Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 910/14765/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: Печериці В.П., дов. № 21/17-4 від 03.01.2014 року;

Відповідача: Пількевича В.В., дов. № 14-60 від 22.03.2013 року;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року

у справі № 910/14765/13 господарського суду міста Києва

за позовом публічного акціонерного товариства "Одесагаз"

до публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про зміну договору

В С Т А Н О В И В:

У липні 2013 року публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", просило визнати недійсними положення пунктів 3.7, 3.9, 4.4, 4.5, положення підпунктів 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, положення пунктів 4.6, 5.3, 5.5, 5.6, положення підпунктів 7.3.1, 7.3.2 договору на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року, укладеного між сторонами; привести зазначені пункти та підпункти у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 06.09.2012 року № 1164 (а.с. 2-6).

Заявою про уточнення позовних вимог від 14.10.2013 року публічне акціонерне товариство "Одесагаз" просило зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду № 1 до договору на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року в редакції, зазначеній у вказаній заяві (а.с. 87-93).

29.10.2013 року публічне акціонерне товариство "Одесагаз" звернулось з заявою про відмову від позову в частині вимог про визнання договору частково недійсним (а.с. 109).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року припинено провадження у справі в частині вимог про визнання договору частково недійсним (а.с. 112).

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.10.2013 року (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року (головуючий Тищенко О.В., судді Гончаров С.А., Чорна Л.В.) (а.с. 151-160) позов задоволено частково. Змінено договір на розподіл природного газу № 14/2723/13 від 28.02.2013 року шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору в редакції, викладеній у резолютивній частині рішення. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 116-120).

Оскаржені судові акти мотивовано необхідністю приведення умов спірного договору у відповідність до Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 06.09.2012 року № 1164

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с. 171-176).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2014 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.03.2014 року (а.с. 169-170).

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Пунктами 5.3.1-5.3.3 Правил користування природним газом для юридичних осіб, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 13.09.2012 року № 1181 визначено, що договір на розподіл природного газу є документом, який регулює відносини між газорозподільним підприємством, що здійснює свою діяльність на закріпленій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території, і споживачем (замовником) та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Договір на розподіл природного газу укладається відповідно до Типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою НКРЕ від 06 вересня 2012 року N 1164, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2012 року за N 1654/21966.

Розподіл природного газу без укладення договору на розподіл природного газу не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.02.2013 року між публічним акціонерним товариством "Одесагаз" та публічним акціонерним товариством "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було укладено договір № 14/2723/13 на розподіл природного газу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу протягом 2013 року послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами, а останній - оплатити надані послуги на умовах договору (а.с. 7-15).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 691 від 13.06.2013 року позивача зобов'язано привести договірні відносини у відповідність до вимог типового договору на розподіл природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики № 1164 від 06.09.2012 року (а.с. 44-46).

З метою приведення договору у відповідність до типового договору позивач листом від 09.10.2013 року запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до вищевказаного договору, надіславши проект відповідної угоди.

Проте відповідач безпідставно відмовився від укладення з ним додаткової угоди № 1 до цього договору, якою запропоновано змінити вказаний договір в частині умов пунктів 3.7, 3.9, 3.10, 4.4-4.8, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3, що відповідають змісту Типового договору на розподіл природного газу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зміст спірного договору відповідає вимогам чинного законодавства, проте, конкретизуючи його умови щодо обсягів та умов транспортування природного газу, порядку обліку природного газу, розрахунків та відповідальності в частині пунктів 3.7, 3.9, 3.10, 4.4-4.8, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3 сторони не врахували обмеженість строку для приведення договірних відносин до вимог Типового договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 14 Закону України від 08.07.2010 року № 2467-VI "Про засади функціонування ринку природного газу" обов'язкові умови для газорозподільних підприємств та споживачів послуг, що надаються такими підприємствами, встановлюються в типовому договорі про транспортування природного газу газорозподільними мережами.

Встановивши, що договір № 14/2723/13 від 28.02.2013 року на розподіл природного газу частково не відповідає вимогам Типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 06.09.2012 року № 1164, що суперечить Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та самій постанові Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та умови запропонованої позивачем додаткової угоди щодо зміни умов пунктів 3.7, 3.9, 4.4-4.6, 5.3, 5.5, 5.6, 7.3 з виключенням з договору пунктів 3.10, 4.7, 4.8, підпунктів 4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 7.3.3 відповідають вимогам чинного законодавства та Типовому договору на розподіл природного газу, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, дійшов висновку про необхідність приведення спірного договору у відповідність до умов Типового договору шляхом внесення відповідних змін.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про порушень норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 651 652 Цивільного кодексу України є необгрунтованими, оскільки зазначеними нормами передбачено зміну договору за рішенням суду не тільки у разі істотного порушення другою стороною умов договору чи у разі істотної зміни обставин, яким сторони керувались при його укладенні, а й в інших випадках, встановлених договором або законом.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2014 року у справі № 910/14765/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков