Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року Справа № 910/21275/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Студенець В.І. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), м. Київ (далі - Служба),

на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2015 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015

зі справи № 910/21275/14

за позовом Служби

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Петренко А.О.,

відповідача - Заустинської Ю.А.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 31.07.2014 № 79/01-р/к зі справи № 166-01/12.13 (далі - Рішення № 79/01-р/к) про припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2015 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В. - головуючий, Тищенко О.В. і Іоннікова І.А.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Служба просить скасувати оскаржувані судові рішення з даної справи та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу з посиланням на статтю 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", статті 1, 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) мотивовано порушенням господарськими судами норм матеріального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин і висновків.

Рішенням № 79/01-р/к: на Службу накладено штраф у сумі 68 000 грн. за вчинення порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання ритуальних послуг з оформлення свідоцтва про поховання, передбачених необхідним мінімальним переліком, у межах території кладовищ (місць поховань), функціонування яких забезпечується Службою, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку; зобов'язано припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом припинення висування користувачам місць поховання умови щодо переоформлення свідоцтва про поховання.

Територіальним відділенням АМК проведено позапланову виїзну перевірку дотримання Службою законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання ритуальних послуг.

У ході перевірки виявлено, що Службою здійснюється надання місць для майбутніх поховань на кладовищах шляхом збільшення земельних ділянок до розмірів подвійного місця поховання лише за умови здійснення переоформлення свідоцтва про поховання.

Відповідач вважає, що Служба, виділяючи місця на кладовищах, на яких були наприкінці 2012 року - у 2013 році здійснені поховання померлих, відповідно до Закону України "Про поховання та похоронну справу" користувачам місця поховання видавала відповідні свідоцтва про поховання. При зверненні цих же користувачів місця поховання у 2013 році щодо збільшення місця поховання до розміру подвійного Служба зобов'язувала користувачів місць поховання "переоформляти" видані Службою наприкінці 2012 року, у 2013 році свідоцтва про поховання, що, в свою чергу, призводить до понесення замовниками послуг (користувачами місць поховання) додаткових фінансових витрат у вигляді отримання нового свідоцтва про поховання, може призвести до ущемлення інтересів останніх.

Територіальне відділення АМК зазначає, що свідоцтво про поховання, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, видається спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) після здійснення поховання померлого. Свідоцтво про поховання не є документом, що засвідчує право користування місцем майбутнього поховання. Отримання (переоформлення) користувачами місця поховання свідоцтва про поховання при нездійсненому похованні чинним законодавством у ритуальній сфері не передбачено.

Служба стверджувала, що особи, які отримали свідоцтва про поховання, зверталися до неї із заявами щодо розширення меж існуючих місць поховання за певним номером з метою забезпечення можливості поховання на цьому місця ще однієї померлої особи (як правило, родича, чоловіка, жінки першого похованого). На момент звернення родичів вже існували свідоцтва про поховання, згідно з якими на певному місці за відповідним номером захоронено одну померлу особу (із зазначенням її П.І.П.) Форма і бланк свідоцтва про поховання не передбачають можливості внесення виправлень шляхом закреслень і дописок. Вартість зазначеного переоформлення є рівною вартості оформлення нового свідоцтва, тобто споживачі не несуть жодних додаткових витрат чи переплат.

Служба повідомляла про необхідність переоформити такі свідоцтва, а у випадку відмови заявника внести зміни у свідоцтво про поховання у Служби, на її думку, відсутні підстави для зміни виду вже зареєстрованого поховання.

Суди попередніх інстанцій вважають, що вирішення питань, пов'язаних з використанням місця поховання, в тому числі питань щодо розширення меж існуючих поховань та віднесення таких місць до родинних поховань, здійснюється на підставі вже виданого свідоцтва про поховання, про що Службою має бути прийнято відповідне рішення, виходячи з фактичної можливості для такого розширення.

Законодавством України взагалі не передбачено таких дій, як здійснення "переоформлення" свідоцтв про поховання. Свідоцтво про поховання не є документом, що засвідчує право користування місцем майбутнього поховання. Отримання (переоформлення) користувачами місця поховання свідоцтва про поховання при нездійсненому похованні чинним законодавством у ритуальній сфері не передбачено.

Твердження Служби про те, що у разі відмови заявника внести зміни у свідоцтво про поховання у Служби відсутні підстави для зміни виду вже зареєстрованого поховання порушують права користувачів на належне вирішення питань, пов'язаних з використанням місця поховання.

Не може бути законною відмова у розширенні меж існуючих поховань та віднесенні таких місць до родинних поховань з підстав відмови користувача від "переоформлення" вже виданого у встановленому законом порядку свідоцтва.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного Службою Рішення № 79/01-р/к.

Відповідно до приписів Закону:

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13).

У прийнятті оскаржуваних рішення і постанови господарські суди виходили з того, що порушення у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання ритуальних послуг з оформлення свідоцтва про поховання, передбачених Необхідним мінімальним переліком, у межах території кладовищ (місць поховань), функціонування яких забезпечується Службою, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів та було б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку, вірно кваліфіковано територіальним відділенням АМК як зловживання даного суб'єкта монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом дії, що може ущемити інтереси споживачів.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями фактичні обставини справи та з урахуванням наведених приписів Закону, а також застосованих господарськими судами положень статей 12 і 25 Закону України "Про поховання та похоронну справу " і Порядку утримання кладовищ та інших місць поховань, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 № 193, даний висновок слід визнати обґрунтованим.

Посилання скаржника на те, що "є безпідставним накладення на Ритуальну службу за її дії як Органу адміністративно-господарського управління та контролю, відповідальності у формі штрафу як на суб'єкт господарювання", вже належним чином спростоване судом апеляційної інстанціями з посиланням на відповідні законодавчі приписи та обставини справи.

Водночас згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 зі справи № 910/21275/14 залишити без змін, а касаційну скаргу ритуальної служби спеціалізованого комунального підприємства "Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець

Суддя В. Харченко