Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 910/4604/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі

філії "Управління магістральних газопроводів

"Львівтрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від

08.04.2014 р. та постанову Київського апеляційного

господарського суду від 04.06.2014 р.

у справі № 910/4604/14 господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП

"Укргазгеоавтоматика"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про стягнення 50 042,89 грн.

за участю представників:

ТОВ - НПП "Укргазгеоавтоматика" - не з'явилися;

ПАТ "Укртрансгаз" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю - НПП "Укргазгеоавтоматика" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" 50 042,89 грн., у т.ч. 47 639,16 грн. основної заборгованості, 905,14 грн. збитків від інфляції та 1 498,59 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 62/12-К від 21.08.2012 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.5-8).

Відповідач у справі - ПАТ "Укртрансгаз" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог про стягнення процентів річних та збитків від інфляції заперечує та просить відстрочити сплату суми основного боргу, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем (а.с.51-53).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 639,16 грн. основної заборгованості, 571,84 грн. збитків від інфляції та 1 323,46 грн. процентів річних (а.с.106-108).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 47 639,16 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, у зв'язку з чим, вимоги позивача у цій частині мотивовані. При цьому, вказані вимоги задоволені частково, з урахуванням здійсненого судом перерахунку;

Відмовляючи у задоволенні вимог заяви про надання відстрочки сплати суми основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені відповідачем обставини не є підставою для відстрочки сплати заборгованості.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р. залишено без змін (а.с.138-142).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ПАТ "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення процентів річних та збитків від інфляції, відстрочити сплату суми основного боргу.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.151-154).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

21.08.2012 р. між позивачем та Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", правонаступником якої є відповідач, укладено договір підряду № 62/12-К, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати послуги з технічних випробувань та аналізу (повірка промислових лічильників газу виробничих підрозділів УМГ "Львівтрансгаз" - код: 74.30.1), а відповідач - сплатити їх вартість.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 3.1 договору вартість робіт склала 50 229,48 грн.

26.09.2012 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до якої вартість робіт становить 50 145, 84 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору оплата виконаних робіт проводиться протягом 120 днів з дня підписання актів передавання-приймання робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача.

Остаточний розрахунок за договором проводиться Відповідачем після повного завершення виконання робіт (п. 3.4 Договору).

Судами встановлено, що актами виконаних робіт (надання послуг) № 474, № 475, № 476, № 477 від 01.10.2012 р., № 523 від 05.10.2012 р., № 604 від 24.10.2012 р., № 630 від 02.11.2012 р., № 648 від 12.11.2012 р., № 672 від 05.12.2012 р., № 679 від 11.12.2012 р., підписаними відповідачем без заперечень та зауважень підтверджується факт виконання позивачем повірки лічильників у період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року.

25.12.2012 р. відповідач частково оплатив виконані позивачем роботи в сумі 2 506,68 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 47 639, 16 грн.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 47 639,16 грн., ними зроблено висновок щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вказаному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 1 323,46 грн. та збитків від інфляції у розмірі 571,84 грн., з урахуванням здійсненого судами перерахунку.

В силу ст. 121 ГПК України господарському суду надано право при наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його виконання неможливим, за заявою сторони надавати відстрочку або розстрочку виконання рішення у виняткових випадках.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Розглядаючи заяву відповідача про відстрочку виконання судового рішення, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених вимог оцінив надані позивачем докази в обґрунтування поданої заяви та дійшов висновку про неможливість надання відповідачу відстрочки сплати суми основного боргу.

З огляду на те, що процесуальний закон не наводить навіть приблизного переліку обставин, за наявності яких може бути надано відстрочку виконання судового рішення, і покладає розв'язання цього питання безпосередньо на суд, який розглядає відповідну заяву з урахуванням всіх обставин, колегія суддів вважає, що оскільки суди двох інстанцій зазначені обставини з'ясували та не визнали за можливе надати відповідачу відстрочку виконання обов'язку щодо сплати основного боргу, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення заяви відповідача відсутні.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 08.04.2014 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 р. у справі № 910/4604/14 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Львівтрансгаз"- без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.