Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року Справа № 904/9760/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач),розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуОСОБА_4на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід19.05.2015у справі№904/9760/14Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест"простягнення сумиза зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром"до1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест"провизнання договору поруки недійсним,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агросфера" (далі - позивач) просило стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інсахарпром" (далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гран Інвест" (далі - відповідач-2) 567 421,08 грн., з яких 419 570,45 грн. - проіндексована сума боргу, 134 618,17 грн. - сума процентів за користування товарним кредитом, 13 232,46 грн. пеня.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач-1 як покупець засобів захисту рослин у позивача повністю не розрахувався за товар, а відповідач-2 як особа, що уклала договір поруки з позивачем, повинен нести солідарну відповідальність з відповідачем-1.

Відповідач-1 звернувся із зустрічним позовом, де просив визнати недійсним договір поруки 13689-ПОР від 31.03.2014.

Зустрічні вимоги мотивовані тим, що відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 перед позивачем своїх зобов'язань без відома відподача-1 і укладений договір поруки не був спрямований на реальне настання правових наслідків.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.02.2015 (суддя Ніколенко М.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Прокопенко А.Є., судді Дмитренко Г.К., Крутовських В.І.), первісний позов задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 - особа, що не залучена до участі у справі, просить скасувати вказані вище судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, вказуючи, що суди повно встановили обставини справи та правильно застосували норми права.

Сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2014 між позивачем (продавець) та відповідачем-1 (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №13689, відповідно до п.1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, мікродобрив, іменованих в подальшому товар, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього).

Згідно пункту 3.1 договору конкретний вид товару, асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Сторони ціну товару визначили у грошовому еквіваленті іноземної валюти - доларах США. При цьому, оплата вартості товару здійснюється у гривнях в порядку, встановленому розділом 4 договору.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що загальна сума договору складається iз суми вартості товару за всіма специфікаціями в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною з урахуванням зміни ціни у спосіб, передбачений пунктами 4.7, 4.8, та суми процентів за користування товарним кредитом.

Специфікаціями №1 від 31.03.2014, №2 від 14.04.2014 до договору сторони узгодили конкретний вид товару, його асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися продавцем.

Згідно специфікації №1 товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу за наступним графіком його сплати:

- 45% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.08.2014;

- решту 55% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.10.2014.

Згідно специфікації №2 товар продається на умовах надання продавцем покупцю товарного кредиту з відстрочкою платежу за наступним графіком його сплати:

- 20% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.08.2014;

- решту 80% від суми вартості всього товару за специфікацією покупець мав сплатити до 25.10.2014.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу-1 товар на загальну суму 453 204,22 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Відповідач-1 частково виконав свої зобов'язання по оплаті отриманого товару на суму 135 794,64 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідно до п.4.6 договору сторони домовились та узгодили зміну ціни на товар в межах періоду часу, що вказаний у п.4.7, та згідно способів, викладених у пунктах 4.7, 4.8 договору.

Пунктом 4.8 договору встановлено право продавця (позивача) на індексацію суми вартості товару (боргу) у гривні у разі зміни (зменшення або збільшення) міжбанківського курсу гривні до іноземної валюти - долару США. У цьому ж пункті сторони узгодили формулу, згідно якої буде відбуватися розрахунок проіндексованої суми вартості товару (боргу) у гривнях, та визначили необхідні для цього показники.

Відповідно до п.7.1 договору у випадку порушення термінів оплати, обумовлених у специфікацїї(ях) до договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Пунктом п.7.2 договору сторони погодили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, на прострочену суму нараховуються 35 процентів річних за користування товарним кредитом від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, та протягом 10-ти календарних днів, тобто до моменту, коли починається діяти інша ставка, визначена у п.7.3 цього договору.

У відповідності з п.7.3 договору у разі несвоєчасного погашення заборгованості за товарним кредитом, згідно умов оплати, через 10 календарних днів від останнього дня строку, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати, на прострочену суму нараховуються 350 процентів річних за користування товарним кредитом.

Також встановлено, що між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) 31.03.2014 був укладений договір поруки №13689-ПОР, відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору поруки є зобов'язання поручителя перед кредитором відповідати за порушення відповідачем-1 (боржник) його зобов'язань перед кредитором по основному договору, передбаченому розділом 2 цього договору поруки, що включає: погашення (сплату) товарного кредиту та будь-якої іншої заборгованості в сумі та у строк згідно основного договору; погашення (сплату) суми, на яку збільшено вартість товару у зв'язку із застосуванням способу зміни ціни на товар (індексація) згідно умов основного договору; сплату процентів за користування товарним кредитом у відповідності до основного договору та процентів за користування грошовими коштами; сплату неустойки (штрафу,пені), що передбачені умовами основного договору, а також сплату усіх можливих судових та/або господарських витрат, пов'язаних з розглядом справ, предметами яких будуть вимоги кредитора, пов'язані з виконанням основного договору.

Пунктом 2.1 договору поруки визначено, що під основним договором в цьому договорі поруки сторони розуміють договір купівлі-продажу №13689 від 31.03.2014, укладений між кредитором (в основному договорі іменується продавець) та боржником (в основному договорі іменується покупець).

Згідно пункту 5.1. договору поруки у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.

Цей договір поруки набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 4-х років (п.8.1 договору поруки).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові мотивував тим, що: при перевірці вимог і розрахунків позивача розмірів суми вартості неоплаченого товару, проіндексованої суми вартості товару, процентів за користування товарним кредитом, пені за період з 27.08.2014 по 04.12.2014 вказані суми були визнані обґрунтованими; вимоги відповідача-1 за зустрічним позовом не підлягали задоволенню, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язкової участі або обов'язок отримання згоди з боку боржника при укладенні договору поруки, а доводи про те, що позивач та відповідач-2 пов'язані між собою, не свідчить про фіктивність укладеного між ними правочину.

Фізична особа, що подала касаційну скаргу, обґрунтовує її тим, що оскаржені нею судові рішення стосуються її прав і обов'язків.

Як встановлено судами між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) 31.03.2014 був укладений договір поруки №13689-ПОР, яким і був обґрунтований первісний позов, та який був предметом дослідження судами, і яким суди обґрунтовували свої рішення.

У касаційній скарзі особа, що її подала, обґрунтовує свої вимоги трьохстороннім договором поруки №13689/1-ПОР від 31.03.2014, посилаючись на те що він був укладений між позивачем, відповідачем-1 за первісним позовом, та особою, що подала касаційну скаргу.

Вважаючи, що за укладеним між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) 31.03.2014 договором поруки №13689-ПОР особа, що звернулась із касаційною скаргою, є реальним поручителем, посилаючись при цьому на інший - трьохсторонній договір поруки №13689/1-ПОР від 31.03.2014, особа, що подала цю скаргу вважає, що прийняті судові рішення стосуються її прав і обов'язків.

Між тим, судові рішення, що оскаржені у справі, як і позовні вимоги було обґрунтовано іншим договором поруки, в укладенні якого особа, що звернулась із касаційною скаргою, участі не приймала. Із обставин справи та судових рішень не вбачається, що при вирішені спору суди керувались, чи виходили із іншого - трьохстороннього договору поруки.

При цьому як вбачається із встановлених судами обставин справи та доводів, наведених у касаційній скарзі, як судові рішення, так і договір поруки, на підставі якого суди дійшли своїх правових висновків, не містять як висновків щодо прав і обов'язків фізичної особи, що звернулась із касаційною скаргою, так і згадки про неї.

Відповідно до приписів статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на судові рішення.

При цьому, з урахуванням наведеної норми права, слід зазначити, що судові рішення, які оскаржуються не залученою особою, повинні безпосередньо стосуватися її прав та обов'язків, тобто містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Із приписів статті 84 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушувало б не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. При цьому, будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Крім того, згідно з частиною першою статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, за законом у цьому випадку немає так званої обов'язкової процесуальної співучасті, тобто законом передбачено право позивача звернутися до суду до кожного з боржників окремо.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 зі справи №6-84цс11, яка відповідно до приписів статті 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Таким чином процесуальної співучасті особи, що звернулась із касаційною скаргою, у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, не вбачається.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що господарський суд не зобов'язував скаржника вчиняти будь-які юридично значимі дії стосовно предметів спору, або утримуватися від їх вчинення.

Крім того, особа, що звернулась із касаційною скаргою, оскаржує процесуальні дії суду апеляційної інстанції щодо відмови у клопотанні відповідачу-1 за первісним позовом у залученні у якості третьої особи до участі у справі особи, що звернулась із касаційною скаргою.

Разом з тим із матеріалів справи та касаційної скарги не вбачається, що ця особа уповноважувалась діяти від імені відповідача-1 за первісним позовом і оскаржувати відповідні процесуальні дії, та не вбачається, що діяла від його імені, а не будучі учасником судового процесу у суді апеляційної інстанції заявнику не надано право вчиняти відповідні процесуальні дії щодо оскарження вирішеного судом клопотання іншої особи.

Таким чином у особи, що звернулась із касаційною скаргою, право на її подачу не виникло, тому у зв'язку з наведеним касаційне провадження підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України оскільки касаційна скарга, з урахуванням приписів статті 107 цього кодексу, помилково прийнята до касаційного провадження.

Керуючись ст.ст.80 ч.1 п.1, 1115, 1117, 1119 п. 4, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційне провадження у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/9760/14 за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2015, припинити.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський