Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 910/866/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2015у справі Господарського суду№ 910/866/15-г м. Києваза позовомприватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС"простягнення 75 925,35 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Цілик А.В., дов. від 22.05.2015 № 55;відповідача:Буйвол Д.І., дов. від 01.03.2014 № 2; Гріщенко В.І., керівник;

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" (далі - Страхова компанія) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ ІМЕКС" (далі - Товариство) 75 925,35 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за генеральними договорами № 22/Ю від 27.08.2012 та № 177/Ю від 02.09.2013 у розмірі 59 891,75 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 265,89 грн., 3% річних у розмірі 407,96 грн. та суми боргу з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 359,75 грн.

Позовні вимоги Страхова компанія, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обґрунтовувала тим, що Товариство порушило взяті на себе зобов'язання за укладеними між сторонами генеральними договорами № 22/Ю від 27.08.2012 та № 177/Ю від 02.09.2013 щодо поетапної сплати страхових премій та повернення виданих йому страхових полісів, у зв'язку з чим має заборгованість, яка підлягає стягненню з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено.

Вказане рішення з посиланням на положення чинного законодавства щодо обов'язковості договору прийнято з мотивів, викладених Страховою компанію у позовній заяві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 (колегія суддів: Отрюх Б.В., Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.) рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2015 скасовано та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постанову мотивовано тим, що генеральні договори № 22/Ю від 27.08.2012 та № 177/Ю від 02.09.2013 є достроково припиненими з моменту несплати чергових страхових платежів в силу положень чинного законодавства, відтак підстав для нарахування заборгованості за ними немає.

Страхова компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 та залишити в силі рішення Господарського суду м. Києва від 18.03.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Страхова компанія обґрунтовує посиланням на обставини справи, окремі умови укладених між сторонами договорів та виданих на їх підставі полісів, приписи ст. ст. 215, 509, 615, 629, 651, 997, 998 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 10, 17, 18 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 28 Закону України "Про страхування", зазначаючи про те, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення керувався нормами права, що не регулюють спірні правовідносини.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Страхової компанії, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова прийнята з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до чинного законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Страхової компанії не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 27.08.2012 та 02.09.2013 між Страховою компанією (страховик) та Товариством (страхувальник) були укладені генеральні договори № 22/Ю та № 177/Ю обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Генеральні договори № 22/Ю та № 177/Ю);

- пунктами 1.1 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю встановлено, що предметом договору є обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за договором міжнародного страхування (зелена карта) відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів";

- відповідно до п. 2.3 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю загальна страхова премія зазначена у додатках до договору. Страхувальник зобов'язується сплатити страхову премію на розрахунковий рахунок страховика згідно умов, визначених у додатках до договору (п. 3.1.1 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю);

- у п. 2 додатків до Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю визначено загальний страховий платіж та встановлено графік платежів, в якому зазначено черговість платежів, розмір чергового платежу та термін до якого необхідно здійснити оплату;

- за приписами п. 4.1 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю вони набувають чинності не раніше 00 годин наступної доби після надходження страхового платежу або його частини, що зазначений у додатку, на розрахунковий рахунок страховика і закінчує свою дію відносно кожного конкретного транспортного засобу та додатку в дату, що вказана у відповідному додатку;

- згідно з п. 2.5 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю у разі несплати страхувальником чергових страхових платежів згідно умов, визначених у додатках до даного договору, поліси автомобільного міжнародного страхування "Зелена карта", згідно цього додатку підлягають поверненню страховику у дводенний термін;

- відповідно до п. 2.6 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю у випадку якщо до страховика буде заявлено вимоги щодо відшкодування збитків по страхових випадках, які мали місце після закінчення терміну сплати частини страхового платежу (у межах строків, передбачених у додатках до даного договору по виданим страхувальнику полісам автомобільного міжнародного страхування "Зелена картка"), страхувальник зобов'язаний відшкодувати страховику заявлені та сплачені ним збитки за страховим полісом;

- після укладення Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю, підписання додатків до них, Товариство порушило графік оплати страхової премії, сплативши на користь Страхової компанії суму у розмірі 17 294,25 грн., частина страхової премії у розмірі 59 891,75 грн. залишилась неоплаченою;

- листами від 01.07.2013 № 01-07/2013 та від 21.01.2014 № 22 Страхова компанія повідомляла Товариство про наявність заборгованості з оплати страхової премії за укладеними між ними договорами та наголошувало, що будь-які страхові випадки, що стануться після сплину граничної дати оплати чергового платежу, будуть відшкодовуватися потерпілим за рахунок Товариства, оскільки Страхова компанія не несе відповідальності по недійсним/анульованим договорам страхування;

- вважаючи, що Товариство порушило умови п. 3.1.1 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю щодо сплати погодженої сторонами страхової премії, Страхова компанія звернулась до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страхувальник зобов'язаний своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором (п. 1 частини першої статті 989 ЦК України).

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи позовні вимоги Страхової компанії місцевий господарський суд виходив з обставин доведеності порушення Товариством умов укладених між сторонами договорів та підтвердженості суми заборгованості.

З урахуванням наведених положень ЦК України місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що своєю неоплатою чергових платежів страхової премії Товариство порушило умови укладених з Страховою компанією Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю. Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги Страхової компанії, місцевим господарським судом не було враховано особливостей положень законодавства в сфері страхування, зокрема, як вірно наголошено господарським судом апеляційної інстанції, наступного.

У п. 4.4 Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється за згодою сторін, а також відповідно до чинного законодавства України.

В силу приписів п. 3 частини першої статті 28 Закону України "Про страхування" дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі несплати страхувальником чергових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається частково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору.

З встановлених судами обставин справи та умов Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю не вбачається, що сторони погодили відмінний від закріпленого п. 3 частини першої статті 28 Закону України "Про страхування" порядок припинення договору у разі не внесення страхувальником чергового страхового платежу.

Окрім того, аналогічний порядок припинення договору страхування передбачено статтею 997 ЦК України, відповідно до частин першої та другої якої, договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом. Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом десяти робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від договору страхування, якщо інше не встановлено договором.

Надаючи оцінку направленим на адресу Товариства листам Страхової компанії від 01.07.2013 № 01-07/2013 та від 21.01.2014 № 22 господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Страхова компанія у них підтвердила недійсність договорів страхування, оплата по яких не надійшла. Відтак їх дія в силу положень ст. 997 ЦК України та ст. 28 Закону України "Про страхування" є припиненою з моменту несплати чергових страхових платежів, про що вірно зазначив суд апеляційної інстанції.

Доводи Страхової компанії, викладені у касаційній скарзі наведених висновків не спростовують. Не погоджуючись з наданою судом апеляційної інстанції оцінкою листів від 01.07.2013 № 01-07/2013 та від 21.01.2014 № 22 скаржник фактично просить суд надати їм іншу правову оцінку, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлених ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене, враховуючи встановлення обставин дострокового припинення Генеральних договорів № 22/Ю та № 177/Ю колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Страхової компанії.

Доводи Страхової компанії щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані. Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується також і з посиланнями на неправомірне застосування судом апеляційної інстанції статті 28 Закону України "Про страхування", оскільки положення вказаного закону регулюють у тому числі правовідносини, що виникають у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не поширюється лише на державне соціальне страхування.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Страхової компанії не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 у справі № 910/866/15-г Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський