ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2017 року Справа № 906/1343/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Данилової М.В.,суддівСибіги О.М., Ходаківської І.П.за участю представників: позивачаОСОБА_4 (дов. від 03.01.2017 №б/н)відповідачівОСОБА_5 (дов. від 19.07.2016 №б/н)третіх осіб1)ОСОБА_6 (дов. від 28.12.2016 №р-5-22/2240) 2)не з'явився (про час і місце слухання справи повідомлено належним чином)прокуратуриТомчук М.О. (посв. від 01.08.2012 №000606)розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2017та ухвалуГосподарського суду Житомирської області від 21.12.2016 у справі№906/1343/14 господарського суду Житомирської областіза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"проперегляд рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 за нововиявленими обставинамиза позовомКомунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані"за участю третіх осіб, які незаявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1)Житомирської обласної ради; 2)Комунального підприємства "Обласний лікувально - оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради;. за участюПрокуратури Житомирської областіпро розірвання договору оренди №1 від 28 лютого 2013 року та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" звернулося до господарського суду Житомирської області із заявою від 03.10.2016 №10/1-ю про перегляд рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 за нововиявленими обставинами .

У зазначеній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" вказує про наявність наступних нововиявлених обставин:

-визнання зобов'язання за договором оренди цілісного майнового комплексу №1 від 28.02.2013 такими, що припинилися з 19.11.2013 (згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №906/343/16);

-визнання зобов'язання із повернення отриманого майна за договором оренди цілісного майнового комплексу №1 від 28.02.2013 таким, що припинено 29.11.2013 (згідно постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №906/343/16).

На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" нововиявленими обставинами є не сама постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №906/343/16, а обставини встановлені у ній.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 21.12.2016 (суддя Шніт А.В.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" про перегляд рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 за нововиявленими обставинами - залишено без задоволення.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 (головуючий суддя Коломис В.В., судді Мамченко Ю.А., Огороднік К.М.), ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.12.2016 залишено без змін.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначені в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" обставини за своєю суттю не є нововиявленими, оскільки в даному випадку не дотримано принципу одночасної наявності трьох умов існування нововиявлених обставин: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В своїй скарзі скаржник посилається на неналежне встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на його думку, до порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.03.2017 справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.03.2017 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 29.03.2017 представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Частиною 2 вищевказаної статті визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами", до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення господарського суду Житомирської області від 25.08.2015 за нововиявленими обставинами Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" зауважувало на тому, що нововиявленими обставинами у даній справі є не сама постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №906/343/16, а обставини встановлені у ній.

В свою чергу, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції переглядаючи прийняте у даній справі рішення від 25.08.2015 за нововиявленими обставинами не врахували, що у цій же справі, розглядаючи скаргу Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради на дії державного виконавця судами було встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 29.11.2013 цілісний майновий комплекс за адресою м. Житомир, провулок Оздоровчий, 7 передано балансоутримувачу - Комунальному підприємству "Обласний лікувально - оздоровчий реабілітаційний центр "Полісся" Житомирської обласної ради. Тобто судами при розгляді скарги Комунального підприємства "Агенція з питань регіонального розвитку" Житомирської обласної ради враховано вищевказаний акт приймання-передачі від 29.11.2013, та визнано його належним та допустимим доказом.

З вищевказаного вбачається, що переглядаючи рішення місцевого господарського суду у даній справі за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій всупереч положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України взагалі не з'ясували, які саме обставини, викладені у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 22.09.2016 у справі №906/343/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016, є у розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України нововиявленими, а також не з'ясували чи мають вони істотне значення для даної справи і чи могли вони бути відомі заявникові.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Зокрема, ця норма процесуального закону (стаття 1117 Господарського процесуального кодексу України) визначає межі перегляду справи в касаційній інстанції та встановлює, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, пунктом 3 частини першої статті 1119 Господарського процесуального кодексу України чітко визначено повноваження касаційної інстанції у разі невстановлення судами першої чи апеляційної інстанцій фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищий господарський суд України має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит Девелопмент Компані" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2017 у справі №906/1343/14 та ухвалу господарського суду Житомирської області від 21.12.2016 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя М.Данилова

Судді О.Сибіга

І.Ходаківська