Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2014 року Справа № 921/186/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І, - (доповідача у справі),суддів:Грека Б.М. Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргу на рішенняПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 11 листопада 2013 року господарського суду Тернопільської області

та постановувід 28 січня 2014 року Львівського апеляційного господарського суду

у справі№921/186/13-ггосподарського судуТернопільської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз"простягнення 41805521,34 грн.,за участю представників від:позивачаВознюка Є.В.відповідачаПанчука С.М.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача про стягнення (з урахуванням поданої до суду заяви про уточнення позовних вимог) 41 805 521,33 грн., з яких 37 458 352,87 грн. становить сума основного боргу, 231565,28 грн. - втрат від інфляційних процесів, 985298,76 грн. 3% річних та 3130304,42 грн. пені за укладеним між сторонами у справі договором №14/2197/11 від 30.09.2011 року.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 року в даній справі позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача 231 565,28 грн. збитків від інфляції, 985 298,76 грн. 3% річних та 198248,46 грн. пені за неналежне виконання грошових зобов'язань. В решті позову відмовлено. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року вказане рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013 року в даній справі вказані судові рішення в частині відмови в позові щодо стягнення суми пені скасовані та справа в цій частині направлена на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

Під час нового розгляду справи, рішенням господарського суду Тернопільської області від 11 листопада 2013 року (суддя Стадник М.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.01.14 року, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково та стягнуто відповідача на користь позивача 144001,15 грн. пені, в частині стягненні 2 986 303,27 грн. пені відмовлено. При цьому, в задоволенні позову в частині стягнення суми 250281,08 грн. пені відмовлено у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а на суму 2736022,19 грн. зменшено заявлену до стягнення пеню на підставі п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2 986 303,27 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 986 303, 27 грн. пені, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 24.12.2010 року між сторонами у справі був укладений договір №14/2197/11 купівлі-продажу природного газу з Додатковими угодами до нього, які є невід'ємними частинами даного договору, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання передати у власність відповідача у 4 кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем п.6.1 укладеного договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення платежу.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом жовтня-грудня 2011 року та січня-лютого 2012 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 53321051,30 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу

Оскільки на час звернення позивача з даним позовом до суду покупець (відповідач) свої зобов'язання по оплаті отриманого ним природного газу виконав повністю, сплативши позивачеві заборгованість за використаний ним природний газ в сумі 37458352,87 грн., у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 231565,28 грн. інфляційних, 3130304,42 грн. пені та 985298,76 грн. 3% річних.

Як було встановлено постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2013 року, оскільки відповідачем, з посиланням на ч.3 ст.267 ЦК України було зазначено про необгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої позивачем за період з 14.11.2011 року по 13.02.2012 року, річний строк для стягнення якої сплив, місцевим господарським судом було вірно прийнято рішення про відмову позивачеві в позові в частині стягненні пені в сумі 339144,70 грн. і таким чином решта сума пені становила суму 2 791 159,72 грн.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 17.04.2013 року та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 06.06.2013 року в даній справі були скасовані в частині стягнення пені в сумі 2 592 911,26 грн. з посиланням на те, що судами попередніх судових інстанцій при їх прийнятті не було зазначено будь-яких доказів на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені до 198248,46 грн. та не викладено доводів, на підставі яких відхилено докази відповідача.

Відповідно до ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час судового розгляду справи.

Так, Вищий господарський суд України своєю постановою від 15.08.2013 року скасував судові акти не повністю, а лише в частині відмови у стягненні пені, в решті частині - судові акти залишені без змін.

Всупереч змісту резолютивної частини постанови Вищого господарського суду від 15 серпня 2013 року, суд першої інстанції розглянув справу в обсязі більшому, ніж передавався на новий розгляд судом касаційної інстанції, а саме в сумі 3 130 303,42 грн. пені.

Апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної постанови на зазначені порушення суду першої інстанції уваги не звернув та залишив рішення без змін.

Крім того, судами попередніх судових інстанцій були проігноровані вказівки Вищого господарського суду про зменшення розміру стягуваної суми пені без врахування інтересів позивача, оскільки це суперечить принципу справедливості та розумності і таке зменшення не є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін, а не лише відповідача.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 11 листопада 2013 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28 січня 2014 року скасувати в частині відмови в стягненні 2 592 911,26 грн., справу направити на новий розгляд до господарського суду Тернопільської області в іншому складі суду.

Головуючий - суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій