Історія справи

Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №911/2283/14
Постанова ВГСУ від 06.10.2015 року у справі №911/2283/14
Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №911/2283/14
Постанова ВГСУ від 30.10.2014 року у справі №911/2283/14
Постанова ВГСУ від 31.01.2017 року у справі №911/2283/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Справа № 911/2283/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Грека Б.М., Кривди Д.С.,

за участю представників: позивача -

відповідача - Нестеренка Є.А.

третіх осіб - Гриценка Д.В., Рокицького В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест"" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року по справі господарського суду Київської області № 911/2283/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Капітал" до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест", Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транссервіс" про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2014 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницької міської ради Київської області про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме та рухому майно: підвальне приміщення загальною площею 375 кв. м., ГРП типу ШП-2 з регулятором типу РД-50М, газопровід середнього та низького тиску, водогрійні котли фірми "Радан" потужністю 100 кВт (2 котли), ЗТП-500 потужністю 800 кВт (2 трансформатори по 4000 кВт), металеву огорожу висотою 1,7 м, троє в'їзних воріт, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, 104..

Ухвалою від 01.07.2014 року місцевим господарським судом залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Транссервіс".

Рішенням господарського суду Київської області від 26.08.2014 року (суддя Карпечкін Т.П.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ "АТБ-Інвест" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року (головуючий суддя: Власов Ю.Л., судді: Корсакова Г.В., Самсін Р.І.) апеляційну скаргу з доданими до неї документами повернуто скаржнику без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

У касаційній скарзі ТОВ "АТБ-Інвест" просить зазначену ухвалу апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм процесуального права, та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ "АТБ-Інвест" до провадження.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.94 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "АТБ-Інвест" на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржник не вказав вартості майна, яке ним оспорюється та не визначив розмір судового збору, який підлягав би сплаті у разі подання відповідної позовної заяви до суду. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов висновку, що до поданої апеляційної скарги ТОВ "АТБ-Інвест" не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, оскільки вбачається, що вартість спірного майна, вказаного у позовній заяві, перевищує вартість 91350,00 грн., з якої апелянтом сплачується мінімальний платіж за подання апеляційної скарги в сумі 913,50 грн. згідно платіжного доручення №4155 від 04.09.2014р., що було додано до апеляційної скарги.

Проте з вказаними висновками апеляційної інстанції погодитись не можна враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову. Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно роз'яснень, які містяться в пункті 2.2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.13р. №7 судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, зокрема, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача. На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.

Вищий господарський суд в Інформаційному Листі від 25.08.2011 №01-06/1175/2011 "Щодо судового збору" зі змінами та доповненнями, звернув увагу, що за приписом абзацу першого частини другої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

При цьому з урахуванням частини третьої статті 55 ГПК попереднє визначення розміру судового збору має здійснюватися господарським судом виходячи з ціни позову, вказаної позивачем. Незазначення позивачем обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми згідно з пунктом 3 частини першої статті 63 ГПК є підставою для повернення позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду. В процесі розгляду справи остаточне визначення ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а, отже, й суми судового збору може бути здійснене господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, на якого закон покладає обов'язок визначення вартості спірного майна та відповідно справляння судового збору в належному розмірі, при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір в розмірі 1218,00 грн. (а.с.6 т.1).

Суд першої інстанції прийняв цю позовну заяву до провадження, розглянув справу та постановив рішення, яким позов задоволено. На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судом здійснено розподіл господарських витрат та стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

З огляду на викладене та відповідно до вимог чинного законодавства, що регулює дані правовідносини, при зверненні зі скаргою на рішення суду першої інстанції апелянт повинен сплатити 50% від 1218,00 грн., але не менше 913,50 грн., що і було здійснено ТОВ "АТБ-Інвест" (а.с.81 т.3).

При цьому, повертаючи скаргу без розгляду апеляційна інстанція в оскаржуваній ухвалі зазначила, що суд вбачає, що вартість спірного майна, вказаного у позовній заяві, перевищує вартість 91350,00 грн., не зазначивши при цьому дійсної вартості спірного майна, а, отже, й суми судового збору належного до сплати скаржником в разі повторного звернення до суду з апеляційною скаргою на підставі ч.4 ст.97 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого господарського суду України, вважає, що оскаржувана ухвала апеляційної інстанції, як прийнята з порушенням норм процесуального права не може залишатись без змін і підлягає скасуванню з направленням справи до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ "АТБ-Інвест" до провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Інвест" задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 року скасувати.

Справу №911/2283/14 передати Київському апеляційному господарському суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ "АТБ-Інвест" на рішення господарського суду Київської області від 26.08.2014 року у даній справі до провадження.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Б.Грек

Д.Кривда