Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.09.2018 року у справі №826/16283/15
Постанова ВП ВС від 13.03.2019 року у справі №826/16283/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 826/16283/15

Провадження № 11-1137апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача СаприкіноїІ.В.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2016 року (суддя Шулежко В. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року (у складі колегії суддів Оксененка О. М., Губської Л. В., Федотова І. В.) у справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЧуловськогоВолодимира Анатолійовича (далі - приватний нотаріус), третя особа ТОВ «Кредитні ініціативи», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса щодо внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запису про

іпотекодержателя -ТОВ «Кредитні ініціативи»;

- скасувати рішення приватного нотаріуса від 23 червня 2015 року № 22312524 щодо внесення запису про заміну іпотекодержателя;

- зобов'язати відповідача внести реєстраційний запис до Державного реєстру речових прав та їх обтяжень про скасування рішення від 23 червня 2015 року № 22312524.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 24 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року, позов задовольнив частково. Визнав протиправними дії приватного нотаріуса щодо внесення 23 червня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно даних про

іпотекодержателя - ТОВ «Кредитні ініціативи» та скасував рішення від 23 червня 2015 року № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії приватного нотаріуса стосовно прийняття рішення про перереєстрацію іпотеки були протиправними у зв'язку з відсутністю у відповідача повноважень щодо прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без вчинення нотаріальної дії з майном.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просило скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2016 рокута ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Кредитні ініціативи», серед іншого, зазначило, що ця справа не може розглядатися за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з тих підстав, що спірні правовідносини не є публічно-правовими, оскільки випливають з цивільно-правової угоди.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.

Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 вересня 2018 року передав вказану вище справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, ВеликаПалата Верховного Суду встановила таке.

21 червня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»; Банк) та ОСОБА_3 (Позичальник) укладено договір про іпотечний кредит № 10479-к, відповідно до умов якого Банк зобов'язується надати ОСОБА_3 кредит у сумі 45 тис. доларів США.

На забезпечення виконання умов цього договору між Банком та Позичальником було укладено договір іпотеки від 23 червня 2006 року (далі - Договір іпотеки), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ДосінчукомФ.І.

Відповідно до умов цього договору Позичальник передав в іпотеку Банку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 27,2 м2 за адресою: АДРЕСА_1

Крім того, матеріали справи містять рішення Печерського районного суду м. Києва в цивільній справі № 757/19872/13-ц, яке є чинним, де встановлено, що 17 грудня 2012 року ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (первісний кредитор) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (новий кредитор) уклали договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, за яким первісний кредитор відступив новому кредитору своє право вимоги, зокрема за кредитним договором від 21 червня 2006 року № 10479-к.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло усіх прав вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30 липня 2015 року № 41520183, приватним нотаріусом 23 червня 2015 року прийнято рішення № 22312524 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого зареєстровано заміну іпотекодержателя нерухомого майна (квартири), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, ТОВ «Кредитні ініціативи» - ТОВ «Кредитні ініціативи».

Вважаючи рішення державного реєстратора від 23 червня 2015 року № 22312524 щодо внесення запису про заміну іпотекодержателя протиправним і прийнятим всупереч вимог Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), ОСОБА_3 звернулася до суду із цим адміністративним позовом за захистом свої прав та інтересів.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України, в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС Україниє переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_3 з рішенням приватного нотаріуса про зміну іпотекодержателя об'єкта нерухомого майна (квартири позивачки) та, як наслідок, реєстрації третьої особи - ТОВ «Кредитні ініціативи», як іпотекодержателя цього майна.

Однак, розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав набуття третьою особою прав іпотекодержателя.

Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення приватного нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правової угоди, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до ч. 4 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…) їхніх посадових і службових осіб.

Ураховуючи суб'єктний склад цієї справи й те, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а саме: кредитного договору, договору іпотеки, а також договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин, а тому має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 826/3130/17.

З огляду на наведене та ураховуючи суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду встановила помилковість висновків судів попередніх інстанцій, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

На підставі ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і (…) закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст. 238, 240 цього Кодексу.

Оскільки суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду встановила наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень із закриттям провадження у справі.

Керуючись ст. 250, 341, 344, 349, 354, 355, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 травня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2016 рокускасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЧуловськогоВолодимира Анатолійовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні

дії- закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.В.СаприкінаСудді: Н.О.Антонюк С.В.Бакуліна В.В.Британчук Д.А.Гудима В.І.Данішевська О.Р.Кібенко В. С Князєв Л.М.Лобойко Н.П.Лященко О.Б.Прокопенко Л.І.Рогач О.М.Ситнік О.С.Ткачук В.Ю.Уркевич О.Г.Яновська