Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Справа № 910/25128/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр - Україна" від позивача: 1. Михайлова Н.М.; 2. Награбовий О.О. від відповідача: не з'явилисьна рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.01.2015 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 рокуу справі№ 910/25128/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр - Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Авіа"провизнання недійсними та такими, що не відображають факти актів здачі - прийняття робіт, зобов'язання здійснити зарахування суми переплати у розмірі 1 467 233, 28 грн., в якості авансового платежу та стягнення 1 467 233, 28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр - Україна" (далі - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Авіа" (далі - відповідач) про визнання недійсними та такими, що не відображають факти актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) згідно з Договором № МА114/13/01.32-2013 від 01.04.2013 року №30531087 від 31.05.2013 року, №30731095 від 31.07.2013року, №30630071 від 30.06.2013 р., №30731095 від 31.07.2013 р., №30831076 від 31.08.2013 року, №30930139 від 30.09.2013 року, №30331080 від 31.10.2013 року, №30930139 від 30.09.2013 року, №31031080 від 31.10.2013 року, №31130048 від 30.11.2013 року, №31231058 від 31.12.2013 року, №40131070 від 31.01.2014 року, №40228055 від 28.02.2014 року, №40331051 від 31.03.2014 року, №40430058 від 30.04.2014 року, №40531025 від 31.05.2014 року, №40630045 від 30.06.2014 року, №40731067 від 31.07.2014 року (далі Акти); зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Авіа" здійснити зарахування суми переплати у розмірі 1 467 233 грн. 28 коп., в якості авансового внеску на обслуговування наступних рейсів позивача та стягнення 1 467 233 грн. 28 коп.

Позовні вимоги обґрунтовувались, у тому числі, ст. 601 ЦК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції було залишено без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що акти здачі - прийняття робіт не можуть вважатися господарськими договорами і відповідно не можна визнавати недійсними документи, які за своїм змістом не є правочинами. Суди також прийшли до висновку про те, що судове рішення у справі № 913/708/14 від 14.05.2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастер - Авіа" (відповідач у даній справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр - Україна" (позивач у даній справі) про стягнення основного боргу в сумі 3 274 201 грн. та пені встановлює відповідні факти, щодо зустрічного виконання сторонами своїх зобов'язань, що виникли на підставі договору № МА 114/13/01.32-2-13 від 01.04.2013 року про наземне обслуговування (далі Договір). Факт підписання позивачем актів здачі - прийняття робіт за Договором без заперечень та зауважень свідчить про те, що зобов'язання сторін, що виникають з зазначених спірних актів вважаються виконаними. Підстав для застосування ст. 601 ЦК України немає.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В своїй касаційній скарзі позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

До початку розгляду касаційної скарги від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Обговоривши клопотання відповідача, судова колегія не знаходить підстав для його задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

01.04.2013 року між позивачем (перевізник) та відповідачем (обслуговуюча компанія) було укладено Договір, відповідно до умов якого відповідач надає на платній основі послуги, зазначені в Додатку А.

Відповідно до п.7.1 Договору вартість послуг аеропортового обслуговування розраховується згідно Наказів Міністерства транспорту та зв"язку України від 14.04.2008 року №433 зі змінами та доповненнями та від 15.09.2008 року №1131 та від 19.07.2010 року №492 для Міжнародного аеропорту м. Києва (Жуляни).

Згідно з п.7.2 Договору відповідач встановлює для позивача коефіцієнт 0,7 до збору за зліт - посадку ПС при виконанні регулярних рейсів.

Надання послуг позивачу відповідач здійснює тільки при 100% передплаті на кожний рейс. У випадку відсутності попередньої оплати на день виконання рейсу відповідач має право не надавати послуги позивачу. (п.7.3 Договору)

Пунктом 7.10 Договору передбачено, що акти приймання - передачі виконаних робіт складаються відповідачем останнім днем звітного місяця, підписуються уповноваженими представниками Сторін та скріпляються печатками на протязі 5 (п'яти) днів після закінчення звітного місяця. В разі непідписання позивачем наданих Актів на протязі 3 (трьох) робочих днів, Акти вважатимуться підписаними в редакції відповідача та підлягають оплаті.

