Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 925/116/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Полянського А.Г.

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків

на виробництві

та професійних захворювань України у м. Черкаси

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 28.05.2014 року

у справі № 925/116/14 Господарського суду Черкаської

області

за позовом відділення виконавчої дирекції

Фонду соціального

страхування від нещасних випадків

на виробництві

та професійних захворювань України у

м. Черкаси

до ПАТ "Державний ощадний банк України в особі

філії - черкаського обласного управління,

територіально відокремленого безбалансового

відділення № 10023/034

про стягнення 889,80 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явились,

відповідача - Оніщенко В.В. дов. выд 16.06.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 29.07.2014 р. у зв'язку з поверненням з відпустки судді Кравчука Г.А. для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г. судді - Кравчук Г.А., Мачульський Г.М.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 р. (суддя - Спаських Н.М.) в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 р. (судді - Сулім В.В., Тарасенко К.В., Тищенко А.І. ) рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням та постановою апеляційного господарського суду, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.12.2000 р. між ВАТ "Державний ощадний банк України" та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України" укладено угоду № 44, згідно з якою позивач (Клієнт, Фонд) доручає, а відповідач (Банк) бере на себе зобов'язання здійснювати зарахування на поточні (вкладні) рахунки застрахованих осіб (громадян), відкриті в його установах, та виплату цих страхових виплат застрахованим особам на платній основі через установи Банку.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" громадянці ОСОБА_2 було призначено перераховану страхову виплату в розмірі 612,97 грн. на місяць безстроково згідно постанови від 29.03.2013 року № 2301/10107/10107/369.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" одним із основних завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Кошти гр. ОСОБА_2 зараховувалися на банківський рахунок за окремим договором із відповідачем про відкриття банківського рахунку.

Страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 вказаного Закону страхові виплати провадяться щомісячно, а за бажанням одержувачів ці суми можуть перераховуватися на їх особові рахунки в банку (ст. 28 цього Закону).

Пунктами 1.2, 1.8 та 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року N 24 передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право, зокрема, виплачується щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Суми страхових виплат отримуються застрахованими особами шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку.

Судами встановлено, що смерть гр. ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на підставі чого постановою від 13.09.2013 року № 230/10107/10107/199 їй було припинено щомісячні страхові виплати. Проте, за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 р. по 31.08.2013 р., було перераховано до Черкаського обласного управління ПАТ "Державний ощадний банк України" страхові кошти в розмірі 889 грн. 80 коп.

Згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України здійснює державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, в тому числі відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей.

Вказаним Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27 квітня 2007 року № 24 передбачено, що страхові виплати на користь постраждалих осіб є щомісячними.

Спірні кошти розраховані позивачем із двох місячних платежів по 612,97 грн. за липень та серпень 2013р., з яких підлягаючими до повернення позивач вважає серпневий платіж у повній сумі та липневий платіж в частині за період 19-31 липня 2013 року, що в загальній сумі складає 889,80 грн.

Суди відзначили, що страхова виплата позивача не може бути прирівняна до заробітку, як зарплати працівника, яку він отримує за фактично відпрацьовані календарні дні у місяці з огляду на наступне.

Померла ОСОБА_2 з фонду отримувала страхову виплату в зв'язку із частковою чи повною втратою нею працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку у фіксованому розмірі щомісячно, то при цьому не може мати значення, скільки днів вона прожила у місяці, за який отримує страхову виплату. На розмір страхової виплати може впливати лише зміна розміру заробітку по її робочому місцю, що врегульовано розділами 4,5 Порядку від 27.04.2007 року.

Попередніми судовими інстанціями правомірно відзначено, що право Фонду на повернення частини місячного платежу саме внаслідок смерті застрахованої особи ОСОБА_2 у липні 2013 року, за який слід виплачувати страховий платіж, Порядком прямо не передбачено і це суперечить природі страхової виплати як місячного (а не щоденного) платежу.

17.12.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом про повернення виплачених гр. ОСОБА_2 коштів за період липня та серпня 2013 року в загальній сумі 889,80 грн.

Умовами угоди між сторонами № 44 про зарахування на особові рахунки та виплату страхових виплат застрахованим від 13.12.2000 року не було передбачено обов'язку банку проводити повернення коштів, які Фонд перерахував для зарахування на рахунки одержувачів після їх смерті.

Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо того, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування цивільного обов'язку відповідача виконати вимогу позивача по поверненню спірних коштів на рахунки Фонду, а тому примусове їх стягнення за рахунок коштів на особовому рахунку № 5229 ТВБВ 10023/034 філії ЧОУ ПАТ "Державний ощадний банк України" є неможливим.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, питання з приводу повернення спірних коштів Фонду позивач повинен вирішувати із особами, які отримають право розпорядження коштами на рахунку, де в даний час знаходяться ці кошти, після отримання їх у спадщину та без участі відповідача.

Примусове списання коштів у відповідності до п. 1.39 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" відповідач як банк може здійснити лише на підставі визначених законом виконавчих документів.

Але, доказів про існування таких документів, які б не виконав відповідач, чим порушив би інтереси позивача, з матеріалів справи не вбачається.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів вважає, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.03.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 у справі № 925/116/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Полянський А.Г.

Судді Кравчук Г.А.

Мачульський Г.М.