Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 990/240/24

Провадження № 11-207заі24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Шевцової Н. В.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.

розглянула в порядку письмового провадження справу № 990/240/24 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 19.02.2023 №82/2023 (в частині)

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ізовіта Андрій Миколайович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024(судді Васильєва І. А., Гімон М. М., Дашутін І. В., Юрченко В. П., Яковенко М. М.) та

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог

1. 25.07.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ізовіта Андрій Миколайович, до Президента України Зеленського Володимира Олександровича , в якому просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19.02.2023 № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

2. На обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про безпідставність та неправомірність застосування обмежувальних заходів (санкцій) до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) строком на 10 років; вказує про відсутність фактичних та юридичних підстав його прийняття; за доводами позовної заяви, прийняття Указу порушує принцип пропорційності відносно позивача, що призводить до необґрунтованого, безпідставного та надмірного обмеження права позивача на мирне володіння своїм майном; застосовані санкції суперечать частині першій статті 1 Закону України «Про санкції», практиці Європейського суду з прав людини та критеріям законності рішення, передбаченим пункту 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), призводять до обмеження прав та інтересів позивача, без наявності будь-яких встановлених фактів загрози національній безпеці, громадському порядку чи іншим охоронюваним інтересам, а також без наведення будь-яких доказів та обґрунтувань застосування санкцій.

3. Представником позивача наголошено і на тому, що з моменту опублікування Указу № 82/2023 інформація щодо позивача набула публічного розголосу та впливає на його ділову репутацію. Крім того, після опублікування оскаржуваного Указу, зазначена вище інформація вноситься до Державного реєстру санкцій, який є публічним та загальнодоступним. Вказує, що згідно з витягом з Державного реєстру санкцій санкції застосовані до позивача як до громадянина Російської Федерації, однак позивач є громадянином Сполучених Штатів Америки, що підтверджується паспортом громадянина США № НОМЕР_1 , копія якого додана до позовної заяви.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

4. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути вказані судом недоліки шляхом подання до суду заяви з визначенням інших підстав для поновлення строку звернення до суду та доказів на їх підтвердження, а також для приведення позовної заяву у відповідність вимогам пунктів 4, 5, 9, 10 частини п`ятої статті 160 КАС України.

5. 12.08.2024 представник позивача адвокат Ізовіта А. М. через систему «Електронний суд» подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнюючу позовну заяву, а також заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16.08.2024 визнав неповажними підстави пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою, відмовив у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ізовіти А. М. про поновлення строку звернення до суду в цій справі та повернув позовну заяву на підставі частини другої статті 123, пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі

7. В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Ізовіта А. М. просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024.

8. На обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зауважує, що з 2022 року позивач постійно перебував у США, а тому з моменту введення в дію Указу Президента України від 19.02.2023 № 82/2023 не знав та не міг знати про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в Україні.

9. Представник позивача зазначає, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) 15.12.2023 під час підписання контракту в одному з банків у Європі, а саме банку «MyGuava» (реєстраційний номер 10601900, адреса реєстрації: Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Лондон, вул. Фінсбрі Серкс, 29, Селсбрі Хаус), і лише 17.12.2023 ці факти були підтверджені листом адвоката Долженчук Н. М. адресованому позивачу на його запит.

10. Однак такий запит позивача не міг бути скерований раніше по причині відсутності інформації про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в офіційних інформаційних джерелах державних органів США або в засобах масової інформації.

11. Також представником позивача зазначено, що з грудня 2023 року до лютого 2024 року після отримання інформації про застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) адвокатом Долженчук Н.М. були надіслані запити до Ради національної безпеки і оборони України, Президента України, Національного банку України, Служби безпеки України та проведена робота з правого аналізу отриманих відповідей, подальшого планування роботи щодо надання правої допомоги. Разом з тим у зв`язку з тривалою хворобою адвоката Долженчук Н. М. (протягом лютого - травня 2024 року) позивач вимушений був звернутись до іншого адвоката. Починаючи з квітня 2024 року на підставі договору про надання правової допомоги № 33/24 від 08.04.2024 представництво інтересів позивача здійснюється адвокатом Ізовітою А.М. У квітні - травні 2024 року були подані адвокатські запити та проведена робота з формування правової позиції, підготовки позовної заяви та документів для подальшого звернення до суду.

12. Крім цього, звернуто увагу і на тому, що додатково в США позивачу повідомили про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в Україні лише 18.07.2024, що підтверджується листом від 18.07.2024 адресованим на його ім?я від організації КЛІЕРІ ГОТТЛІБ СТІН & ГАМІЛЬТОН ЛЛП (CLEARY GOTTLIEB STEEN & HAMILTON LLP).

13. За доводами представника позивача, викладені обставини ускладнювали можливість вчинення позивачем процесуальних дій у визначений законом строк, були об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами та труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Рух апеляційної скарги

14. Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ізовіта А. М., на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 у справі №990/240/24 залишено без руху.

15. На виконання вимог зазначеної ухвали Великої Палати Верховного Суду скаржником 11.09.2024 усунуто встановлені судом недоліки.

16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12.09.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ізовіта А. М., на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024, а ухвалою від 26.09.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна підставі частини третьої статті 311 КАС України на 10.10.2024.

Позиція інших учасників справи

17. На момент розгляду справи відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від відповідача до Великої Палати Верховного Суду не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування

18. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

19. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

21. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

22. Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо, зокрема, оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.

23. Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

24. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

26. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

27. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

28. Таким чином, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.

29. Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

30. Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

31. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об`єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).

32. У справі встановлено, що Указом № 82/2023 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», згідно з яким, зокрема, до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (пункт 11 додатка до рішення), застосовано строком на десять років персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції).

33. Згідно з пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

34. Оскаржуваний частково Указ № 82/2023 - акт індивідуальної дії, позаяк не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а з урахуванням рішення Ради національної безпеки і оборони України, уведеного у дію цим Указом, передбачає індивідуалізовані приписи щодо застосування санкцій до конкретних юридичних і фізичних осіб; адресований цим особам; не регулює певного виду суспільних відносин, а спрямований на припинення конкретних правовідносин.

35. Оскільки Указ №82/2023 є індивідуально-правовим актом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню установлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

36. Відповідно до пункту 3 оскаржуваного Указу № 82/2023 він набирає чинності з дня його опублікування, а тому перебіг строку на звернення до суду для його оскарження розпочинається саме із дня його опублікування (21.02.2023).

37. При цьому законодавством не визначено обов`язку відповідача доводити до відома осіб, до яких застосовано санкції, зміст указів в інший спосіб, аніж їх опублікування в офіційних виданнях.

38. Оприлюднення указів Президента України державною мовою в офіційних друкованих виданнях вважається належним способом доведення їх до відома. Незнання цього не звільняє від юридичних наслідків, які спричиняє указ, зокрема і при зверненні до суду з пропуском визначеного для цього строку.

39. Натомість позивач звернувся до Верховного Суду з позовом про оскарження Указу № 82/2023 від 19.02.2023 лише 25.07.2024, тобто з пропуском зазначеного вище строку.

40. Разом з позовною заявою представник позивача подав заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.

41. На обґрунтування поважності пропуску строку звернення з позовом до суду першої інстанції представник позивача акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 є іноземним резидентом (громадянином США), а тому не обізнаний із законодавством України, не знав та не міг знати про порядок набрання чинності указів Президента України та про граничні строки звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

42. Крім того, перебуваючи на момент прийняття оспорюваного Указу на території США, позивач не знав та не міг знати про прийняття оскаржуваного Указу; оспорюваний Указ виданий українською мовою та не має офіційного перекладу на англійську або іншу іноземну мову, що позбавляє можливості позивача ознайомитись з його змістом.

43. Також представник позивача додатково зазначив, що позивач дізнався про наявність факту застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) лише 18.07.2024, що підтверджується листом, адресованим на його ім`я від організації КЛІЕРІ ГОТТЛІБ СТІН & ГАМІЛЬТОН ЛЛП (CLEARY GOTTLIEB STEEN & HAMILTON LLP), надавши до заяви про поновлення строку звернення до суду копію вказаного листа (з перекладом з англійської на українську мову). Отже, за доводами представника позивача, днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, варто вважати 18.07.2024.

44. Суд першої інстанції дійшов висновку про неповажність вказаних причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом та залишив позовну заяву без руху.

45. Усуваючи недоліки позовної заяви в частині наведення інших підстав пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до суду вказує, що з 2022 року позивач постійно перебував в США, а тому з моменту введення в дію Указу Президента України від 19.02.2023 №82/2023 не знав та не міг знати про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в Україні.

46. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду вказані представником позивача підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнав неповажними та дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви.

47. Надаючи оцінку доводам представника позивача, викладеним в апеляційній скарзі, про наявність обставин, які унеможливили подання позову в передбачений законодавством процесуальний строк, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.

48. Предметом оскарження у цій справі є Указ Президента України від 19.02.2023 № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яким до позивача застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), а тому, зважаючи на приписи викладених вище норм процесуального закону, у цьому випадку для звернення до суду із цим позовом установлено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

49. Оскаржуваний Указ Президента України від 19.02.2023 № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» було офіційно опубліковано в газеті «Урядовий кур`єр» (від 21.02.2023 № 36), а також у виданні "Офіційний вісник України» (від 07.03.2023., № 24, стор. 55, стаття 1338, код акта 116923/2023) та інформаційному бюлетені «Офіційний вісник Президента України» (від 03.03.2023 № 7, стор. 4, стаття 76).

50. Як убачається з позовної заяви, заявипро поновлення строку звернення до суду та апеляційної скарги, представник позивача, обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом, зазначає, що позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) 15.12.2023 під час підписання контракту в одному з банків у Європі, а саме в банку «MyGuava» (реєстраційний номер 10601900, адреса реєстрації: Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії, Лондон, вул. Фінсбрі Серкс, 29, Селсбрі Хаус), і лише 17.12.2023 ці факти були підтверджені листом адвоката Долженчук Н. М., адресованому позивачу на його запит.

51. Однак такий запит позивача не міг бути скерований раніше через відсутність інформації про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в офіційних інформаційних джерелах державних органів США або в засобах масової інформації.

52. Крім того, додатково в США позивачу повідомили про застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в Україні лише 18.07.2024 року, що підтверджується листом від 18.07.2024, адресованим на його ім?я від організації КЛІЕРІ ГОТТЛІБ СТІН & ГАМІЛЬТОН ЛЛП (CLEARY GOTTLIEB STEEN & HAMILTON LLP)

53. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

54. Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

55. Пунктом 5 рішення РНБО від 19.02.2023, яке введене в дію Указом №82/2023, передбачено, що Міністерство закордонних справ України має поінформувати компетентні органи Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та інших держав про застосування санкцій і порушити перед ними питання про запровадження аналогічних обмежувальних заходів.

56. До того ждізнатися про оскаржуваний Указ № 82/2023 (при відповідному бажанні) не було труднощів і пошуковик «Google» у цьому швидко допоміг би (без необхідності читати офіційні друковані видання, зокрема «Офіційний вісник України» та «Урядовий кур`єр».

57. Крім того, оскаржуваний Указ № 82/2023 разом з відповідним рішенням Ради національної безпеки і оборони України, яке вводились в дію, з додатками, у тому числі в частині, яка стосувалась позивача, окрім їх опублікування в офіційних друкованих виданнях, були оприлюднені на офіційних вебсайтах Президента України (https://https://www.president.gov.ua/ documents/822023-45821), Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/82/2023#Text), а також на офіційному вебсайті Ради національної безпеки і оборони України (https://www.rnbo.gov.ua/ua/Ukazy/6112.html).

58. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в оскаржуваному Указі № 82/2023, а саме в пункті 11 додатка до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» наведено достатні дані для ідентифікації позивача як особи, якої стосується таке рішення, зокрема, зазначено «ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_1 / ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації».

59. Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав реальну можливість дізнатись про існування оскаржуваного Указу № 82/2023 з моменту його опублікування та оприлюднення в наведених вище офіційних друкованих виданнях або на офіційних вебсайтах Президента України, Верховної Ради України та Ради національної безпеки і оборони України.

