Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

Справа № 990/105/23

Провадження № 11-101заі23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Гриціва М. І.,

суддів БанаськаО. О., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Григор`євої І. В., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Крет Г. Р., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року (суддя Рибачук А. І.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та

ВСТАНОВИЛА:

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо забезпечення права на отримання належних за рішенням суду пенсійних виплат; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - ГУ ПФУ), Державну казначейську службу України (далі - ДКСУ) за рахунок бюджетних коштів відшкодувати шкоду, заподіяну невиконанням рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2013 року, починаючи з травня 2016 року й дотепер у розмірі та в межах різниці між сумами коштів фактично отриманих пенсійних виплат та присуджених з нарахуванням компенсації від втрати частини доходу внаслідок невиплати пенсії в повному обсязі за рішенням суду; у порядку забезпечення позову зобов`язати відповідача видати акт ГУ ПФУ про негайне відновлення нарахування та виплати пенсії щомісячно в розмірі не більше десяти прожиткових мінімумів доходів громадян для непрацездатних осіб з урахуванням установленого в законодавчому порядку мінімуму такого доходу, починаючи із січня 2023 року.

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 01 червня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

3. ОСОБА_1 не погодився з цим судовим рішенням і подав апеляційну скаргу про його скасування з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Позивач доводить, що наведені ним формулювання позовних вимог є достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, нормативне регулювання спірних відносин. Вважає, що зрозуміло описав, у чому полягає порушення його прав, сформулював наслідки, які, з його погляду, настали внаслідок дій відповідача, пояснив, яким чином і чому дії відповідача в особі глави держави Україна зачіпають його права.

4. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 липня 2023 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року та ухвалою від 19 липня 2023 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження на 03 серпня 2023 року.

03 серпня 2023 року розгляд справи був відкладений до 07 вересня 2023 року.

07 вересня 2023 року розгляд справи з об`єктивних причин не відбувся та був відкладений до 14 вересня 2023 року.

5. У відзиві на апеляційну скаргу позивача представник відповідача просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін як таку, що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Серед іншого зазначає, що суд слушно зауважив, що до компетенції Президента України чинним законодавством не віднесені повноваження щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії.

У відповіді на відзив позивач наводить аргументи на користь незгоди з позицією його автора, які зводяться до хибного, з його погляду, трактування відповідачем позовних вимог, які заявлені не прямо до Президента України, а до держави України в особі глави держави, який є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Оскільки шкода у вигляді недоотриманої суми пенсії була заподіяна державними інституціями, то його вимоги до держави є предметними та реальними відповідно до статті 6 КАС України та статті 152 Основного Закону.

6. Велика Палата Верховного Суду дослідила матеріали справи, зважила на письмові звернення до суду, що стосуються суті спору, і дійшла висновку про таке.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в оспорюваній ухвалі з покликанням на визначені процесуальним законом завдання адміністративного судочинства, ознаки публічно-правового спору, категорії спорів, що підсудні Верховному Суду, умови, за яких адміністративні суди можуть розглядати вимоги скарги про відшкодування шкоди, в контексті заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, зокрема, виснував, що попри те, що вони заявлені до Президента України, однак пов`язані з відмовою пенсійного органу в здійсненні перерахунку його пенсії, а до компетенції глави держави чинним законодавством не віднесені повноваження щодо призначення, перерахунку та виплати пенсії, то в цій справі відсутній предмет спору.

Своєю чергою, це унеможливило винесення процесуального рішення про відкриття провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .

7. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 3 частини першої статті 4 цього Кодексу міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким адміністративний суд - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ. За пунктом 5 цієї частини статті як адміністративне судочинство розуміють діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частинами першою, другою статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою. Якщо справа щодо пов`язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один із цих судів за вибором позивача.

