Історія справи

Постанова ВП ВС від 20.03.2019 року у справі №823/2048/16
Ухвала КАС ВП від 12.12.2018 року у справі №823/2048/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 823/2048/16

Провадження № 11-1445апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідачаЗолотніковаО.С.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» (далі - ПП «Колос Чигиринщини») на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року (суддя Гарань С. М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (судді Шурко О. І., Василенко Я. М., Степанюк А. Г.) у справі № 823/2048/16 за позовом ПП «Колос Чигиринщини» до державного реєстратора Чигиринського районного управління юстиції Черкаської області Грицаєнко Оксани Анатоліївни (далі - державний реєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - Чигиринська РДА), треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство «Нібулон» (далі - ТОВ СП «Нібулон»), про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2016 року ПП «Колос Чигиринщини» звернулося до суду з позовом до державного реєстратора та Чигиринської РДА, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 12 березня 2016 року за індексним номером 28703475 про проведення за ТОВ СП «Нібулон» державної реєстрації права оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 1,8622 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розміщеної в адміністративних межах Топилівської сільської ради Чигиринського району Черкаської області (далі - спірна земельна ділянка), на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року.

На обґрунтування позову ПП «Колос Чигиринщини» зазначило, що в період дії договору оренди землі від 25 травня 2011 року, укладеного між позивачем і фізичною особою ОСОБА_4, відповідач провів державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року, який був укладений між ОСОБА_4 та ТОВ СП «Нібулон», що, на думку позивача, свідчить про подвійну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 27 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ПП «Колос Чигиринщини» задовольнив частково: постанову суду першої інстанції скасував, а провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПП «Колос Чигиринщини» подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої, серед іншого, зазначило, що державна реєстрація договору оренди землі від 25 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПП «Колос Чигиринщини», була проведена відповідно до вимог чинного законодавства, підстав для проведення державної реєстрації права оренди цієї ж земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» у державного реєстратора не було. Також скаржник зазначив, що суб'єктний склад учасників справи та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер цього спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій. У зв'язку з викладеним ПП «Колос Чигиринщини» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ СП «Нібулон» вказало, що не погоджується з касаційною скаргою, вважає її вимоги необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню. Разом з тим товариство зазначило, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 червня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У березні 2018 року касаційну скаргу ПП «Колос Чигиринщини» передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11 грудня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з оскарженням учасником справи судового рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 27 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

На час розгляду справи відповідачі та інша третя особа відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надіслали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_4 є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Чигиринською РДА.

25 травня 2011 року між ОСОБА_4 та ПП «Колос Чигиринщини» укладено договір оренди землі № 30, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування спірну земельну ділянку. Договір укладено строком на п'ять років і зареєстровано у відділі Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області 04 серпня 2011 року.

26 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ПП «Колос Чигиринщини» укладено договір оренди землі № 115, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Договір укладено строком на десять років.

08 грудня 2016 року державний реєстратор прийняв рішення № 32796126 про відмову ПП «Колос Чигиринщини» у державній реєстрації прав та їх обтяжень у зв'язку з наявністю суперечностей між заявленим правом та вже зареєстрованим за іншим орендарем правом оренди.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14 грудня 2016 року № 75796415 державний реєстратор прийняв рішення від 12 березня 2016 року, індексний номер 28703475, про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за ТОВ СП «Нібулон» на підставі договору оренди землі від 15 березня 2010 року та договору про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2016 року.

Не погодившись із вказаним рішенням державного реєстратора, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ПП «Колос Чигиринщини», Черкаський окружний адміністративний суд виходив з того, що державний реєстратор під час вчинення оскаржуваних дій діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Закриваючи провадження в адміністративній справі, суд апеляційної інстанції керувався тим, що спір у цій справі не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд справи в порядку адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованим цей висновок суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України(тут і далі - у редакції, чинній на час постановлення судами попередніх інстанцій рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС Українисуб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС Українивизначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких закономустановлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

У цій справі позивач, оскаржуючи рішення державного реєстратора, фактично обґрунтував позовні вимоги наявністю у нього права оренди і відсутністю такого права в іншої особи.

У раніше ухваленій постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про те, що спір про скасування рішення державного реєстратора та запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за третьою особою має розглядатися як спір, пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди спірної земельної ділянки за третьою особою є захистом прав позивача на земельну ділянку від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна. З огляду на суб'єктний склад сторін спір має вирішуватися за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Оскільки позивачем у цій справі є юридична особа - ПП «Колос Чигиринщини», належним відповідачем має бути юридична особа - ТОВ СП «Нібулон», то виходячи з суб'єктного складу сторін спір має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 823/1755/16 (провадження № 11-1025апп18).

На підставі пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції прийнято з додержанням норм процесуального права, а правових висновків цього суду скаржник не спростував, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Колос Чигиринщини» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.С. Золотніков

Судді: Н. О. Антонюк О.Б. Прокопенко

С. В. Бакуліна Л.І. Рогач

В. В. Британчук І.В. Саприкіна

Д. А. Гудима О.М. Ситнік

В. С. Князєв В.Ю. Уркевич

Л. М. Лобойко О.Г. Яновська

Н.П.Лященко