Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 909/132/15

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Карпатського національного природного парку на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. у справі № 909/132/15 господарського суду Івано-Франківської області

за позовомПрокурора міста Яремче в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради

до проКарпатського національного природного парку стягнення 83 346,00 грн. за участю представників:

ГПУ - Романов Р.О.;

Ворохтянської селищної ради - не з'явилися;

Карпатського національного природного парку - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Прокурор міста Яремче в інтересах держави в особі Ворохтянської селищної ради звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Карпатського національного природного парку про стягнення заборгованості у розмірі 83 346,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що службовою особою Карпатського національного природного парку вчинено службове недбальство, внаслідок якого навколишньому природному середовищу завдано збитків на суму 83 346,00 грн. (т.1 а.с.2-6).

Відповідач у справі - Карпатський національний природний парк у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує частково, посилаючись на те, що розмір заподіяної шкоди слід визначати за таксовою вартістю деревини, оскільки порядок визначення розміру шкоди, передбачений Постановою КМУ № 541 від 24.07.2013 р., застосовується конкретно до порушників, які вчинили даний вид правопорушення, а не до підприємств, установ, організацій, що здійснюють охорону лісових насаджень. При цьому, представники відповідача посилались на лист Державної екологічної інспекції України № 4/6-4/435 від 07.05.2008 р. та роз'яснення Державного комітету лісового господарства та Міністерства навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України №167 від 27.03.2006 р., та просили задовольнити позов у сумі 1 914,00 грн. (т.1 а.с.27-31).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.43-45).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р. залишено без змін (т.1 а.с.98-109).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.3-9).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є відшкодування шкоди, яку, як вказують прокурор та позивач, заподіяно відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок вчинення службовою особою Карпатського національного природного парку службового недбальства.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція виходили з того, що позивачем доведена наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для застосування відповідальності, встановленої ст.1166 ЦК України.

Так, у період з 09.07.2014 р. по 11.07.2014 р. Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатським національним природним парком, про що складено відповідний акт.

Зазначеною перевіркою при обході № 2 виявлено незаконну рубку 13 дерев ліквідною кубомасою 26 м3. Згідно поданого позивачем розрахунку, проведеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 р. № 541, розмір збитків, завданих незаконною рубкою дерев, становить 83 346,00грн.

Згідно наказу Карпатського національного природного парку № 90-к від 06.05.2011 р. інспектором з охорони природно-заповідного фонду Ворохтянського природоохоронного науково-дослідного відділення призначено Йосипчука В.О.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої директором Карпатського національного природного парку від 01.10.2004 р., Йосипчук В.О. наділений організаційно-розпорядчими правами та обов'язками, зокрема здійснює заходи щодо захисту рослинного світу.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 19.12.2014 р. Йосипчука В.О. звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України, у зв'язку з передачею його на поруки трудовому колективу Карпатського національного природного парку та закрито кримінальне провадження, внесене 10.07.2014 р. до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. Цією ж ухвалою підтверджений факт заподіяння Йосипчуком В.О. шкоди навколишньому природному середовищу в розмірі 83 346,00грн. та встановлено його вину у вчиненні зазначеного правопорушення.

За змістом ч. 4 ст. 35 ГПК України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В силу ст. 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст. 63 Лісового кодексу України, ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

В силу ч. 1 ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Акт Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області від 11.07.2014 р., складений за результатами перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про додержання режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду Карпатським національним природним парком, є належним доказом, яким зафіксовано факт вчинення порушення природоохоронного законодавства, в розумінні Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 464 від 10.09.2008 р. з наступними змінами.

Судами встановлено, що працівник відповідача внаслідок службового недбальства допустив незаконну рубку лісу, яке, в свою чергу, спричинило шкоду навколишньому природному середовищу, що є підставою для стягнення з відповідача заподіяної шкоди. При цьому судами обгрунтовано не прийняті до уваги посилання відповідача на те, що розмір заподіяної шкоди слід визначати за таксовою вартістю деревини. Так, постановою Кабінету Міністрів України № 541 від 24.07.2013 р. затверджено такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

В силу п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відтак, відповідач зобов'язаний відшкодувати завдані збитки в дохід спеціальних фондів Ворохтянської селищної ради, Івано-Франківської обласної ради та Державного бюджету України, про що зазначено судами попередніх інстанцій.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, між тим, відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2015 р., немає.

З огляду на викладене, ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2015 р. у справі № 909/132/15 господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Карпатського національного природного парку - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.