Історія справи

Ухвала КАС ВП від 08.09.2019 року у справі №800/98/17
Ухвала ВП ВС від 09.12.2019 року у справі №800/98/17
Ухвала ВП ВС від 25.11.2019 року у справі №800/98/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2020 року

м. Київ

Справа № 800/98/17

Провадження № 11-124заі20

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Золотнікова О. С.,

суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (судді Калашнікова О. В., Білак М. В., Губська О. А., Загороднюк А. Г., Соколов В. М.) у справі № 800/98/17 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Верховної Ради України (далі - ВРУ) про визнання незаконними та скасування рішень і

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента Українита ВРУ про визнання незаконними та скасування Постанови ВРУ від 29 березня 2016 року №1040-VIII «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України», указів Президента України від 03 квітня 2016 року № 124/2016 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України» та від 23 червня 2016 року № 269/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03 квітня 2016 року № 124/2016», а також про поновлення його на адміністративній посаді.

2. Позов мотивовано тим, що оскаржувана Постанова ВРУ від 29 березня 2016 року прийнята з порушенням Конституції та законів України, зокрема без дотримання принципу особистої участі народного депутата в засіданні та голосуванні, з порушенням строків розгляду питання про надання згоди на звільнення з посади Генерального прокурора України. У Постанові ВРУ та Указі Президента України від 03 квітня 2016 року немає посилань на підставу звільнення позивача з посади Генерального прокурора України. При цьому заява про звільнення з посади була подана позивачем під психологічним тиском, а саме звільнення відбулось з політичних мотивів.

3. Одночасно ОСОБА_1 просив визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки про порушення вимог щодо особистої участі народних депутатів у голосуванні та протиправне втручання в діяльність парламенту він дізнався у грудні 2016 року із засобів масової інформації, а також з наданої на його запит відповіді Генеральної прокуратури України від 20 лютого 2017 року про проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України) (прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою).

Короткий зміст рішення суду попередньої інстанції

4. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а саме у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

5. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду, Вищий адміністративний суд України встановив, що позивач був обізнаний про оскаржувані Постанову та укази з часу їх прийняття та оприлюднення, а до суду звернувся після закінчення передбаченого законом процесуального строку. Оскільки відповідно до процесуального законодавства обставини, на які посилався позивач, не змінювали початку перебігу строку, суд дійшов висновку про пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення.

6. Верховний Суд України постановою від 11 липня 2017 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

7. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

8. 02 вересня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (у редакції з 15 грудня 2017 року).

9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 24 жовтня 2019 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року.

10. Велика Палата Верховного Суду постановою від 26 лютого 2020 року залишила ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року без змін.

11. 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року.

12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16 березня 2020 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року у справі № 800/98/17.

13. Судове рішення мотивовано тим, що оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку, то ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а відтак не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами.

Короткий зміст та обґрунтування заявлених в апеляційній скарзі вимог

14. Не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі послався на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

15. На переконання позивача, суд першої інстанції безпідставно визнав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року судовим рішенням, яке не можна переглядати за нововиявленими обставинами, оскільки вказана ухвала Вищого адміністративного суду України після залишення її без змін постановою Верховного Суду України від 11 липня 2017 року набрала законної сили. При цьому заявник оскаржив указану постанову Верховного Суду України як остаточне національне судове рішення до Європейського суду з прав людини за статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), у якому на цей час триває судовий розгляд.

16. Скаржник також указав, що судовий розгляд у цій справі закінчився 20 квітня 2017 року постановленням ухвали про залишення адміністративного позову без розгляду. Вищий адміністративний суд України не надав і не міг надати час на усунення недоліків позову, які не можна назвати недоліками як такими, оскільки суд дійшов висновку про залишення адміністративного позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Отже, заявник не міг і не може більше звернутися повторно з таким же адміністративним позовом. Тому неодноразові посилання суду першої інстанції в ухвалі від 16 березня 2020 року на те, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року не має завершального значення, тобто що вона не закінчує розгляд справи, є введенням в оману заявника і викривленим поданням норм матеріального та процесуального права.

17. На думку ОСОБА_1 , наданий ним публічний виступ колишнього державного секретаря США Джона Керрі, наведений з публікації електронного засобу масової інформації - інформаційного агентства «УНІАН», та відеозапис з його виступом є нововиявленою обставиною, що вимагає перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року про залишення без розгляду його адміністративного позову до Президента України та ВРУ про визнання незаконними та скасування рішень.

18. Крім того, скаржник посилається на те, що суд першої інстанції відкрив провадження за його заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а не повернув заяву без розгляду, тобто відповідно до частини третьої статті 366 КАС України визнав, що заявник дотримався всіх вимог, передбачених статтею 364 цього Кодексу, а серед них зазначення нововиявлених обставин, якими обґрунтовується вимога про перегляд судового рішення, дата їх відкриття або встановлення, та посилання на докази, що підтверджують наявність нововиявлених або виключних обставин.

19. У зв`язку з викладеним ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року про залишення без розгляду його адміністративного позову та відкрити провадження за його адміністративним позовом.

Рух апеляційної скарги

20. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 08 квітня 2020 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, а ухвалою від 29 квітня 2020 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі частини третьої статті 311 КАС України, а саме з огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є ухвала суду першої інстанції, а також ураховуючи характер спірних правовідносин, який не вимагає участі сторін, ураховуючи практику Європейського суду з прав людини про доцільність розгляду справи на основі письмових доказів у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01).

Позиція інших учасників справи

21. 27 квітня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив ВРУ, у якому остання зазначила, що заперечує проти апеляційної скарги ОСОБА_1 , вважає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду під час розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення дотримався вимог процесуального закону та за результатами розгляду заяви прийняв законне й обґрунтоване рішення у справі.

22. 14 травня 2020 року до Великої Палати Верховного Суду надійшов відзив представника Президента України, на думку якого суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а відтак не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, відповідно до частини четвертої статті 240 КАС України має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

23. Представник Президента України також значив, що суд першої інстанції правильно встановив, що обставина, на яку посилається скаржник як на нововиявлену, не відповідає критеріям, визначеним нормами КАС України.

24. На підставі викладеного ВРУ та Президент України просять відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

25. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

26. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

27. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

28. На підставі частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ та Президента України.

29. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначені статтею 266 КАСУкраїни, правила якої поширюються на розгляд адміністративних справ щодо, зокрема, законності (крім конституційності) постанов ВРУ, указів і розпоряджень Президента України; законності дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України.

30. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання незаконними та скасування Постанови ВРУ від 29 березня 2016 року № 1040-VIII «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України», указів Президента України від 03 квітня 2016 року № 124/2016 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України» та від 23 червня 2016 року № 269/2016 «Про внесення змін до Указу Президента України від 03 квітня 2016 року № 124/2016», а також про поновлення його на адміністративній посаді.

31. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 квітня 2017 року адміністративний позов залишив без розгляду на підставі статті 100 КАС України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, а саме у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.

32. Верховний Суд України постановою від 11 липня 2017 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 237 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року).

33. 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року.

34. На обґрунтування вказаної заяви ОСОБА_1 послався на розміщення 02 лютого 2020 року в засобах масової інформації виступу колишнього державного секретаря США Джона Керрі з висловлюванням особистої думки щодо ОСОБА_1 за часів роботи Генеральним прокурором України. Позивач вважає, що саме ця обставина є доказом того, що його звільнення відбувалося під тиском адміністрації Президента США, що не досліджувалося Вищим адміністративним судом України.

35. Вирішуючи питання щодо можливості перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року за нововиявленими обставинами, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

36. Відповідно до частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

37. Таким чином, за нововиявленими або виключними обставинами може бути переглянуто виключно судове рішення, яким закінчено розгляд справи, за умови набрання цим рішенням законної сили.

38. Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства, який є обов`язковим до виконання на всій території України.

39. Згідно з пунктами 12 - 15 частини першої статті 4 КАС України судовим рішенням є рішення, постанова, ухвала суду будь-якої інстанції. Рішенням суду є рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги; постанова - письмове рішення суду апеляційної або касаційної інстанції в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги апеляційної чи касаційної скарги; ухвала - письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання.

40. Частиною першою статті 14 КАС України визначено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

41. Аналізуючи наведені норми процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду зазначає, що закінченням розгляду справи є вирішення спору по суті судом першої, апеляційної або касаційної інстанції, у тому числі прийняття рішення щодо частини позовних вимог, ухвалення додаткового судового рішення та вирішення вимог апеляційної й касаційної скарг.

42. Водночас за нормами КАС України закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду не є рішеннями, якими закінчено розгляд справи в розумінні положень частини першої статті 361 цього Кодексу.

43. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року)суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо її подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

44. Згідно із частинами першою та другою статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

45. Відповідно до частини третьої статті 155 КАС України особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.

46. Аналогічні положення містяться у пункті 8 частини першої та частині четвертій статті 240 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

47. Отже, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 , що не перешкоджає повторному зверненню з цим позовом до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ця ухвала не є судовим рішенням, яким закінчено розгляд справи, а тому відповідно до частини першої статті 361 КАС України не може бути переглянута за нововиявленими або виключними обставинами.

48. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року в цій справі (провадження № 11-1197заі19).

49. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду обґрунтовано зазначив, що посилання заявника на обставини, які, на його думку, доводять протиправність Постанови ВРУ від 29 березня 2016 року № 1040-VIII «Про надання згоди на звільнення Президентом України ОСОБА_1 з посади Генерального прокурора України», не стосуються обставин, які стали підставою для постановлення Вищим адміністративним судом України ухвали від 20 квітня 2017 року, оскільки суд цією ухвалою вирішив виключно процесуальне питання щодо пропуску позивачем установленого строку звернення до суду з позовом, не досліджуючи та не надаючи оцінки обставинам, що стосуються предмета позову, та не вирішуючи позов по суті заявлених вимог.

50. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, наведених в оскаржуваній ухвалі, а тому не можуть бути підставою для її скасування.

51. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 квітня 2017 року є правильним.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

52. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

53. Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують викладених у судовому рішенні цього суду висновків, то апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк В. С. Князєв

Т. О. Анцупова Л. М. Лобойко

С. В. Бакуліна Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

М. І. Гриців Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. С. Ткачук

Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська