Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 911/3757/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року у справі № 911/3757/14 Господарського суду Київської області за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Цукровик", Чернігівська область, до Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів", Київська область, про стягнення заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явились;

відповідача - Ярош М.В. (дов. б/н від 23.02.15),

в с т а н о в и в:

У вересні 2014 року позивач СГТОВ "Цукровик" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ПАТ "Яготинський завод продтоварів" про стягнення заборгованості.

Вказував, що 30.08.11 між СГТОВ "Цукровик" (продавцем) та ПАТ "Яготинський завод продтоварів" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 36, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю борошно в/г, борошно 1/г, висівки, а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату на умовах та у строки, що визначені договором.

Зазначав, що 31.08.11 за видатковою накладною № РН-410 та 27.10.11 за видатковою накладною № РН-605 передав у власність покупця борошно на загальну суму 42 350 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач просив стягнути з відповідача 42 350 грн. боргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 29 вересня 2014 року (суддя Скутельник П.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року (колегія суддів у складі: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), позов задоволено.

Постановлено стягнути з ПАТ "Яготинський завод продтоварів" на користь СГТОВ "Цукровик" 42 350 грн. боргу та 1 827 грн. судового збору.

Судові акти мотивовані посиланнями на порушення відповідачем господарського зобов'язання в частині оплати отриманого товару, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу.

У касаційній скарзі ПАТ "Яготинський завод продтоварів", посилаючись на неправильну оцінку судами попередніх інстанцій наданим ним доказам та на порушення ст.ст. 22, 77 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 30.08.11 між СГТОВ "Цукровик" (продавцем) та ПАТ "Яготинський завод продтоварів" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу № 36, згідно якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю борошно в/г, борошно 1/г, висівки, а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату на умовах та у строки, що визначені договором.

Пунктами 2.1, 2.5, 3.1 договору сторони погодили, що точна кількість, ціна товару вказується в видаткових накладних, які виписують на кожну партію товару. Обов'язки продавця за цим договором вважаються виконаними з моменту відвантаження товару зі складу. Оплата поставленого товару здійснюється по факту відвантаження товару. Датою відвантаження товару є дата, зазначена в товарній накладній.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено, що 31.08.11 за видатковою накладною № РН-410 та 27.10.11 за видатковою накладною № РН-605 продавець передав у власність покупця борошно на загальну суму 42 350 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що частково оплатив товар та посилається на акти звірки взаєморозрахунків від 21.02.13 та від 15.09.14.

Проте, судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що вказані акти не є первинними документами в розумінні ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Акт звірки не може використовуватись як письмова форма визнання боргу. Первинні документи повинні містити дату здійснення господарської операції, суму платежу або суму на яку проведено залік, інші реквізити. Саме такі первинні документи, а не складені на їх підставі акти звірки взаємних розрахунків, виступають належними доказами у підтвердження проведення тієї чи іншої господарської операції, здійснення тих чи інших дій, виконання цивільних прав та обов'язків.

Надавши належну правову оцінку наданим відповідачем в якості доказу часткової оплати платіжним дорученням № 1177 від 12.09.11, № 1241 від 26.10.11, № 1170 від 06.09.11, № 1273 від 16.11.11, № 1224 від 19.10.11, № 1345 від 16.01.12 та № 30 від 10.12.13, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали їх неналежними доказами, оскільки дані платіжні доручення містять посилання на інші рахунки та не свідчать про оплату заборгованості за видатковими накладними № РН-410 від 31.08.11 та № РН-605 від 27.10.11.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів виконання ним зобов'язання в частині оплати отриманого товару, що стало обґрунтованою підставою до задоволення позову судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, судами попередніх інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, яким судами попередніх інстанцій надавалась належна правова оцінка, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 1117 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Яготинський завод продтоварів" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2015 року у справі № 911/3757/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик