Історія справи

Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273
Постанова ВГСУ від 31.03.2014 року у справі №39/273

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Справа № 39/273

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційні скарги 1. Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт", 2. Державної виконавчої служби Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. (головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.)та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р. (суддя Босий В.П.)за скаргамиПублічного акціонерного товариства "Кезно"на діїВідділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у справі№ 39/273 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Контракт"доПублічного акціонерного товариства "Кезно",за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Грін Банк",пророзірвання договору про відкриття кредитної лінії № 122/06 та договору про відкриття кредитної лінії № 21/06, стягнення 38.608.035,80 грн., що еквівалентно 4.850.255,76 дол. США, за рахунок реалізації нерухомого майна,за участю представниківпозивачаБрагінський П.О.,відповідачаЛодигін О.Ю.,третьої особине з'явились,ДВС УкраїниМалиш Т.О.В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2013 р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р., в задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Кезно" на постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про відкладення провадження виконавчих дій від 23.08.2012 р. відмовлено; скаргу Публічного акціонерного товариства "Кезно" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України задоволено: визнано недійсним акт опису й арешту майна від 03.06.2011 р., складений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП №25451484.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач та Державна виконавча служба України звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а в задоволенні скарги ПАТ "Кезно" відмовити повністю.

Вимоги та доводи касаційних скарг мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми ст.ст. 52, 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.03.2011 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №25451484 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №39/273 від 23.02.2011 р.

На виконання зазначеного наказу 23.08.2012 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Хомишиним Ю.Б. в межах виконавчого провадження ВП №25451484 винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 07.09.2012 р. у зв'язку з винесенням Господарським судом міста Києва 20.08.2012 р. у справі № 5011-37/11203-2012 ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України правомірно в межах наданих йому повноважень було винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 07.09.2012 р. в межах виконавчого провадження ВП №25451484.

Відтак, підстави для визнання її недійсною відсутні, адже судами встановлено наявність законодавчо визначених обставин для відкладення виконавчих дій (заборона Державній виконавчій службі України видавати Публічному акціонерному товариству Банк "Контракт" акт про проведені 23.07.2012 р. прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить Організації орендарів Київського орендного дослідно-експериментального заводу нестандартного обладнання, правонаступником якої є Відкрите акціонерне товариство "Кезно").

Стосовно вимог щодо визнання недійсним акта опису й арешту майна від 03.06.2011 р. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Відповідно до ч. 4 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

Колегія суддів вважає доводи скаржника стосовно того, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2011 р. в адміністративній справі №2а-16025/11/2670 встановлено відсутність коштів на рахунках боржника, що і зумовило накладення арешту на спірне нерухоме майно, необґрунтованими та такими що суперечать нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Як встановлено судами, оскаржуваний акт опису й арешту майна був складений державним виконавцем 03.06.2011 р., в той час як вказана постанова Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі № 2а-16025/11/2670 була винесена на 5 місяців пізніше (10.11.2011 р.).

Крім того, спір в адміністративній справі № 2а-16025/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форма-К" до Державної виконавчої служби України, треті особи - ПАТ Банк "Контракт" та ВАТ "Кезно", стосувався бездіяльності Державної виконавчої служби України, а не порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273.

Постановами від 05.05.2011 р. та 19.05.2011 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на:

- земельні ділянки: площею 3.770,93 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Либідська, 17; площею 15.787,94 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. В. Яна, 3/5; площею 6.978,43 кв. м, що знаходиться за адресою м. Київ, пров. Куренівський, 17;

- транспортні засоби: МАЗ, 1986 р. в., д.н.з. 4472 КИП; ПРИЦЕП, 1982 р. в., д. н. з. 9413КИ; САЗ-3503, 1980 р. в., д. н. з. 8624 КИЦ; МАЗ-5334, 1990 р. в., д. н. з. 0177 КИТ; ИЖ-2715, 1991 р. в., д. н. з. 0245 КИУ; МАЗ-93801, 1986 р. в., д. н. з. 4162 КИ; ГАЗ-2705, 2006 р. в., д. н. з. АА4464ВС;

- нежилі приміщення по пров. Куренівському, 17: будівлі та споруди загальною площею 1.534,4 кв. м, літ. О - 287,9 кв. м, літ. Б (цифра 667,5 кв. м), літ. П - 310,7 кв. м, "1" цифра - 251,1 кв. м, "С" - 17,2 кв. м навіс (Р), що належить ВАТ "Кезно".

При цьому метою винесення державним виконавцем постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.05.2011 р. та 19.05.2011 р. було допущено забезпечення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 03.06.2011 р. складено акт опису й арешту майна, відповідно до якого описано та накладено арешт на майно ВАТ "Кезно", а саме на частину майнового комплексу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, яким на описане майно (покрівля під мостовим краном, склад металевий, виробничий корпус № 1, виробничий корпус № 2, виробничий корпус № 3, виробничий корпус № 4, трансформаторна підстанція, компресорна, адміністративний корпус, склад ГО, модуль, тимчасовий матеріальний склад) було накладено арешт та встановлено заборону на його відчуження.

Колегія суддів погоджується з висновком судів, що акт опису й арешту майна від 03.06.2011 р. є таким, що складений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з порушеннями норм чинного законодавства з огляду на наступне.

Пунктами 5 та 6 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч.ч. 1 та 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Таким чином, арешт на майно боржника як засіб забезпечення реального виконання судового рішення має накладатися виключно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та інших витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки накладення арешту на майно у розмірі, що перевищує суму стягнення за судовим рішенням, призведе до порушення прав боржника в частині обмеження права власності.

У свою чергу з матеріалів справи вбачається, що на момент складення державним виконавцем акту опису й арешту майна від 03.06.2011 р. серії АВ № 482882 на грошові кошти та майно боржника (земельні ділянки та транспортні засоби) вже було накладено арешт постановами від 04.05.2012 р., 05.05.2011 р. та 19.05.2011 р. в межах суми звернення стягнення 42.255.460,70 грн.

На підставі ч. ч. 1, 2, 3 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Проте судами встановлено, що під час складення акта опису й арешту майна від 03.06.2011 р. в межах виконавчого провадження ВП № 25451484 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не було здійснено передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій з визначення вартості майна боржника (яке на момент складення оскаржуваного акта вже було арештоване державним виконавцем та беззаперечно мало вартість), що стало наслідком накладення арешту на майно ПАТ "Кезно" за відсутності у державного виконавця відомостей про вартість майна.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи та рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. у справі №5011-34/11203-2012, загальна площа нерухомого майна - частини майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, становить 16.251,0 кв. м.

У свою чергу актом опису й арешту майна від 03.06.2011 р., який оскаржується, державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з метою забезпечення виконання рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2010 р. у справі № 39/273 про стягнення заборгованості у розмірі 38.414.055,18 грн. та стягнення виконавчого збору у розмірі 3.841.405,52 грн. накладено арешт на все нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5, та належить ПАТ "Кезно" на праві приватної власності.

Відповідно до умов іпотечного договору від 29.12.2006 р., укладеного між Відкритим акціонерним товариством Торговельно-фінансовий банк "Контракт" та Відкритим акціонерним товариством "Кезно", предметом іпотеки за цим договором є нерухоме майно, розташоване в м. Києві по вул. Василя Яна, 3/5: виробничий корпус № 1 (літ. Д) загальною площею 2.119,90 кв. м та виробничий корпус № 2 (літ. Е) загальною площею 2.879,30 кв. м. За умовами вищевказаного договору сторони оцінюють предмет іпотеки у 36.382.000,00 грн.

Таким чином, згідно з умовами вказаного договору сторонами була оцінена третина (4.999,20 кв. м) нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5, у 36.382.000,00 грн., а оскаржуваним актом опису й арешту майна від 03.06.2011 р. накладено арешт на все нерухоме майно, що належить ПАТ "Кезно" на праві приватної власності та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. В. Яна, 3/5.

Також судами встановлено, що частина нерухомого майна, на яке згідно з актом опису й арешту майна від 03.06.2011 р. було накладено арешт, перебувала в іпотеці згідно з іпотечними договорами від 29.12.2006 р., котра відповідно до положень ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" має пріоритет на задоволення вимог кредиторів з огляду на черговість її реєстрації.

Положення ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" не забороняють державному виконавцю накладати арешт на окремо визначене майно боржника у сумі, необхідній для забезпечення реального виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зі складення акту опису й арешту майна від 03.06.2011 р. серії АВ№ 482882 є такими, що порушують приписи ст. 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження", а тому судами правомірно було визнано недійсним акт опису й арешту майна від 03.06.2011 р., складений Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України в межах виконавчого провадження ВП № 25451484.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржників, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заяв відповідача є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційних скарг його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Контракт" та Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 р. у справі № 39/273 - без змін.

Головуючий суддяГ.К. ПрокопаничсуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков