Історія справи

Постанова ВГСУ від 17.12.2014 року у справі №908/1879/14
Постанова ВГСУ від 28.10.2015 року у справі №908/1879/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 року Справа № 908/1879/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства

"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р.

у справі № 908/1879/14 господарського суду Запорізької області

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"

до відповідача Відкритого акціонерного товариства

"Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ДіПі Транс";

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен

Лізинг Аваль";

Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал

Логістик Сістем"

про стягнення 190 839,13 грн.

за участю представників:

ПАТ "СК "УНІКА" - не з'явилися;

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - не з'явилися;

ТОВ "ДіПі Транс" - не з'явилися;

ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" - не з'явилися;

ТОВ "Глобал Логістик Сістем" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІКА" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 190 839,13 грн. в рахунок відшкодування заподіяної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що, в силу ст. 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР "Про страхування", ст. 993 ЦК України, до нього, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (т.1 а.с.3-5).

Відповідач у справі - Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що вини самого відповідача та його працівника у заподіянні позивачу шкоди немає. Отже, відповідач зазначає, що, в розумінні ст. 1188 ЦК України, він не є особою, право регресної вимоги до якої перейшло до позивача (т.1 а.с.127-132).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. у задоволенні позову відмовлено (т.2 а.с.14-16).

Вважаючи заявлені позовні вимоги безпідставними, суд першої інстанції виходив з того, що відсутній склад правопорушення, який передбачає відповідальність у вигляді відшкодування заподіяної шкоди, оскільки відсутня вина відповідача або його працівника у заподіянні позивачу шкоди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2014 р. рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2014 р. залишено без змін (т.2 а.с.38-43).

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2014 р. прийняті у справі судові акти скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду (т.2 а.с.68-72).

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. позов задоволено (т.6 а.с.23-27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності всіх елементів, необхідних для застосування до відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. залишено без змін (т.6 а.с.58-64).

27.10.2015 р. до канцелярії Вищого господарського суду України від відповідача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача. В обгрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на Закон України "Про акціонерні товариства" та протокол № 1 позачергових Загальних зборів акціонерів від 07.08.2015 р. відповідно до яких відповідач здійснив у відповідність тип свого акціонерного товариства, а саме: змінило найменування з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", що підтверджується новою редакцією статутом та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 3, від 17.10.2012 р. № 10, від 16.01.2013 р. № 2, від 16.01.2013 р. № 3, від 21.02.2013 р. № 7, від 29.05.2013 р. № 9, від 17.12.2013 р. № 13, від 10.07.2014 р. № 6, від 24.11.2014 р. № 2, від 05.03.2015 р. № 3) пунктом 1.4 роз'яснено, що за приписом статті 25 ГПК України у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Колегія суддів, вважає за необхідне задовольнити зазначене клопотання та змінити найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а у задоволенні заявленого позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.6 а.с.76-81).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору у даній справі та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.

30.05.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІПІ Транс" укладені договори добровільного комплексного страхування на транспорті № 006131/4095/000001 та № 006131/4095/000002, за умовами яких ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" застраховано майнові інтереси, пов'язані з експлуатацією автомобілів марки "Вольво", державний номер НОМЕР_1 та марки "Вольво", державний номер НОМЕР_2.

Відділом ДАІ м. Запоріжжя була складена довідка за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22.08.2013 р. на території заводу ВАТ "Запоріжсталь", у тупику № 21 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки "Вольво", державний номер НОМЕР_1 та марки "Вольво", державний номер НОМЕР_2, а також рухомого складу залізниці (з причепом) ТГМ 41235, номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_4, який працював машиністом у ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2013 р. 22 серпня 2013 р. о 12 годині 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи тепловозом ТГМ 41235, номерний знак НОМЕР_4, рухаючись заднім ходом, скоїв наїзд на автомобілі марки "Вольво", державний номер НОМЕР_1 з напівпричепом Воdex, д.н. НОМЕР_3 та державний номер НОМЕР_2.

Вказаною постановою провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 про притягнення його до адміністративної відповідальності було закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

23.08.2013 р. страховик (позивач) отримав заяви страхувальника ("ДІПІ Транс") про виплату страхового відшкодування.

З метою встановлення вартості матеріальної шкоди, ПАТ "Страхова компанія "УНІКА" замовлено проведення оцінки вартості майнової шкоди, завданої власнику.

Згідно зі Звітом про оцінку вартості майнової шкоди, завданої власнику, № 38/08/13 від 10.09.2013 р., вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Вольво", державний номер НОМЕР_1, складає 44 552,54 грн.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Вольво", державний номер НОМЕР_2, складає 142 286,59 грн., що підтверджується Звітом № 40/09/09 від 13.09.2013 р.

На підставі умов Договору страхування, наданих страхувальником документів та страхових актів № 00123851 та № 00123847 від 17.09.2013 р. позивачем розраховані та згідно платіжних доручень № 032796 від 19.09.2013 р. та № 032643 від 18.09.2013 р. виплачені суми страхового відшкодування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4, який керував тепловозом ТГМ 41235, під час ДТП перебував в трудових відносинах з ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", 31.10.2013 р. позивачем на адресу відповідача були направлені претензії вих. № 05234 та № 05235 про сплату суми 144 286,59 грн. та 46 552,54 грн. в порядку регресу.