Положенням цієї процесуальної норми кореспондують правила частини першої статті 172 КАС України про те, що в одній позовній заяві може бути об`єднано кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Водночас у цій статті в частинах четвертій, п`ятій та шостій встановлено заборони об`єднувати в одне провадження кілька вимог, щодо яких закон встановлює особливості порядку їх розгляду. Зокрема, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частина четверта цієї статті), а також щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п`ята цієї статті).

Поряд з тим закон встановлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може (вправі) до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства і тоді, коли розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, буде продовжувати здійснювати суддя, який виніс рішення про роз`єднання позовних вимог.

За приписами частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Згідно із частиною третьою статті 27 КАС України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 266 КАС України адміністративні справи про законність дій чи бездіяльності ВРУ, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, а також законність актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження Верховним Судом у складі колегії Касаційного адміністративного суду не менше ніж з п`яти суддів.

За пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

8. Як можна зрозуміти зі змісту позовної заяви і це відзначив суд першої інстанції, позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача - Президента України щодо забезпечення права на отримання належних за рішенням суду пенсійних виплат, вважаючи, що Президент України як гарант додержання норм Конституції України, прав і свобод людини і громадянина не використав право вето щодо Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ) в частині скасування його нормами права на перерахунок пенсії для державних службовців, що, своє чергою, стало правовою підставою для пенсійних органів та судів для відмови в перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ), у зв`язку зі збільшенням заробітку державних службовців, що працюють на відповідних посадах, та прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що з дня набрання чинності Законом № 889-VІІІ ГУ ПФУ, порушуючи його право на належний розмір пенсійного забезпечення, відмовляє йому в здійсненні перерахунку пенсії, призначеної йому відповідно до Закону № 3723-ХІІ.

На його думку, протиправність дій ГУ ПФУ підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), підпункт 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII у тому, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону № 3723-XII зі змінами.

Позивач, попри визначення відповідачем Президента України, формулює позовні вимоги через порушення його права на перерахунок розміру пенсії главою держави, пенсійним органом та ДКСУ.

Ці доводи є власним баченням скаржника правоможності і доцільності об`єднання в одне провадження кількох позовних вимог, які підсудні різним судам. Однак такі міркування не дозволяють скаржнику не виконувати вимоги закону про неможливість об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, і не забороняють суду застосувати до позивача наслідки невиконання цих вимог закону у вигляді повернення позовної заяви без розгляду.

Як убачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , у цьому зверненні до адміністративного суду позивач об`єднав кілька вимог до різних суб`єктів відповідальності. Одні з цих вимог, в яких порушується питання бездіяльності Президента України, за правилами виключної підсудності належать до компетенції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції, а інші - вимоги про протиправність дій ГУ ПФУ та ДКСУ цьому суду не підсудні. До того ж він заявив вимоги про відшкодування заподіяної невиконанням судового рішення шкоди відповідними державними органами в особі ГУ ПФУ та ДКСУ.

Оскільки позивач об`єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їхнього роз`єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз`єднання Верховний Суд як суд першої інстанції міг розглядати в самостійному провадженні позовні вимоги до пенсійного органу та ДКСУ, які цьому суду за правилами виключної підсудності не підсудні, суд першої інстанції квапливо ухвалив рішення про відмову у відкритті провадження принаймні в цій справі, обставини якої не давали для цього підстав і зумовлювали ухвалення рішення про повернення позовної заяви її авторові або, якщо виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зміст позовних вимог не чітко сформульовані, - залишення позову без руху.

9. Відповідно до частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшов поспішного й дочасного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, то оскаржувана ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 266 292 308 311 315 320 321 322 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01 червня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Гриців

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

Ю. Л. Власов К. М. Пільков

І. А. Воробйова О. Б. Прокопенко

І. В. Григор`єва О. М. Ситнік

Д. А. Гудима І. В. Ткач

Ж. М. Єленіна О. С. Ткачук

І. В. Желєзний В. Ю. Уркевич

Л. Ю. Кишакевич Є. А. Усенко

Г. Р. Крет Н. В. Шевцова