Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 5011-51/4685-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Назаренка Є.В. ордер ХАІ №000,0016 від 31.07.14

від відповідачів: 1.Цица С.В. дов. №99/10-12-1231/2014 від 20.03.14

2. не з'явився,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014

у справі №5011-51/4685-2012 Господарського суду міста Києва

за позовом Закритого акціонерного товариства „Октант"

до 1) Хмельницької обласної державної адміністрації

2) Хмельницької районної державної адміністрації

про скасування розпоряджень,

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Октант" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Хмельницької обласної державної адміністрації (далі - відповідач-1) та Хмельницької районної державної адміністрації (далі - відповідач-2) про скасування розпорядження відповідача-1 від 12.02.2008 №60/2008-р "Про скасування розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 13.12.2007 №1422/07-р" та розпорядження відповідача-2 від 03.05.2006 №456/06-р "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 09.08.2004 №905/04-р".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2013 (судді: Пригунова А.Б., Гулевець О.В., Любченко М.О.) позовні вимоги задоволено, спірні розпорядження визнані недійсними.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідач-2 не наділений повноваженнями щодо скасування свого ж рішення, а відповідач-1, скасовуючи рішення відповідача-2, перевищив надані ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" повноваження щодо скасування розпоряджень органів нижчого рівня. При цьому суд першої інстанції відзначив, що позивач звернувся до суду поза межами трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем-1, однак суд дійшов висновку про поважність причин пропуску позовної давності та необхідності розгляду спору по суті.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 (судді: Зубець Л.П., Новіков М.М., Мартюк А.І.) вищезазначене судове рішення скасоване, в позові відмовлено.

Постанова мотивована тим, що розпорядження відповідача-2 від 03.05.2006р. №456/06-р "Про визнання таким, що втратило чинність розпорядження голови райдержадміністрації від 09.08.2004 №905/04-р" було прийнято правомірно, оскільки позивачем протягом тривалого часу не сплачувались втрати сільськогосподарського виробництва та не укладався договір оренди земельної ділянки, а відповідач-1, приймаючи розпорядження про скасування розпорядження держадміністрації нижчого рівня, діяв у межах визначених законом повноважень. При цьому апеляційний господарський суд відзначив, що позивачем не наведено жодних пояснень про наявність обставин, які б унеможливлювали звернення позивача до суду з даним позовом в межах строку позовної давності.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю „Октант-центр" (скаржником подано належним чином завірену копію Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю „Октант-центр", з якого вбачається, що назване Товариство є правонаступником позивача - Закритого акціонерного товариства „Октант") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

Розпорядженням голови Хмельницької районної державної адміністрації від 13.12.2007 №1422/07-р було затверджено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки на території Давидковецької сільської ради та надано йому в користування на умовах оренди терміном на 25 років земельну ділянку площею 3,0 га зі зміною цільового призначення із земель державної власності (землі сільськогосподарського призначення (рілля) в землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої за межами населених пунктів на території Давидковецької сільської ради для будівництва готельного комплексу для обслуговування територіальних громад району.

12.02.2008 головою Хмельницької облдержадміністрації було прийнято розпорядження №60/2008-р, яким скасовано розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 13.12.2007р. №1422/07-р "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду Закритому акціонерному товариству "Октант" земельної ділянки на території Давидковецької сільської ради ".

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відповідності вимогам чинного законодавства розпорядження Хмельницької облдержадміністрації №60/2008-р від 12.02.2008 з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або у судовому порядку.

Право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України, КМУ, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, надано головам обласних державних адміністрацій (ст. 33 зазначеного Закону).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" державна експертиза землевпорядної документації (далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об'єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об'єктів експертизи.

Частинами 4 та 8 ст. 35 цього Закону встановлено, що позитивні висновки державної експертизи щодо об'єктів обов'язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов'язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об'єктів державної експертизи.

Апеляційним господарським судом встановлено, що висновок державної експертизи землевпорядної документації №958 від 19.04.2007 стосовно проекту землеустрою для позивача не є позитивним, оскільки він містить 9 зауважень та пропозицій до землевпорядної документації (зокрема, умови відведення не зареєстровані в установленому порядку; відсутня вихідна земельно-кадастрова інформація; відсутній акт вибору земельної ділянки тощо).

Отже, за відсутності позитивного висновку землевпорядної експертизи розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 13.12.2007р. №1422/07-р про затвердження такого проекту землеустрою суперечило вимогам вищенаведеного законодавства, тому таке розпорядження було правомірно скасоване відповідним розпорядженням державної адміністрації вищого рівня - облдержадміністрацією. Більш того, апеляційним господарським судом встановлено, що назване рішення райдержадміністрації суперечило і положенням Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Щодо строків позовної давності в цій частині, то слід керуватися положеннями ст. 261 ЦК України.

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації від 09.08.2004 №905/04-р "Про передачу в оренду Закритому акціонерному товариству "Октант" земельної ділянки для розміщення готельного комплексу на території Давидковецької сільської ради" (з урахуванням змін, внесених розпорядженням від 30.08.2004р. №978/04-р) позивачу було передано в оренду на 25 років земельну ділянку площею 8,0 га із земель державної власності для розміщення готельного комплексу за межами с. Давидківці Давидковецької сільської ради.

Розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації від 03.05.2006 №905/04-р вищезазначене розпорядження від 09.08.2004 №905/04-р визнане таким, що втратило чинність.

У рішенні суду першої інстанції зазначено про те, що райдержадміністрація не може скасовувати своє попереднє рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних інтересів, і суб'єкт цих правовідносин заперечує проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних між органом державної влади і юридичною особою, зокрема як суб'єктом господарювання. Таке рішення може бути оспорене в судовому порядку (ст. 144 Конституції України, ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації").

Однак судом апеляційної інстанції було встановлено, що розпорядженням Хмельницької райдержадміністрації від 03.05.2006 №905/04-р вищезазначене розпорядження від 09.08.2004 №905/04-р не було скасоване, а визнане таким, що втратило чинність, так як на протязі майже двох років не виконувалося позивачем внаслідок несплати ним коштів на відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та не укладення договору оренди. Вчинені позивачем в подальшому (після травня 2006 року) дії по розробці проекту землеустрою та сплаті сум на відшкодування втрат сільгоспвиробництва також не відповідали визнаному не чинним розпорядженню через невідповідність розмірів земельної ділянки та сум відшкодування.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позов подано поза межами трирічного строку позовної давності.

Спростовуючи висновки суду першої інстанції про те, що порушене право підлягає захисту, апеляційний господарський суд відзначив, що поза увагою місцевого господарського суду залишилось те, що ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду про закриття провадження у справі №22-а-10224/08/9104 була винесена ще 22.04.2009р., натомість з позовом до Господарського суду міста Києва, який розглядається у справі №5011-51/4685-2012, позивач звернувся лише у квітні 2012 року. При цьому позивачем не наведено жодних пояснень про наявність обставин, які унеможливлювали звернення позивача з вказаним позовом у більш короткі строки. Більш того, апеляційний господарський суд вказав на те, що обґрунтування позивача відносно заяви відповідача-1 про застосування строків позовної давності стосується лише того, яким чином позивач обраховує перебіг позовної давності, а не наявності поважності причин його пропуску. Отже, судами попередніх інстанцій не було встановлено наявність поважних причин пропуску строку позовної давності.

Частинами 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності.

З встановлених судовими інстанціями обставин справи вбачається, що позов був поданий поза межами строку позовної давності, відповідачем-1 заявлено про застосування позовної давності, судом апеляційної інстанції встановлено, що строк позовної давності пропущений без поважних причин, тому за таких обставин суд апеляційної інстанції прийняв рішення про відмову в цій частині позову, з яким погоджується і суд касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2014 у справі №5011-51/4685-2012 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.