До матеріалів справи залучені Акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з 31.05.2013 року по 31.07.2014 року.

Згідно до Актів позивачу надались послуги (у тому числі) за посадку - зліт та зазначені суми збору за посадку - зліт ПС.

Що стосується позовних вимог про визнання недійсними Актів, то суди обґрунтовано прийшли до висновку про те, що Акти здачі прийняття робіт не можуть вважатися господарськими договорами, а можуть бути використані як доказ та підлягають оцінці відповідно до ст.43 ГПК України.

За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними Актів.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити зарахування суми переплати у розмірі 1 467 233,28 грн., то судова колегія зазначає, що зазначена частина позовних вимог фактично дублює позовні вимоги про стягнення 1 467 233, 28 грн., оскільки ці вимоги випливають з взаємовідносин сторін, які оформлені актами.

У даному випадку не підлягає застосуванню стаття 601 ЦК України, оскільки відсутні зустрічні однорідні вимоги, крім того, між сторонами виник спір щодо стягнення 1 467 233,28 грн.

Враховую викладене, суди обґрунтовано прийшли до висновку про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Що стосується позовних вимог про стягнення 1 467 233, 28 грн., які позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем умов пункту 7.2 Договору, судова колегія зазначає наступне.

Договір було укладено в момент дії наказу Мінзв'язку України від 14.04.2008 року № 433 "Про встановлення аеропортових зборів за обслуговування повітряних суден і пасажирів в аеропортах України та внесення змін до наказу Мінтрансу від 06.07.99 р. № 352", прикінцевими положеннями якого передбачено, що з метою стимулювання авіакомпаній як комерційних партнерів аеропортів за рішенням керівника аеропорту до зборів за посадку-зліт повітряного судна та за наднормативну стоянку повітряного судна, яке виконує регулярні рейси, можуть застосовуватись понижувальні коефіцієнти від 0,7 до 1,0 (крім аеропорту Харків) - п.3.1.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами не надавалось оцінки щодо виконання відповідачем п.7.2 Договору умови якого є обов'язковими для сторін та передбачають встановлення для позивача коефіцієнту 0.7 до збору за зліт - посадку ПС при виконанні регулярних рейсів.

Щодо посилання в оскаржуваних рішеннях на рішення Господарського суду Луганської області у справі № 913/708/14 від 14.05.2014 року (т.2 а.с. 28-30), судова колегія зазначає, що рішення, яким з позивача було стягнено пеню та з копії позовної заяви відповідача у даній справі (т.3 а.с. 92-95), не можливо зробити висновок про те, що позовні вимоги у вказаній судовій справі обґрунтовувались невиконанням грошового зобов'язання, яке виникло на підставі Актів, які є предметом частини позовних вимог. Крім того, предметом розгляду у справі № 913/708/14 не було застосування коефіцієнту 0.7, передбаченого п. 7.2 Договору.

За таких обставин, факти встановлені рішенням у справі № 913/708/14 не можуть вплинути на розгляд даної справи.

Фактично, судами не надано оцінки щодо можливості застосування коефіцієнту 0.7 при здійсненні розрахунків між сторонами у справі за надані послуги.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення прийняті у справі скасуванню, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 467 233, 28 грн., з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам необхідно дати належну оцінку взаємовідносинам сторін щодо виконання умов п.7.2 Договору і відповідно зробити висновок щодо наявності заборгованості у відповідача перед позивачем.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Ютейр - Україна" задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року прийняті у справі № 910/25128/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 1 467 233, 28 грн., з направленням справи в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, в іншому складі суду.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2015 року прийняті у справі № 910/25128/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда