Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 826/4176/18

Провадження № 11-1302апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі - управління Фонду, Фонд відповідно) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Воля-Кабель» (далі - Товариство) про скасування актів

за касаційною скаргою управління Фонду на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року (суддя Смолій І. В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року (судді Епель О. В., Губська Л. В., Карпушова О. В.),

УСТАНОВИЛА:

У березні 2018 року управління Фонду звернулося до адміністративного суду з позовом, у якому просило скасувати затверджені 29 вересня 2017 року комісією з проведення розслідування нещасного випадку (далі - Комісія): акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався 6 липня 2017 року з Івановим І. В., за формою Н-5; акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1.

Обґрунтовуючи наявність підстав для скасування зазначених актів, управління Фонду зазначило, що Комісія застосувала неналежний порядок розслідування нещасного випадку, а саме Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок № 1232), оскільки нещасний випадок з Івановим І. В. стався під час тренінгу з командоутворювання, який проводився не самим Товариством та не на його території, з порушенням правил внутрішнього трудового розпорядку та умов колективного договору. Отже, на думку позивача, цей нещасний випадок є випадком невиробничого характеру, настав не під час виконання трудових обов'язків і до того ж внаслідок особистої необережності Іванова І. В.

У зв'язку з наведеним управління Фонду вважає, що оскаржувані акти Комісії не можуть бути підставою для відшкодування Іванову І. В. шкоди відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та мають бути скасовані.

Позивач також зазначив, що відповідно до статті 17 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV) він наділений правом на оскарження актів за формами Н-1 та Н-5 у разі їх невідповідності вимогам законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 14 лютого 2018 року (справа № 754/1362/18) відмовив у відкритті провадження в цивільній справі за аналогічним позовом управління Фонду, вказавши на те, що такий позов має вирішуватися адміністративним судом.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 19 березня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а заявлені управлінням Фонду позовні вимоги підлягають вирішенню за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вказав на необґрунтованість доводів позивача про відмову суду цивільної юрисдикції у відкритті провадження у справі за аналогічним позовом, оскільки скаржником не було надано доказів набрання згаданою ним ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року (справа № 754/1362/18) законної сили, а в ЄДРСР такі відомості - відсутні. Крім того, на переконання суду, позивач мав можливість реалізувати своє право на доступ до суду шляхом подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду.

Не погодившись із такими рішеннями, управління Фонду подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.

У скарзі позивач зазначив, що подання ним цього позову саме до адміністративного суду обумовлено тим, що Деснянський районний суд м. Києва ухвалою від 14 лютого 2018 року (справа № 754/1362/18) відмовив у відкритті провадження в цивільній справі за аналогічним позовом управління Фонду, вказавши на те, що такий позов має вирішуватися адміністративним судом.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство вказує на законність оскаржуваних судових рішень щодо відмови у відкритті провадження у справі, оскільки позовні вимоги, які стосуються трудових відносин застрахованої особи з роботодавцем, мають вирішуватись у порядку, передбаченому ЦПК, а не в порядку адміністративного судочинства. Також відповідач зазначив, що Фонд не має повноважень звертатися до суду з позовом про оскарження актів форми Н-1 та Н-5, оскільки чинним законодавством таке право передбачено за роботодавцем, потерпілим або членом його сім'ї чи особою, яка представляє його інтереси.

Перевіряючи в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі, відзиві на неї та відповіді на відзив доводи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС)

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача (пункти 8, 9 частини першої статті 4 КАС).

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС).

За правилами пунктів 1, 5 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

- спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

- за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

У порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК).

Спори щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку (частина третя статті 17 Закону № 1105-XIV).

За змістом частини першої статті 43 зазначеного Закону акт про розслідування нещасного випадку є одним з документів, необхідних для розгляду Фондом справ про страхові виплати.

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах (далі - підприємства), визначено Порядком № 1232

Відповідно до пунктів 10 та 11 зазначеного Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов'язаний протягом доби утворити комісію з проведення розслідування нещасного випадку у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу такої комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - представник профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці), а також представник підприємства, інші особи.

Пунктом 14 Порядку № 1232 передбачено, що Комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення:

- обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці;

- з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

- вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

- визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження.

Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід'ємну частину.

Таким чином, до складу Комісії, акти якої оскаржує управління Фонду, входять не лише представники органів державної влади, але й інші особи. При цьому Комісія не здійснювала владні управлінські функції на основі законодавства, а розслідувала нещасний випадок на виробництві, про що 29 вересня 2017 року склала відповідні акти за формами Н-5 та Н-1, які не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не можуть бути предметом оскарження в адміністративному суді (незалежно від суб'єкта звернення до суду).

Справи про оскарження актів розслідування нещасних випадків підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки такі спори стосуються здоров'я фізичної особи, що є її особистим немайновим правом, права на відшкодування шкоди внаслідок настання нещасного випадку, або виникають із трудових правовідносин.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом управління Фонду.

За правилами частини першої статті 350 чинної редакції КАСсуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, касаційну скаргу управління Фонду слід залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві залишити без задоволення.

2. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко С. В. БакулінаН. П. Лященко В. В. БританчукЛ. І. Рогач Д. А. ГудимаІ. В. Саприкіна В. І. ДанішевськаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. Ю. Уркевич О. Р. КібенкоО. Г. Яновська