Предметом спору у даній справі є відшкодування відповідачем в порядку регресу шкоди, завданої позивачу.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольнив заявлені позовні вимоги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником та страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені терміни та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 993 ЦК України і ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

В силу ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їх співробітником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

У спорі, що розглядається, застраховані транспортні засоби отримали пошкодження внаслідок наїзду на них тепловозу під керуванням водія ОСОБА_4, який на момент ДТП був працівником ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь" та виконував свої трудові обов'язки.

Однак, постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2013 р. № 331/6916/13-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через відсутність в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Під час розгляду спору у справі суди встановили наявність складу цивільного правопорушення у правовідносинах за участю саме юридичних осіб (а не фізичних осіб - водіїв транспортних засобів).

Поряд із загальним правилом відшкодування шкоди за принципом вини, існують норми Цивільного кодексу України щодо настання цивільної відповідальності за завдану шкоду без вини. Це, зокрема, стосується випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Судами встановлено, що застраховані автомобілі були пошкоджені внаслідок наїзду на них тепловозу, що рухався заднім ходом, та був джерелом підвищеної небезпеки. Застраховані транспортні засоби в цей час стояли на залізничній колії, по якій рухався тепловоз, і не перебували під управлінням будь-яких осіб. За таких обставин, застраховані транспортні засоби не виявляли своїх властивостей як джерела підвищеної небезпеки, оскільки діяльність з їх використання не здійснювалась, а транспортні засоби виступили в ролі перешкоди на шляху руху тепловоза. Тому, в даному випадку, має місце дія лише одного джерела підвищеної небезпеки - тепловоза, який рухався і перебував під управлінням. Застраховані транспортні засоби не можуть розглядатися як учасники саме дорожньо-транспортної пригоди, оскільки вони не перебували під управлінням будь-яких осіб в момент зіткнення, тобто, взаємодії тепловоза з застрахованими транспортними засобами, як джерелами підвищеної небезпеки, не було. У зв'язку з цим, судами застосовано до спірних правовідносин положення ч.ч. 2, 5 ст.1187 ЦК України щодо застосування відповідальності без вини, якщо особа, яка здійснює діяльність, пов'язану з використанням джерела підвищеної небезпеки, не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. При цьому, судами встановлена відсутність непереборної сили або умислу потерпілого у спірних правовідносинах.

Заступником начальника цеху ремонту рухомого складу ВАТ "Запоріжсталь" надані письмові пояснення про те, що проведення маневрових робіт на ділянках комбінату, в тому числі в межах цеху гарячої прокатки тонкого листа ВАТ "Запоріжсталь" здійснюється у відповідності до Інструкції з руху поїздів та маневрову роботу на залізничному транспорті промислових підприємств, затвердженої наказом Міністерства промислової політики України від 13.08.2010 р. № 407. Тепловоз ТГМ 4-1235 (НОМЕР_4) з 19 вагонами здійснював маневрові роботи, прямував по залізничній колії 21 ЦГПТЛ вагонами вперед для заїзду в цех під завантаження. Вказівку (команду) машиністу тепловозу ОСОБА_4 на виконання даної роботи надійшло від начальника зміни УЖДТ на підставі заявки майстра відвантаження ЦГПТЛ. Автомобілі Вольво д/н НОМЕР_1, НОМЕР_2 знаходились безпосередньо на 21 залізничній колії в цеху, що категорично заборонено Правилами дорожнього руху (п. 20.1, п. 15.9). Для заїзду в цех існують спеціальні автомобільні ворота, однак водії заїхали в цех по залізничній колії. У зв'язку з цим, вважає, що зіткнення рухомого складу з автомобілями Вольво сталось з вини водіїв автомобілів, які грубо порушили вимоги ПДР.

Проте, Правилами охорони праці в металургійній промисловості, затвердженими наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22.12.2008 р. № 289 (п.п. 1.1, 2.5, 3.5, 3.7 розділу VIII "Внутрішньозаводський і внутрішньоцеховий транспорт") визначено, що експлуатація внутрішньозаводського транспорту на підприємствах повинна відповідати вимогам цих Правил. Наказом роботодавця або розпорядженням по підрозділу на великих підприємствах із числа фахівців повинні бути призначені відповідальні особи за безпечну експлуатацію внутрішньозаводського та внутрішньоцехового транспорту. Маневрові роботи необхідно проводити відповідно до Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті, а в межах виробничих цехів і дільниць - згідно з міжцеховою інструкцією з обслуговування залізничних перевезень. У місцях в'їзду транспортних засобів на територію підприємства, цеху необхідно вивішувати схеми їх руху на вантажно-розвантажувальні майданчики. Місця розвантаження та навантаження повинні бути позначені на схемах. Розміщення автомобілів у приміщеннях, під навісами або на спеціальних відкритих майданчиках необхідно проводити згідно з вимогами чинних нормативно-правових актів.