60. До того ж Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції, не погоджується з тим, що про порушення своїх прав позивач дізнався з моменту отримання листа адвоката Долженчук Н. М. від 17.12.2023, адресованого позивачу.

61. Навіть якщо врахувати, що початок перебігу процесуального строку звернення до суду розпочався 17.12.2023 (на чому наполягає представник позивача), станом на 25.07.2024 позивачем також попущено строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України.

62. Крім цього, суд першої інстанції правильно наголосив на тому, що застосування санкцій, з-поміж інших, до іноземців здійснюється на підставі, в порядку і спосіб, які визначені Конституцією України і законами України, які діють/застосовуються однаково щодо всіх підсанкційних осіб. Особливого порядку сповіщення (доведення до відома, оприлюднення) про застосування санкцій щодо іноземців незалежно від їхнього громадянства / підданства закони України не передбачають. Водночас незнання іноземцем, який опинився під дією санкцій, українського законодавства не створює для держави обов`язку вживати додаткових заходів для інформування про існуючі в Україні закони та акти їх застосування, а також не звільняє його [іноземця] від настання юридичних наслідків, зумовлених дією санкцій.

63. Тому відсутні підстави вважати, що скаржник як іноземний резидент має чи повинен мати преференції у вигляді особливого ставлення у питаннях визначення моменту відліку строку на оскарження рішення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду чи мати інші пільги порівняно з резидентами України.

64. Варто зауважити, що 20.05.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Ізовіта А.М. вже звертався до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з аналогічною позовною заявою (справа № 990/168/24)до Президента України, в якій просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента України від 19.02.2023 № 82/2023 у частині введення в дію пункту 11 додатка 1 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.02.2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» до громадянина США ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), та з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, в якому наводив ті ж самі підстави пропуску строку звернення до суду. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.06.2024 зазначена заява повернута позивачу.

65. Натомість у справі, яка переглядається, залишаючи позовну заяву без руху ухвалою від 29.07.2024, суд першої інстанції, приймаючи до уваги повторне звернення позивача з цією позовною заявою до суду 25.07.2024, врахував обставини, встановлені в межах справи № 990/168/24 стосовно початку перебігу шестимісячного строку звернення до суду для оскарження Указу № 82/2023 від 19.02.2023, який розпочався з 21.02.2023 (з дня опублікування цього Указу) та сплив 21.08.2023, а також щодо дати, коли позивач дізнався про наявність фактів застосування до нього персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) (у грудні 2023 року).

66. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

67. У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав: «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні строки мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

68. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення від 28.10.1998 «de Rada Cavanilles v. Spain»,, Reports 1998 -VIII, с. 3255, параграф 45, від 21.12.2010 «Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine» № 17160/06 та №35548/06, параграф 34, ЄСПЛ,).

69. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів(див. рішення від 21.10.2010 «Diya 97 v. Ukraine», № 19164/04, параграф 47, ЄСПЛ,).

70. У справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

71. Ураховуючи викладене вище, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що поважними визнаються лише обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

72. Натомість у справі, яка переглядається, представник позивача як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і в апеляційній скарзі не вказав, які саме об`єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду у встановлений процесуальним законодавством строк. Не наведено змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.

73. Аналогічні висновки щодо порядку обчислення строків звернення до суду у справах з подібними спірними правовідносинами, а також оцінки поважності причин їх пропуску викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №990/270/23 (провадження № 11-179заі23).

74. Окремі посилання заявника в апеляційній скарзі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 07.03.2024 у справі № 990/324/23, не беруться до уваги, оскільки не є релевантними для справи яка переглядається.

75. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

76. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

77. За правилами частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

78. Оскільки суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, не допустив порушень норм процесуального права, а наведені представником позивача доводи не спростовують викладених у судовому рішенні висновків, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

79. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

80. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 266, 308, 311, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ізовіта Андрій Миколайович, на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024залишити без задоволення.

2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16.08.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Шевцова

Судді: О. О. Банасько О. Л. Булейко Ю. Л. Власов І. А. Воробйова М. І. Гриців Ж. М. Єленіна І. В. ЖелєзнийМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков О. В. Ступак І. В. Ткач В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко