Історія справи

Ухвала КАС ВП від 26.02.2019 року у справі №9901/86/19
Ухвала ВП ВС від 07.10.2019 року у справі №9901/86/19
Ухвала ВП ВС від 22.09.2019 року у справі №9901/86/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 9901/86/19

Провадження № 11-964заі19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого - судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,

за участю секретаря судового засідання Біляр Л. В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Кіцнака П. О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів як процесуального правонаступника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 серпня 2019 року (судді Стародуб О. П., Єзеров А. А., Чиркін С. М., Коваленко Н. В., Кравчук В. М.) в адміністративній справі № 9901/86/19 за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів як процесуального правонаступника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення та

ВСТАНОВИЛА:

1. 18 лютого 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) з вимогами визнати протиправним та скасувати її рішення від 16 січня 2019 року № 9дп-19 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього ( ОСОБА_1 ) стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури. Цим рішенням його визнано винним у неналежному виконанні службових обов`язків прокурора, вчиненні дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності і непідкупності органів прокуратури та грубому порушенні правил прокурорської етики на підставі положень пунктів 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII).

Незгоду із цим рішенням мотивує тим, що воно прийняте з порушенням установленої процедури, є протиправним, необґрунтованим і безпідставним для обрання найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

З посиланням на положення частини першої статті 44, статті 45, частини третьої, шостої статті 47, частин третьої, шостої, восьмої статті 48 Закону № 1697-VII, пункту 118 Положення про порядок роботи кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Положення), статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стверджує, що поставлений йому за провину дисциплінарний проступок не підтверджується документально чи іншими фактичними даними, отриманими в установленому законодавством порядку. Його дії не суперечили, а навпаки, відповідали вимогам Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), що регламентують дії прокурора як процесуального керівника під час зміни правової кваліфікації та обсягу обвинувачення.

Вважає, що Комісія неправильно констатувала, що він як прокурор усупереч статті 470 КПК України неправомірно уклав угоду з обвинуваченим ОСОБА_2 про визнання винуватості у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 309 Кримінального кодексу України (далі - КК України) за відсутності обставин, передбачених законом.

Наголошує на тому, що ні матеріали кримінального, ні дисциплінарного проваджень не містять жодних доказів про існування будь-яких відносин між особою, обвинуваченою у вчиненні злочину, її захисником поза межами проведення процесуальних дій під час проведення досудового розслідування та судового розгляду.

Комісія у встановлений строк не повідомила позивачу про прийняте рішення шляхом надсилання його копії на адресу прокурора, стосовно якого воно прийнято.

Узагальнює, що оскаржуване рішення КДКП не відповідає визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) таким критеріям, як обґрунтованість, безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість, пропорційність.

2. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду рішенням від 15 серпня 2019 року позов задовольнила.

Цей суд установив і дослідив фактичні обставини, на підстави яких ґрунтувався висновок Комісії про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, визначив і відтворив норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні відносини і застосування яких зумовило фактичні передумови проступку, поставленого позивачу за провину. З`ясував і перевірив повноваження КДКП на ухвалення оскаржуваного рішення, правомірність установлення нею ознак правопорушення в діях позивача та дотримання порядку притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Суд також виокремив і відобразив аргументи позивача на користь заявлених ним вимог, проаналізував їх й підсумував, що позовні вимоги ОСОБА_1 містять підстави та обґрунтування для визнання рішення КДКП протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Зобов`язав також Комісію повторно розглянути питання притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за дисциплінарною скаргою прокурора Черкаської області від 20 серпня 2018 року № 11-527/вих-18.

3. КДКП не погодилася з рішенням суду й подала апеляційну скаргу.

Вважає, що суд не дослідив усі обставини справи та надав неналежну правову оцінку доказам і аргументам позивача, що зумовило неправильне вирішення спору. Просить скасувати це рішення і постановити нове про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Незаконність судового рішення вбачає в тому, що суд помилково не взяв до уваги вчинення прокурором ОСОБА_1 дій, які можуть вплинути на упередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, зашкодити його репутації та викликати негативний суспільний резонанс.

Підтвердженням вчинення позивачем дисциплінарного проступку називає матеріали службового розслідування, копії матеріалів наглядового провадження № 12017251010008962 за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, щодо ОСОБА_2 , витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про внесення відомостей щодо ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 КК України, протокол обшуку від 13 червня 2018 року про вилучення за місцем проживання ОСОБА_1 грошових коштів в іноземній валюті, серед яких були й ті, що вручалися оперативними працівниками Служби безпеки України в межах здійснення оперативного контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту тощо.

Стверджує, що Комісія не давала оцінки доказам, отриманим іншими органами під час проведення кримінального провадження, а свої висновки обґрунтовувала відомостями про поведінку, яка дискредитує його як представника прокуратури.

На неодноразові виклики на засідання КДКП ОСОБА_1 не з`являвся, хоча належним чином повідомлявся як за місцем роботи, так і за відомими адресами місця проживання. Крім того, на офіційному вебсайті Комісії позивач мав можливість ознайомитися з датою призначення до розгляду висновку про наявність у його діях дисциплінарного проступку.

Підсумовує, що окреслені аргументи вказують на те, що для обрання стягнення у виді звільнення з органів прокуратури було достатніх підстав, а фактичне його застосування демонструє, що винесене стосовно позивача рішення є законним та обґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду залишити в силі, а апеляційну скаргу КДКП - без задоволення.

Стверджує, що Комісія не надала оцінки доказам, отриманим іншими органами та посадовими особами, які спростовують підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

4. У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити з мотивів, зазначених у ній.

Позивач ОСОБА_1 просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

5. Велика Палата Верховного Суду заслухала пояснення сторін, дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Щодо обставин, на підставі яких Комісія притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання службових обов`язків прокурора, а суд першої інстанції дослідив і дав їм свою правову оцінку, то стисло їх можна викласти таким чином.

ОСОБА_1 з в органах прокуратури працює з вересня 2013 року, а з 15 грудня 2015 року - на посаді прокурора Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області.

Відповідно до наказу керівника Черкаської місцевої прокуратури Черкаської області «Про розподіл обов`язків між прокурорськими працівниками Черкаської місцевої прокуратури» від 04 травня 2018 року № 13 до службових обов`язків прокурора ОСОБА_1 віднесено забезпечення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Черкаським відділом поліції головного управління Національної поліції в Черкаській області, у тому числі у формі процесуального керівництва ним та підтримання публічного обвинувачення відповідно до спеціалізації груп прокурорів; своєчасного, повного і достовірного відображення результатів про виконану роботу в електронних формах первинного обліку інформаційно-аналітичної системи «Облік та статистика органів прокуратури» та Єдиному реєстрі досудових розслідувань у межах процесуальних повноважень; розгляд звернень громадян, службових та інших осіб, депутатських документів, проведення особистого прийому громадян; вивчення стану додержання вимог антикорупційного законодавства за закріпленими напрямами роботи, направлення за наявності підстав матеріалів про вчинення адміністративних корупційних правопорушень до уповноважених на складання адміністративних протоколів органів; забезпечення надходження необхідних інформаційних матеріалів щодо стану законності та злочинності; формування накопичувальних справ за напрямами роботи; підготовка матеріалів для висвітлення діяльності прокуратури у засобах масової інформації.

Черкаський відділ поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області провадив досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017251010008962 від 08 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України стосовно ОСОБА_2 .

Відповідно до даних ЄРДР та постанови першого заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури про призначення групи прокурорів від 08 листопада 2018 року у згаданому провадженні ОСОБА_1 був старшим групи прокурорів.

19 січня 2018 року прокурор ОСОБА_1 затвердив обвинувальний акт у зазначеному кримінальному провадженні та 25 січня 2018 року разом з реєстром матеріалів досудового розслідування і розпискою обвинуваченого про отримання його копії скерував до Придніпровського районного суду міста Черкаси для розгляду по суті.

Надалі ОСОБА_1 усупереч частині першій статті 338, статті 470 КПК України, пункту 19.1 наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» від 19 грудня 2012 року №4гн, пункту 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII, статей 19, 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів за відсутності нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, 16 травня 2018 року під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 безпідставно змінив обвинувачення останнього з особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, на менш тяжке, яким є діяння, передбачене частиною третьою статті 309 цього Кодексу, і таким чином ініціював питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення.

29 травня 2018 року в судовому засіданні позивач уклав угоду про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_2 за відсутності обставин, що враховуються прокурором при укладенні угоди про визнання винуватості, оскільки обвинувачений не сприяв проведенню досудового розслідування кримінального провадження стосовно інших осіб, не вказав джерело походження наркотичних засобів, не надав відомості щодо запобігання, виявлення чи припинення більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень та зазначену угоду не погодив з керівником місцевої прокуратури.

Більше того, позивач не уникнув особистих зв`язків, що можуть вплинути на неупередженість та об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати високе звання прокурора, вступив з громадянами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , який діяв в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 , у позаслужбові стосунки та в період з 12 по 20 лютого 2018 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_3 , надав останньому протиправні вказівки про отримання від ОСОБА_2 через ОСОБА_4 грошових коштів у розмірі 8 000 доларів США за зміну правової кваліфікації ОСОБА_2 , укладення з останнім угоди про визнання винуватості та призначення покарання, не пов`язаного з позбавленням волі. На виконання досягнутих з ОСОБА_1 домовленостей ОСОБА_3 20 лютого 2018 року отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 1000 доларів США, 02 травня 2018 року - 500 доларів США, 29 травня 2018 року - 2000 доларів США та 13 червня 2018 року - 4500 доларів США з метою передачі прокурору ОСОБА_1 .

Комісія дійшла висновку про те, що описаними діями ОСОБА_1 вчинив дисциплінарні проступки, передбачені пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, факт вчинення яких підтверджується матеріалами службового розслідування стосовно ОСОБА_1 ; копіями матеріалів наглядового провадження № 12017251010008962 від 08 листопада 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України щодо ОСОБА_2 ; копією витягу з ЄРДР про внесення відомостей щодо ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 368 КК України; копією протоколу обшуку від 13 червня 2018 року, під час якого у помешканні ОСОБА_1 виявлено та вилучено грошові кошти в іноземній валюті, з яких 4 купюри номіналом по 100 доларів США, що вручалися працівниками оперативного підрозділу СБУ ОСОБА_4 для використання під час отримання відомостей про правопорушення та осіб, які його вчинили, в межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту; копією протоколу затримання ОСОБА_3 від 13 червня 2018 року, під час якого в останнього виявлено та вилучено 45 купюр номіналом по 100 доларів США, що вручалися працівниками оперативного підрозділу СБУ ОСОБА_4 для використання під час отримання відомостей про правопорушення та осіб, які його вчинили в межах здійснення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту; протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 02 травня 2018 року, протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 13 червня 2018 року; протоколами огляду за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 24 травня 2018 року; копією повідомлення про підозру ОСОБА_1 за частиною третьою статті 368 КК України.

Приводом для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стала дисциплінарна скарга прокурора Черкаської області Овчаренка С. А., яку він подав до КДКП 20 серпня 2018 року. У діях ОСОБА_1 вбачав ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1 (невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків) і 5 (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури) частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Комісія прийняла рішення від 16 січня 2019 року № 9-дп-19, яким притягнула ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктом 1 статті 43 Закону № 1697-VII та наклала на нього стягнення у виді звільнення з органів прокуратури.

Обираючи вид дисциплінарного стягнення, КДКП вказала, що ОСОБА_1 фактом протиправних позаслужбових відносин з адвокатом Ковтуном А. В. та ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_2 , грубо порушив правила прокурорської етики. Допущення подібної поведінки підриває авторитет самого прокурора, органів прокуратури та держави в цілому. Дисциплінарний проступок викликав негативний суспільний резонанс та завдав суттєвої шкоди авторитету органів прокуратури.

6. До фактичних обставин, що складають основу цього спору, Комісія визначила і застосувала відповідне кримінальне процесуальне законодавство, що встановлює процедуру здійснення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, а також положення профільного закону та нормативно-правових актів, які запроваджують підстави і порядок притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, повноваження Комісії та права прокурора в цьому провадженні, види стягнень, порядок оскарження рішень Комісії.

Зокрема, КДКП послалася на положення частини першої статті 338 КПК України про те, що з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Дійшовши до переконання, що обвинувачення потрібно змінити, прокурор після виконання вимог статті 341 цього Кодексу складає обвинувальний акт, у якому формулює змінене обвинувачення та викладає обґрунтування прийнятого рішення. Копії обвинувального акта надаються обвинуваченому, його захиснику, потерпілому, його представнику та законним представникам, а також представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до пункту 15 статті 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно зі статтею 470 КПК України прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

Усупереч пункту 19.1 наказу Генерального прокурора України від 19 грудня 2012 року № 4-гн «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні» угоду про визнання винуватості не погоджено з керівником місцевої прокуратури.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 цього Закону прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків.

За частиною першою статті 25 цього Закону прокурор здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, користуючись при цьому правами і виконуючи обов`язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність» та КПК України.

Згідно зі статтею 44, частинами першою, другою статті 45, частинами четвертою, десятою статті 46 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження здійснюється КДКП. Під дисциплінарним провадженням розуміється процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Цей висновок повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується. Якщо за результатами перевірки член КДКП установив наявність дисциплінарного проступку, у висновку додатково зазначається характер проступку, його наслідки, відомості про особу прокурора, ступінь його вини, інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення, а також пропозиція члена Комісії щодо конкретного виду дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною одинадцятою статті 46, частинами першою, третьою, п`ятою, шостою статті 47 Закону № 1697-VII висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд КДКП та мають бути отримані його членами не пізніш як за п`ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, визначених цією нормою. Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні КДКП заслуховуються пояснення члена Комісії, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об`єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід.

За частинами першою, третьою, шостою, восьмою статті 48 цього Закону КДКП приймає рішення в дисциплінарному провадженні більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення Комісія за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора. При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення. Це рішення має містити: 1) <…>; 2) обставини, встановлені під час здійснення провадження; 3) мотиви, з яких КДКП ухвалила рішення; 4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення; 5) порядок і строк оскарження рішення. Копія рішення КДКП вручається прокуророві, стосовно якого його прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого його прийнято, обіймає посаду.

У частині першій статті 49 цього Закону передбачено, що на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до пункту 7 Положення діяльність Комісії ґрунтується на принципах верховенства права і законності, незалежності прокурорів і невтручання в прокурорську діяльність, колегіальності, відкритості і гласності, презумпції невинуватості, неупередженості та об`єктивності, змагальності.

У пунктах 7, 103 і 123 цього Положення відтворюються положення Закону № 1697-VII про стадії дисциплінарного провадження та, зокрема, частини восьмої статті 48 щодо обов`язку, порядку і строку вручення копії рішення Комісії прокуророві, стосовно якого воно прийнято.

7. Висновок про неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків Комісія зробила на підставі відомостей, отриманих з матеріалів службового розслідування, насамперед зі змісту, кількості, спрямованості і юридичної природи процесуальних прокурорських рішень, прийнятих за участю ОСОБА_1 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_2 у ситуації, пов`язаній з позаслужбовими відносинами з адвокатом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою досягнення домовленостей щодо вирішення питання за винагороду, а також відомостей про особу прокурора та інших матеріалів, з яких можна визначити характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.

За наслідками розгляду Комісія дійшла висновку, що не можна вирішити питання про дисциплінарну відповідальність ОСОБА_1 на підставі пункту 5 частин першої статті 43 Закону № 1697-VII в частині вчинення дій за ознаками корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших кримінальних правопорушень до того часу, доки вина ОСОБА_1 не буде встановлена вироком суду.

Беручи до уваги фактичні передумови проступку, КДКП дійшла висновку про те, що прокурор ОСОБА_1 грубо порушив правила прокурорської етики і цим дав підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за скоєння дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII. На переконання Комісії, цей проступок має характер грубого порушення, який унеможливлює подальше перебування позивача на посаді прокурора.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що участь прокурора на засіданні Комісії під час розгляду питання про притягнення його дисциплінарної відповідальності є обов`язковою. З інформації відносно невручення поштових повідомлень щодо засідання Комісії за двома вказаними ОСОБА_1 адресами проживання та відсутності інших будь-яких відомостей стосовно повідомлення позивача про час і місце розгляду скарги, дійшов висновку, що обставини, які дозволяли розгляд дисциплінарної скарги за його відсутності, не настали.

При цьому зауважив, що ОСОБА_1 було відомо про відкрите щодо нього дисциплінарне провадження, його відкриттю передували обставини, з яким відповідач пов`язував притягнення до відповідальності, і позивач був з ними обізнаний. Само по собі неповідомлення позивача про засідання Комісії не є безумовною підставою для висновку про протиправність Спірного рішення та його скасування.

Суд надав значення тому, що в судовому засіданні позивач заперечив обставини, які стали підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, надав пояснення та докази на спростування зібраних матеріалів в рамках кримінального провадження, ці заперечення є вагомими і такими, що могли суттєво вплинути на рішення Комісії за умови участі в ньому ОСОБА_1 . Однак оскільки такі питання залишились не з`ясованими, у зв`язку із чим дисциплінарне провадження не забезпечило всебічність і повноту з`ясування фактичних обставин з урахуванням пояснень особи, щодо якої воно здійснюється, тому, на думку суду, рішення Комісії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зобов`язав КДКП повторно розглянути питання притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за скаргою прокурора Черкаської області від 20 серпня 2018 року № 11-527/вих-18.

9. Велика Палата Верховного Суду вважає, що висновки оскарженого судового рішення не основуються на фактичних обставинах та правильному застосуванні норм матеріального права, що у вимірі обсягу та замісту встановлених обставин справи, а також нормативного регулювання спірних відносин зумовлює скасування цього рішення й ухвалення нового.

10. Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні Комісії. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з`явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з`явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

Прокурор, який не братиме участі в засіданні КДКП, вправі надіслати письмові пояснення щодо висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, які оголошуються на засіданні Комісії (частина четверта статті 47 Закону № 1697-VII).

Критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідний дисциплінарний орган зобов`язаний застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Матеріалами справи підтверджується, що Комісія вчасно листами інформувала ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження, складення висновку про наявність дисциплінарного проступку та про дати проведення засідань Комісії з розгляду зазначеного висновку, призначені на 12 грудня 2018 року та 16 січня 2019 року. При цьому в повідомленнях, надісланих прокурору, роз`яснено його права, передбачені статтею 47 Закону № 1697-VII, зокрема про можливість надання пояснень особисто або в письмовій формі.

Протягом усього часу від моменту повідомлення ОСОБА_1 про відкриття дисциплінарного провадження щодо нього та до складання висновку про наявність у його діях складу дисциплінарного проступку Комісія запропонувала надати пояснення з приводу обставин, викладених у дисциплінарній скарзі. Цим правом ОСОБА_1 не скористався.

З копії матеріалів дисциплінарного провадження убачається, що листами від 30 листопада 2018 року № 11/2/1-12823вих-18 та № 11/2/1-12822вих-18 КДКП повідомляла Олизька В. В. про розгляд висновку стосовно наявності в його діях дисциплінарного проступку, яке відбудеться о 10 годині 12 грудня 2018 року.

Комісія листами від 27 грудня 2018 року № 11/2/1-15804вих-18 та № 11/2/1-15805вих-18 повідомляла ОСОБА_1 про засідання Комісії 16 січня 2019 року.

Такі повідомлення кожного разу надсилалися за двома вказаними адресами проживання позивача. Про неможливість вручення цих листів свідчить копія довідки поштового відділення про повернення відправлення за закінченням строку зберігання. Як убачається з матеріалів справи, адреса місця реєстрації та місця проживання, за якими направлялись повідомлення КДКП, збігаються з тими, які ОСОБА_1 називав під час досудового розслідування кримінального провадження щодо нього.

Крім того, інформація про засідання КДКП міститься на офіційному вебсайті, яка є загальнодоступною.

Варто наголосити, що під час судового перегляду скарги Комісії ОСОБА_1 у своїх вільних поясненнях визнав, що знав про розгляд стосовно нього дисциплінарного провадження, а повідомленням про розмову з членом КДКП, який (за показаннями самого ОСОБА_1 ) начебто умовляв його не з`являтися на засідання Комісії непрямо звістив, що, по-перше, Комісія вживала заходів, для того, щоб забезпечити його присутність на засіданні, а по-друге, не міг не знати про те, що його повідомленням викликають на засідання Комісії.

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що в матеріалах справи є поштове повідомлення про отримання ОСОБА_1 поштового повідомлення за вказаною ним адресою: АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду вважає, що направлення рекомендованих листів на фактичну адресу проживання позивача більш ніж за десять днів до проведення засідання відповідає положенням частини першої статті 47 Закону № 1697-VII і є достатнім для того, щоб вважати «належним» повідомлення ОСОБА_1 про час та місце засідання Комісії. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій. Обов`язок Комісії «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа № 11-268заі18), 03 липня 2018 року (справа № 11-526асі18).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм провадження.

Однак, як установлено судом, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про те, що на розгляді Комісії перебуває дисциплінарне провадження щодо нього, протягом усього часу дисциплінарного провадження не цікавився станом його перебігу, не повідомив КДКП про намір узяти участь у її засіданні особисто або через свого представника, не надіслав будь-яких пояснень та доказів на спростування аргументів, викладених у дисциплінарній скарзі та у висновку про наявність дисциплінарного проступку прокурора.

10. Надаючи оцінку оскарженому рішенню відповідача, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку.

Як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення від 16 січня 2019 року № 9дп-18, Комісія дійшла висновку про те, що до моменту встановлення вироком суду вини ОСОБА_1 у вчиненні дій, пов`язаних з корупцією, КДКП не може вирішувати питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності на підставі пункту 5 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури. Однак наданих прокуратурою Черкаської області матеріалів було достатньо для висновку про те, що ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, відповідальність за який встановлена пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, а саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики у зв`язку з наявність особистих зв`язків, що можуть вплинути на неупередженість та об`єктивність виконання професійних обов`язків, компрометування високого звання прокурора.

Статтею 18 Кодексу професійної етики визначено, що працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

Аналогічні приписи містяться й у Кодексі професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженому Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року.

Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними правами і обов`язками прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Відповідно до пункту 2 наказу Генерального прокурора України від 22 вересня 2014 року № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України», до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності рогалів прокуратури, належить вчинення дій, що містять ознаки корупційних правопорушень, а також протиправні позаслужбові стосунки.

Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов`язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого б передбачав відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Зазначені правові положення в сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме в кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

11. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що рішення КДКП про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури прийняте у спосіб, на підставі та в межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

12. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

На підставі пункту 3 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги КДКПіз скасуванням рішення суду першої інстанції та ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Керуючись статтями 243, 266, 308, 310, 315, 317, 322 і 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів як процесуального правонаступника Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів задовольнити.

Рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко

В. В. Британчук О. Б. Прокопенко

Ю. Л. Власов В. В. Пророк

Д. А. Гудима Л. І. Рогач

В. І. Данішевська О. М. Ситнік

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

О. Р. Кібенко О. Г. Яновська

Л. М. Лобойко