У п.п. 2, 3 розділу ІХ "Вантажно-розвантажувальні роботи" даних Правил передбачено, що вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, яка призначається роботодавцем. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог карт технологічних процесів, ПОР, наряд-допусків, де зазначені послідовність виконання кожної операції та конкретні заходи із забезпечення безпеки виконання робіт, а також заходи з охорони під час проведення цих робіт.

Відповідно до п. п. 1.4, 1.5 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті промислових підприємств, затвердженої наказом Міністерства промислової політики України від 13.08.2010 р. № 407, перед приведенням поїзда в рух машиніст локомотива і його помічник повинні перевірити, чи не подаються працівниками станції сигнали зупинки. Дозволяється відправлення поїздів, а також приймання їх на станцію у випадках, передбачених Інструкцією, з дозволу (наказу) чергового по станції (поїзного диспетчера), переданого машиністу локомотива по радіозв'язку. Передбачені даною Інструкцією накази і дозволи чергового по станції (проїзного диспетчера), пов'язані з прийманням і відправленням поїздів, передані машиністам локомотивів і спеціального самохідного рухомого складу, повинні фіксуватися пристроями автоматичної реєстрації переговорів (ПАРП) або в журналі руху поїздів (графіку виконання руху). При відправленні поїздів за телефонними засобами зв'язку, коли використовуються пристрої автоматичної реєстрації переговорів, ведення черговим по станції журналу поїзних телефонограм обов'язково.

З даної Інструкції вбачається, що відповідальність за організацію та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, роботу транспортних засобів на території заводу та його цехів несуть саме працівники заводу, про що обгрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій.

Згідно наказу відповідача № 1004 від 05.09.2013 р., виданого за результатами проведення розслідування причин випадку зіткнення 22.08.2013 р. на ділянці ЦГПТЛ, внутрішнім розслідуванням було встановлено, що під час руху з залізничного шляху № 9 на залізничний шлях № 21 станції Восточная на локомотиві ТГМ4-1235 в блоці перетворювача напруги радіостанції вийшов з ладу резистор С298-2, у зв'язку з чим, машиніст тепловозу ОСОБА_4 не сприйняв вказівок, що подаються на маневрову роботу складачем потягів ОСОБА_6 Також, в цьому наказі вказано, що встановлено порушення працівниками заводу п. п. 3.4, 3.5 "Інструкції з експлуатації маневрового радіозв'язку УЖДТ", п. 4.2.1 "Міжцехової інструкції по взаємодії працівників ЦГПТЛ з працівниками Восточного району ЦЭУЖДТ при обслуговуванні залізничними перевезеннями" та посадових інструкцій.

Судами обгрунтовано не прийняті до уваги доводи відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин Правил дорожнього руху. Так, згідно п. 1.1 ПДР, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Зазначене свідчить про наявність спеціальних правил, які регулюють рух транспорту на закритій території підприємств. Це, зокрема, Інструкція з руху поїздів і маневрової роботи на залізничному транспорті промислових підприємств, затверджена наказом Міністра промислової політики України № 407 від 12.08.2010 р., Інструкція з охорони праці в металургійній промисловості, затверджена наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 22.12.2008 р. № 289, а також, Інструкція з охорони праці та забезпечення безпеки руху при виконанні маневрових та вантажних робіт, що затверджена на заводі, зокрема міжцехові інструкції з обслуговування залізничних перевезень тощо, якими і повинні керуватись сторони при виконанні маневрових та вантажних робіт на заводі.

Страховий випадок стався на території відповідача, тобто, на закритій території. Застраховані транспортні засоби згідно розпоряджень по ТОВ "ДіПі Транс" від 01.08.2013 р. № 327а, від 02.08.2013 р. № 328а та подорожніх листів від 22.08.2013 р. № 027459, № 027454 на виконання заявок на транспортні засоби були відправлені в розпорядження заводу Запоріжсталь з метою забрати вантаж (метал) із заводу та доставити його у порт. Тобто, застраховані транспортні засоби на момент транспортної події стояли в цеху відповідача під завантаженням і перебували в сфері розпорядження відповідача. Отже, відповідач, виконуючи роботи з використанням транспортних засобів, що створюють підвищену небезпеку, мав дотримуватись правил техніки безпеки і повинен був забезпечити безпечну експлуатацію тепловоза на підконтрольній відповідачу території.

Відтак, згідно висновків судів попередніх інстанцій, недотримання працівниками заводу Правил охорони праці в металургійній промисловості, міжцехової інструкції по взаємодії працівників ЦГПТЛ з працівниками Восточного району ЦЭУЖДТ при обслуговуванні залізничними перевезеннями, Інструкції з експлуатації маневрового радіозв'язку УЖДТ, посадових інструкцій і стали причиною зіткнення тепловозу з автомобілями Вольво д/н НОМЕР_1, НОМЕР_2 та призвели до заподіяння шкоди.

В силу ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є склад цивільного правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановивши наявність складу цивільного правопорушення у діях відповідача, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Змінити найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. у справі № 908/1879/14 господарського суду Запорізької області залишити без змін, а касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.