ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 922/364/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідачів: 1. не з'явився,

2. не з'явився,

від третіх осіб: 1. не з'явився,

2. не з'явився,

прокурора: Томчук М.О. - прокурора відділу Генпрокуратури України,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014

у справі №922/364/14 Господарського суду Харківського області

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області

до 1) Гусинської сільської ради Куп'янського району Харківської області

2) Фермерського господарства "Коньшин Роман Вікторович"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області

2) Харківське обласне управління водних ресурсів

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договорів,

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Куп'янської районної державної адміністрації Харківської області (позивач) до Гусинської сільської ради та Фермерського господарства "Коньшин Роман Вікторович" (відповідачі) і просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення №4 від 08.02.2002 виконавчого комітету Гусинської сільської ради;

- визнати недійсними договори оренди (основний та додатковий), що укладені Гусинською сільською радою Куп'янського району Харківської області з Фермерським господарством "Коньшин Роман Вікторович" 29 березня 2002 року та 06 квітня 2010 року;

- застосувати наслідки недійсності вищевказаних правочинів, зобов'язавши Фермерське господарство "Коньшин Роман Вікторович" повернути водний об'єкт загальнодержавного значення ставок "Самборівка" до державної власності в особі Куп'янської районної державної адміністрації.

В обґрунтування позову прокурор вказував, що зазначене рішення є незаконним, оскільки у сільської ради були відсутні повноваження щодо вирішення питання про надання в оренду ставка як водного об'єкта, тому договори (основний та додатковий) укладені з порушенням чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними. Прокурор також зазначав, що факт незаконного надання в користування спірного об'єкту оренди Гусинською сільською радою був виявлений у травні 2011 року під час перевірки Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, у зв'язку з чим у прокурора були підстави для звернення з відповідним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31.03.2014 (суддя Доленчук Д.О.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Тихий П.В.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що Гусинська сільська рада станом на момент прийняття рішення №4 від 08.02.2002 була повноважним суб'єктом права власності на землі комунальної власності, дане рішення на момент прийняття не суперечило чинному тоді законодавству, у зв'язку з чим воно є законним, отже, Гусинська сільська рада мала повне право на укладання спірних договорів оренди земельних ділянок.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Заступник прокурора Харківської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 4, 51 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 53 Водного кодексу України, ст.ст. 4, 43, 47, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

08.02.2002 виконавчим комітетом Гусинської сільської ради Куп'янського району Харківської області прийнято рішення №4 про передачу Фермерському господарству "Коньшин Роман Вікторович" в оренду для промислового риборозведення та купання терміном на 50 років ставок в районі с. Єгорівка з прибережною смугою 53 га та ставок в с. Самборівка з прибережною смугою загальною площею 12 га згідно з паспортизацією ставків.

Між Гусинською сільською радою (орендодавцем) в особі голови сільської ради та Фермерським господарством "Коньшин Роман Вікторович" (орендар) 29.03.2002 укладено договір оренди ставка, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування строком на 50 років ставок "Самборівка" в басейні ріки Куп'янка Куп'янського району Харківської області площею 36,9 га з греблею в межах водоохоронної смуги для риборозведення.

В подальшому 06.04.2010 між зазначеними сторонами було укладено додатковий договір оренди ставка до договору від 29.03.2002, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в тимчасове користування строком на 50 років земельну ділянку водного фонду ставка №10 "Самборівка" в басейні ріки Куп'янка Куп'янського району Харківської області площею 36,3 га в межах водоохоронної смуги на території Гусинської сільської ради, з яких, в тому числі: земельна ділянка площею 18,06 га під водою та 1,4 га під інженерними спорудами (дамба) для риборозведення.

Господарськими судами також встановлено, що позов поданий в межах строку позовної давності, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

З урахуванням вищенаведених обставин та тієї обставини, що право розпоряджатись вказаними земельними ділянками на час укладення спірних договорів належало Гусинській сільській раді та з посиланням на норми ст.ст. 12, 83, 84, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, вважає його передчасним, тобто зробленим всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Статтями 4 Водного та 58 Земельного кодексів України визначено, щодо земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать:

1.внутрішні морські води та територіальне море;

2.підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання;

3.поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків;

4. водні об'єкти в межах території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних.

Питання належності переданих в оренду відповідачу земель до водних об'єктів загальнодержавного значення чи до комунальної власності Гусинської сільської ради належним чином судами не досліджувалося.

Відповідно пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Місцевим та апеляційним господарськими судами ці законодавчі положення залишені поза увагою і наявність у виконавчого комітету сільради повноважень на вирішення питання про надання в оренду земель водного фонду не з'ясовано.

Судами попередніх інстанцій не вповні досліджені обставини справи щодо відповідності оспорюваних рішення виконкому сільради та договорів вимогам Розділу ІІ Закону України "Про оренду землі", у тому числі і законодавчо встановленим істотним умовам договору оренди землі (ст. 15 названого закону).

За спірними рішенням сільради та договорів оренди (землі водного фонду, зайняті водним об'єктом - ставком в басейні ріки Куп'янка, в межах водоохоронної смуги), а відтак, поза увагою судів попередніх інстанцій залишились приписи норм законодавства щодо особливого правового статусу таких земель та особливостей надання їх в оренду, зокрема, положень ст.ст. 58, 59, 60, 61 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів), ст.ст. 35, 51 Водного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття сільрадою спірного рішення та укладення спірних договорів), а також положень Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою КМУ України №502 від 13.05.1996, якими зокрема встановлено, що право користування земельною ділянкою на землях водного фонду (в тому числі і тимчасове на умовах оренди) виникає після встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

А відтак, оскаржені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог законодавства, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківського області від 31.03.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2014 у справі №922/364/14 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.