Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2015 року Справа № 910/1965/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача - Дубко Р.В. дов. № 699 від 7 вересня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПрАТ "Київстар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПрАТ "Київстар" до ПАТ "Енергобанк" про повернення суми банківського вкладу,

УСТАНОВИВ:

У січні 2015 року ПрАТ "Київстар" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Енергобанк" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 10061643 гривні 84 коп.

Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язання з повернення суми банківського вкладу за генеральною угодою № 128783/К/ГенУ про розміщення коштів в рамках депозитної лінії від 8 вересня 2014 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 березня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з ПАТ "Енергобанк" на користь ПрАТ "Київстар" 10000000 гривень 00 коп. вкладу, 53424 гривні 66 коп. процентів, 8219 гривень 18 коп. - 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Енергобанк" задоволено.

Рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2015 року скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ПрАТ "Київстар" до ПАТ "Енергобанк" про повернення банківського вкладу на суму 10061643 гривні 84 коп. відмовлено.

У касаційній скарзі ПрАТ "Київстар" просить повністю скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2015 року.

Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм ч. ч. 5, 6 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.536, ст. ст. 610-612 Цивільного кодексу України, п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління НБУ № 516 від 3 грудня 2003 року.

Вказує, що строк договору банківського вкладу сплив до прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідача до категорії неплатоспроможних, з вимогою про повернення банківського вкладу позивач звернувся також до настання вказаних обставин, а тому посилання на таку процедуру як на підставу звільнення від обов'язку повернення коштів, на його думку, неправомірні.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 8 вересня 2014 року між ПрАТ "Київстар" (вкладник) та ПАТ "Енергобанк" (банк) укладено генеральну угоду №128783/К/ГенУ про розміщення коштів в рамках депозитної лінії, за умовами п. п. 1.1 - 1.4 якої вкладник розміщує, а банк приймає грошові кошти (вклад) сума, строки, валюта, розмір процентної ставки яких обумовлені угодами, укладеними в рамках генеральної угоди, що є її невід'ємними частинами. Факт внесення вкладником кожного з вкладів підтверджується випискою з вкладного рахунку про зарахування на нього коштів. За користування коштами вкладника банк нараховує та виплачує вкладнику проценти. Нарахування та виплата процентів здійснюється на умовах, визначених генеральною угодою та відповідним угодами до неї. Поповнення вкладів шляхом внесення грошових коштів на рахунок, що збільшують суму відповідного вкладу, визначеного угодою, не здійснюється. Строк дії кожної угоди не повинен перевищувати строк дії генеральної угоди.

У відповідності до п. п. 2.1 - 2.5 генеральної угоди сторони домовились, що банк на підставі наданих вкладником документів відкриває йому рахунок № 26108312878301/UAH. Кошти розміщуються на рахунку шляхом їх перерахування з поточного рахунку вкладника в сумі та в строки, визначені відповідними угодами. Повернення кожного з вкладів здійснюється банком самостійно в строки, визначені відповідними угодами шляхом перерахування відповідних грошових сум на відкритий в AT "УкрСиббанк" поточний рахунок вкладника № 26005325079000. Факт повернення кожного вкладу підтверджується наданням вкладнику належним чином оформленої виписки по рахунку. Проведення розрахункових операцій за рахунком, крім операцій, пов'язаних з реалізацією права застави на суму вкладу, відповідно до укладених договорів застави чи чинного законодавства України, а також видача коштів готівкою з рахунку забороняються. Сторони мають право продовжувати строк розміщення кожного вкладу шляхом укладання додаткової угоди до відповідної угоди.

23 грудня 2014 року сторонами укладено угоду № УГенУ-005583-2612 до генеральної угоди, за умовами якої сторони встановили, що вкладник розміщує, а банк приймає на рахунок вклад в сумі 10000000 гривень 00 коп. Розміщення вкладу здійснюється з 23 грудня 2014 року до 20 січня 2015 року. Нарахування процентів на суму вкладу здійснюється за ставкою 19,5 % процентів річних. У випадку дострокового повернення вкладу за вимогою вкладника, в зв'язку з примусовим списанням тощо, процентна ставка за користування вкладом складає 8,0 % процентів річних. Виплата вкладнику нарахованих процентів здійснюється банком в наступному порядку: проценти за весь період користування вкладом виплачуються на поточний рахунок вкладника у день повернення вкладу, зазначеного в цій угоді. У випадку ненадходження суми вкладу на рахунок в дату внесення ця угода вважається достроково розірваною за ініціативою вкладника з дати внесення. При цьому сторони погодили, що таке дострокове розірвання цієї угоди не потребує від сторін додаткового підписання жодних інших документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

За ч. 1 ст. 1060 Цивільного кодексу України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

26 січня 2015 року ПрАТ "Київстар" пред'явило ПАТ "Енергобанк" вимогу про повернення вкладу в сумі 10000000 гривень 00 коп. та виконання договірних зобов'язань, яка залишена останнім без задоволення, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

За вимогами ст. ст. 11, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, який є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків та обов'язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

За ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Разом з тим, судами встановлено, що рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 29 від 12 лютого 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 96 від 12 лютого 2015 року "Про віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних", розпочато з 13 лютого 2015 року процедуру виведення ПАТ "Енергобанк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 13 лютого 2015 року по 12 травня 2015 року, призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації Ільчука О.П.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Згідно ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

На підставі ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що: вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, враховуючи, що згідно наведених норм закону вкладником є лише фізична особа, встановлені ч. 6 ст. 36 вказаного Закону винятки не можуть бути застосовані у правовідносинах, що виникли між сторонами даного спору.

Разом з тим, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а згідно його перехідних положень законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Отже, між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського вкладу, що носять майново-грошовий характер, а тому ПрАТ "Київстар" є кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а банк є боржником у спірних правовідносинах, на які поширюються обмеження, встановлені положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене, з моменту віднесення ПАТ "Енергобанк" до категорії неплатоспроможних з подальшим введенням тимчасової адміністрації у банку задоволення вимог кредиторів банку можливе лише у відповідності та порядку, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Доводи заявника касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду та не спростовують висновків, покладених в основу прийнятих у справі судових рішень.

Таким чином, повно встановивши усі істотні обставини справи, надавши їм належну правову оцінку та вірно застосувавши норми ст. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 629, 1058, 1060, 1074 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов юридично обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 червня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир