача про дострокове припинення повноважень народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі їх виходу зі складу депутатської фракції відповідача у ВР України ІХ скликання, оформленого протоколом другого етапу ХХІV з`їзду відповідача від 17 березня 2022 року, до моменту набрання рішенням суду законної сили.

6. 9 травня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалив рішення, згідно з яким відмовив у задоволенні позову.Обґрунтував рішення так:

6.1. За змістом частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України.

6.2. Засідання 16 березня 2022 року Стратегічної ради відповідача є таким, що відбулось, а на протоколі, складеному за результатами цього засідання, є підписи присутніх на ньому трьох членів тієї ради. Проведення зазначеного засідання у форматі відеоконференції у разі неможливості забезпечити особисту участь окремих членів відповідає Статуту відповідача й обставинам справи.

6.3. Протокол з`їзду партії підписав головуючий на з`їзді, співголова відповідача ОСОБА_5 та секретар з`їзду Павленко Ю. О. У з`їзді брали участь та голосували 36 із 50 обраних делегатів. Це підтверджує дотримання вимог Статуту відповідача про повноважність з`їзду, на якому були присутні та голосували більше половини обраних делегатів.

6.4. Позивач брав участь у з`їзді партії шляхом приєднання через відеоконференцзв`язок, а також брав участь у голосуваннях й обговоренні поставлених на порядок денний питань. Так, позивач особисто підтвердив, що під час обговорення та вирішення питань 2 - 4 порядку денного він утримався від голосування.

6.5. Під час з`їзду партії жодних зауважень або заперечень щодо дати його проведення, порушення процедури скликання чи визначення цієї дати тощо позивач не висловлював.

6.6. Головуючим на з`їзді партії був обраний лише ОСОБА_5 як співголова відповідача. Тому відсутність підпису іншого співголови - позивача - за його участі у з`їзді партії у форматі відеоконференції не може означати нелегітимність з`їзду партії та прийнятих на ньому рішень.

(4) Зміст апеляційної скарги

7. 13 червня 2023 року позивач подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції й ухвалити нове - про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

8. Позивач мотивував апеляційну скаргу так:

8.1. Засідання Стратегічної ради відповідача мали проводити під головуванням двох співголів партії. Згідно з пунктом 6.10 Статуту відповідача будь-які рішення співголів або органів під їхнім головуванням оформлюються виключно за підписом обох співголів відповідача.

8.2. Суд першої інстанції виснував про проведення засідання Стратегічної ради відповідача та підписання позивачем протоколу цієї ради від 16 березня 2022 року з посиланням на неналежний і недостовірний доказ - копію «з невідомим чином виготовленого протоколу» вказаного засідання.

8.3. Висновок суду першої інстанції про проведення цього засідання Стратегічної ради відповідача у режимі відеоконференції мало ґрунтуватися не лише на усних свідченнях відповідача, яким протиставляються свідчення позивача про його відсутність на засіданні, але й на інших доказах, які у сукупності підтверджують факт скликання та проведення засідання у режимі відеоконференції за участю позивача.

8.4. Участь позивача у з`їзді партії, яку суд першої інстанції на підставі відеофайлу визнав встановленою, не доведена належними, допустимими та достатніми доказами. У відеофайлі немає інформації про обрання ОСОБА_5 головуючим на з`їзді партії та надання йому повноважень підписати відповідний протокол.

(2) Позиція інших учасників справи щодо доводів апеляційної скарги

9. 20 липня 2023 року ЦВК подала відзив на апеляційну скаргу. Просила врахувати відзив під час прийняття судового рішення. Обґрунтувала так:

9.1. ЦВК не може оцінювати висновки суду першої інстанції щодо справи. Законодавство встановлює чіткі межі контролю за діяльністю політичних партій з боку органів державної влади, зокрема ЦВК. Остання неповноважна контролювати внутрішню діяльність політичних партій, включно зі скликанням і проведенням партійних з`їздів, а також здійснювати перевірку правомірності прийнятих рішень вищим керівним органом політичної партії, зокрема рішень щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України у разі їхнього виходу зі складу депутатської фракції цієї партії.

9.2. Голова ЦВК не доручав членам ЦВК взяти участь у з`їзді партії від імені ЦВК. Від відповідача до ЦВК не надходили ані повідомлення про проведення з`їзду, ані запрошення взяти у ньому участь представнику ЦВК. Законодавство, яке регулює відносини щодо дострокового припинення повноважень народного депутата України, зокрема за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії, не встановлює вимоги щодо присутності під час прийняття такого рішення представника ЦВК.

10. 2 серпня 2023 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу. Просив залишити її без задоволення. Аргументував так:

10.1. Відповідач перебуває у стані припинення.

10.2. Позивач належно не спростував те, що він дійсно брав участь у засіданні Стратегічної ради відповідача та у з`їзді партії і голосував із відповідних питань.

10.3. Позивач оскаржив рішення з`їзду партії через незгоду з прийнятими рішеннями. Тому вигадав формальні порушення, які, на його думку, мають бути підставою для скасування результатів волевиявлення інших членів партії. Він брав участь у роботі з`їзду партії, голосував із усіх питань порядку денного, не висловлював заперечень щодо законності проведення з`їзду.

10.4. Позивач свідомо нехтує та замовчує обставини, які стали причиною для «такого оформлення рішень керівних органів відповідача». Він ще до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну покинув нашу державу та «всіляко ухилявся від повернення аж до позбавлення його громадянства України в липні 2022 року)».

10.5. Із 3 лютого 2022 року позивач перебуває в Ізраїлі. Засідання Стратегічної ради відповідача 16 березня 2022 року проводили у форматі відеоконференції. Члени цієї ради, які брали участь у засіданні, підписали скановані копії відповідного протоколу. Протягом розгляду справи у суді позивач не надав жодного доказу для спростування дійсності на цьому протоколі його підпису, який поставив власноручно (зокрема немає звернень до правоохоронних органів щодо підроблення).

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів позивача та висновків суду першої інстанції

(1.1) Чи міг позивач заявити позов не у власних інтересах, а в інтересах інших осіб?

11. Позивач просив суд визнати з`їзд відповідача таким, що не відбувся та проведений із порушенням встановленого порядку і процедури його скликання, а також визнати протиправними та скасувати всі рішення цього з`їзду, включно з рішенням про дострокове припинення повноважень народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на підставі їхнього виходу зі складу депутатської фракції відповідача у ВР України ІХ скликання, оформленого протоколом з`їзду партії. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову через його необґрунтованість. Велика Палата Верховного Суду з такою відмовою не погоджується. Вважає, що позивач не мав права заявити позов в інтересах третіх осіб - зазначених народних депутатів України.

12. За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України. Цим приписом керувався Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відкриваючи провадження у справі (див. ухвалу від 7 квітня 2022 року (№ у ЄДРСР 103886316)).

13. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

14. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина друга статті 6 КАС України).

15. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

16. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 і № 29465/04, § 24).

17. Право на доступ до судуреалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

18. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).

19. Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

20. Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

21. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

22. Отже, до справ адміністративної юрисдикції процесуальний закон відніс публічно-правові спори, ознакою яких є не лише особливий суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закон установив інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

23. Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта. З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 21), від 29 вересня 2020 року у справах № 368/561/19 (пункт 22) і № 712/5476/19 (пункт 19), від 8 жовтня 2020 року у справі № 9901/393/19 (пункт 25), від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15(пункт 72), від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21(пункт 28), від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 20)).

24. Тому помилковим є застосування приписів статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких нібито є суб`єкт владних повноважень. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 6 квітня 2023 року у справах № 990/129/22 (пункти 45, 50, 52-55)і № 990/152/22 (пункти 28, 31, 34-37), від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 21)). Того, що позивач вказав відповідачем політичну партію, яка провела з`їзд, на якому вирішувала питання щодо дострокового припинення повноважень декількох народних депутатів України, недостатньо для встановлення такого виду відносин і ознак публічно-правового спору. З`їзд партії, вирішуючи питання щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не застосовував владу саме до позивача. Оскаржені рішення з`їзду партії не були результатом здійснення щодо позивача публічно-владної управлінської функції.

25. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55 Конституції України).

26. Гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Якщо позов поданий для захисту інтересів суспільства, соціальних груп, а не для захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд відмовляє у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України чи закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України(див. mutatis mutandisпостанови Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/14/20 (пункти 23, 31-33, 35-36; № у ЄДРСР 89252086), від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 28; № у ЄДРСР 112516534)).

27. Позивач фактично обґрунтував позов порушенням прав народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Тобто за змістом позовної заяви, звертаючись до суду, позивач діяв на захист інтересів трьох народних депутатів України, а не на захист власних прав, свобод чи інтересів (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/14/20 (пункт 23, 31-33, 35-36; № у ЄДРСР 89252086), від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 29; № у ЄДРСР 112516534)). Вважав, що має право на позов як співголова відповідача та член його Стратегічної Ради.

28. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що позивач не має права на звернення з таким позовом до суду. Він не є представником інтересів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 . Ні матеріали справи, ні норми чинного законодавства, зокрема Закону України «Про політичні партії в Україні», не підтверджують повноваження позивача діяти в інтересах зазначених осіб, зокрема як членів партії чи народних депутатів України. А саме ті особи, враховуючи припис частини четвертої статті 22 КАС України, могли заявити до Верховного Суду вимоги щодо дострокового припинення з`їздом партії їхніх повноважень народних депутатів України.

29. За змістом частини другої статті 81 Конституції України повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі: складення повноважень за його особистою заявою (пункт 1); припинення його громадянства (пункт 4); виходу народного депутата України із складу депутатської фракції політичної партії (пункт 6). Рішення про дострокове припинення повноважень народного депутата України у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини другої цієї статті, приймається Верховною Радою України (частина четверта статті 81 Конституції України). За змістом частини шостої вказаної статті у разі виходу народного депутата України із складу депутатської фракції політичної партії його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії з дня прийняття такого рішення.

30. У разі дострокового припинення повноважень народного депутата України на підставах і в порядку, передбачених Конституцією України і законами України, за рішенням Центральної виборчої комісії обраним депутатом визнається наступний за черговістю кандидат у депутати у відповідному регіональному або загальнодержавному виборчому списку кандидатів від цієї партії у порядку, визначеному частиною п`ятою статті 188 цього Кодексу (частина перша статті 190 Виборчого кодексу України).

31. Згідно з витягом із протоколу другого етапу XXIV з`їзду партії від 17 березня 2022 року делегати вирішили достроково припинити повноваження народних депутатів України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у зв`язку з їх виходом зі складу депутатської фракції відповідача у ВР України (т. 1; а. с. 89-94).

32. 6 лютого 2023 року ВР України прийняла постанову «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_2 » № 2908-IX, згідно з якою відповідно до пункту 1 частини другої статті 81 Конституції України достроково припинила повноваження цього народного депутата України у зв`язку з особистою заявою про складення ним депутатських повноважень.

33. 14 липня 2023 року ВР України прийняла постанову «Про дострокове припинення повноважень народного депутата України ОСОБА_3 » № 3255-IX, згідно з якою відповідно до пункту 1 частини другої статті 81 Конституції України достроково припинила повноваження цього народного депутата України у зв`язку з особистою заявою про складення нею депутатських повноважень.

34. На офіційному вебсайті ВР України станом на цей час є інформація про ОСОБА_4 як народного депутата України, члена депутатської групи «Відновлення України» (https://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/13687).

35. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у позовній заяві вказано, що «визнання незаконним та скасування спірного рішення в контексті лише позивача об`єктивно неможливе без визнання його незаконним і скасування стосовно інших осіб, яких незаконно позбавили депутатського мандата». Тобто позивач усвідомлює, що задоволення його вимог створюватиме юридичні наслідки для інших осіб. Однак не обґрунтував, які саме наслідки відповідне рішення суду зумовить для позивача.

36. Якщо позивач діяв в інтересах публічного порядку, про порушення якого зазначив у позовній заяві, то законодавство України не передбачає можливості подання позову, який відомий у теорії права як actio popularis, без обов`язку підтвердити, що відповідний акт, рішення, дія чи бездіяльність безпосередньо зачіпає права та інтереси самого позивача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 9901/252/21 (пункт 28; № у ЄДРСР 112516534)). Такий позов можливий як виняток із загального правила, наприклад, на підставі Орхуської конвенції та Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 910/8122/17 (пункти 45-56; № у ЄДРСР 78977479)).

37. Конвенція також не передбачає можливості actio popularis з метою тлумачення прав і свобод, які вона гарантує, або дозволу оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що особа вважає, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 15 березня 2012 року у справі «Аксу проти Туреччини» (Aksu v. Turkey), заява № 4149/04 та 41029/04, § 50, від 29 квітня 2008 року у справі «Бьорден проти Сполученого Королівства» (Burden v. The United Kingdom), заява № 13378/05, § 33).

38. Доводи позивача є абстрактними. Відсутнє обґрунтування негативного впливу з`їзду партії й ухвалених на ньому рішень на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси саме позивача, а не певних народних депутатів України, дострокового припинення повноважень яких власне стосувалося рішення з`їзду партії. Позивач не визначив його права, свободи чи інтереси, які мав би захистити (поновити) суд. Це підтверджує відсутність належного об`єкта захисту в суді.

39. Політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах (стаття 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» (далі - Закон № 2365-III)).

40. Втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється, за винятком випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 4 Закону № 2365-III).

41. Визначення належності питань до внутрішньоорганізаційної діяльності або виключної компетенції об`єднання громадян у кожному конкретному випадку вирішує суд в разі оскарження громадянином актів і дій таких об`єднань. Питання щодо скликання і проведення з`їздів політичної партії належать до її внутрішньоорганізаційної діяльності. (див. mutatis mutandisпостанову Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2021 року у справі № 761/3540/20 (№ у ЄДРСР 96179831)).

42. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що 15 вересня 2022 року у справі № П/857/8/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв постанову (№ у ЄДРСР 106339460) про залишення без змін рішення суду першої інстанції, згідно з яким останній заборонив діяльність Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя»; призначив комісію з припинення (ліквідаційну комісію) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи; передав майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави. Мотивував тим, що члени цієї політичної партії за мовчазної згоди партії схвалюють та сприяють діям держави-агресора, спрямованим на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, підрив безпеки держави; незаконне захоплення державної влади; пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової чи релігійної ворожнечі, що є порушенням Конституції України, Закону № 2365-III, а також інших законів України.

43. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

44. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

45. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

46. Суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).

47. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за змістом вказаного припису поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити як поняття, що стосується як спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

48. З огляду на те, що між позивачем і відповідачем відсутні публічно-правові відносини, з`їзд партії й ухвалені на ньому рішення не створили безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/або обов`язків, не потягнули за собою прийняття жодного владного управлінського рішення щодо позивача, звернення останнього до суду з адміністративним позовом, зокрема з мотивів, які пов`язані з внутрішньоорганізаційною діяльністю відповідача, не мало належного юридичного підґрунтя. Суд першої інстанції не звернув на це увагу, розглянув аргументи позивача та дав на них відповіді.

(2) Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

49. За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково (пункт 3 частини першої статті 315 КАС України).

50. Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (абзац перший частини першої статті 319 КАС України).

51. З огляду на наведені вище висновки апеляційну скаргу слід задовольнити частково: скасувати рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову та закрити провадження у справі.

52. За змістом частини шостої статті 157 КАС України у випадку закриття провадження у справі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

53. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України).

Керуючись частиною третьою статті 23, пунктом 1 частини першої статті 238, частиною четвертою статті 241, статтями 308 315 319 322 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

п о с т а н о в и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі № 990/49/22 скасувати.

3. Провадження у справі № 990/49/22 за позовом ОСОБА_1 до Політичної партії «Опозиційна платформа - За життя», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, -Центральна виборча комісія, Міністерство юстиції України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання з`їзду партії таким, що не відбувся, визнання протиправними та скасування рішень, зокрема про дострокове припинення повноважень народних депутатів України, закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. ПрокопенкоСудді:О. О. БанаськоС. І. Кравченко Ю. Л. ВласовС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков І. В. Григор`єваО. М. Ситнік М. І. ГрицівІ. В. Ткач Д. А. ГудимаО. С. Ткачук Ж. М. ЄленінаВ. Ю. Уркевич І. В. ЖелєзнийЄ. А. Усенко Н. В. ШевцоваЗгідно з частиною третьою статті 321 КАС України постанову оформив суддя Гудима Д. А.