Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 925/1856/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Бакуліної С.В., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р.у справігосподарського суду Черкаської областіза позовомпрокурора Лисянського району в інтересах держави до1) Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області, 2) фізичної особи підприємця ОСОБА_4треті особи, які не заявляють самостійних вимог предмет спору на стороні позивача 1) Управління Держземагенства у Лисянському районі, 2) Управління культури Черкаської обласної державної адміністраціїпровизнання недійсними розпоряджень та договору оренди землі за участю представників сторін:

позивача (прокуратури): Бондарчук В.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 22.11.2013р. № 023013),

відповідача 1: Гордієнко Т.М. (представник за дов. від 25.04.2014р. №793/01-30),

відповідача 2: ОСОБА_7, ОСОБА_8 (представники за дов. від 25.06.2013р.),

третьої особи 1-2: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Лисянського району в інтересах держави звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до Лисянської районної державної адміністрації Черкаської області та ФОП ОСОБА_4 в якому просить:

- визнати недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 258 від 02.06.2004р. "Про надання в оренду земельної ділянки";

- визнати недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 408 від 16.12.2006р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою";

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004р. площею 194,82 га. (нормативна грошова оцінка 1 973 832 грн.) із змінами та доповненнями від 03.05.2007р., від 21.09.2009р., що знаходиться в адміністративних межах Боярської сільської ради, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_4

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- всупереч вимогам ст. 123 Земельного кодексу України ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж та передачі в довгострокову оренду терміном на 10 років земельних ділянок лише на площу 77,3042 га., а на земельну ділянку площею 69,1758 га. взагалі технічна документація не виготовлялась;

- надання земельної ділянки в оренду на підставі розробленої технічної документації із землеустрою по встановленню меж та передачі в довгострокову оренду терміном на 10 років земельних ділянок площею 146,48 га. сільськогосподарських земель ПП ОСОБА_4 суперечить вимогам п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", яким передбачено, що проект відведення земельної ділянки розробляється у разі, надання, передачі земельної ділянки, вилучення (викупу), відчуження земельної ділянки (її частини), межі якої не встановлено в натурі (на місцевості);

- в порушення вимог ст. 6 Закону України "Про охорону культурної спадщини" ПП ОСОБА_4 не отримано висновок щодо можливості оброблення земельних ділянок історико-культурної спадщини площею 8,7 га.;

- враховуючи положення ст. 50 Закону України "Про землеустрій", п.2 постанови КМУ від 26.05.2004р. № 677, встановлення меж частини земельної ділянки передувало формуванню вказаної земельної ділянки, що суперечить змісту постанови та ст. 79 ЗК України;

- розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004 р. № 258 "Про надання в оренду земельної ділянки", від 16.12.2006р. № 408 "Про затвердження технічної документації із землеустрою", ПП ОСОБА_4 вчинено у порушення ст. ст. 123, 124, 134 ЗК України, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", постанови КМУ від 26.05.2004р. "Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок";

- розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 16.12.2006р. № 408 не відповідає положенням ст. 19 Конституції України, ст. 17 Земельного кодексу України, п.2 ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", що згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України, ст. 50 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" є підставою для визнання його недійсним у судовому порядку;

- у зв'язку з тим, що на підставі вказаного розпорядження укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення від 29.12.2007р., він відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 207 Господарського кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 18.12.2013 у справі №925/1856/13 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2013 у справі №925/1856/13 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення суду першої інстанції залишити в силі, а апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області без задоволення, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004р. № 258 "Про надання в оренду земельних ділянок" вказано перезаключити договір оренди між райдержадміністрацією та ПП ОСОБА_4 від 09.06.2003р. № 325 на загальну площу 194,82 га. терміном на 5 років по Боярській сільській раді. Лисянському районному відділу земельних ресурсів - внести зміни в земельно-облікові документи та забезпечити підготовку проекту укладання договору оренди земельної ділянки.

08.06.2004р. між Лисянською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ПП ОСОБА_4 (Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір), який 11.06.2004р. зареєстрований в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" за № 342.

За умовами Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 194,82 га, у тому числі землі запасу - 3 га ріллі, землі історико-культурного призначення - 8,7 га ріллі, землі резервного фонду - 183,12 га.

Розпорядженням Лисянської РДА від 30.05.2006р. № 165 "Про надання дозволу на виготовлення кадастрового плану по наданню в оренду земельної ділянки ПП Лобоцькому" надано дозвіл на виготовлення кадастрового плану по наданню в оренду земельної ділянки ПП ОСОБА_4 - загальною площею 194,82 га., з них: 183,12 га. - землі резервного фонду, 3,0 га. - землі запасу, 8,7 га. - землі історико-культурного призначення та рекомендовано ПП ОСОБА_4 виготовити в 10-денний термін кадастровий план.

16.12.2006р. розпорядженням Лисянської РДА № 408 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, що посвідчує право оренди ПП ОСОБА_4 загальною площею 77,3042 га. із земель резервного фонду Боярської сільської ради в оренду терміном на 5 років.

Відповідно до розпорядження Лисянської РДА від 25.04.2007р. № 167 "Про внесення змін до розпорядження райдержадміністрації від 02.06.2004р. № 258 "Про надання в оренду земельної ділянки" до розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 02.06.2004 р. № 258 "Про надання в оренду земельних ділянок" внесено зміни, п. 1. розпорядження викладено в наступній редакції: "Перезаключити договір оренди між райдержадміністрацією та ПП ОСОБА_4 від 11.06.2004р. № 342 на загальну площу 146,48 га. ріллі з земель резервного фонду Боярської сільської ради терміном на 5 років з орендною платою 1,5 відсотка від вартості землі по Боярській сільській раді." ПП ОСОБА_4 рекомендовано у місячний термін з дня прийняття розпорядження внести зміни до договору оренди від 11.06.2004р. № 342 та провести його державну реєстрацію.

03.05.2007р. були внесені зміни до Договору, згідно яких ПП ОСОБА_4 в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 146, 48 га.

Згідно Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.10.2013р. Державної інспекції сільського господарства в Черкаській області відповідно до листа прокуратури Лисянського району було проведено документальну перевірку дотримання вимог земельного законодавства відділом Держземагентства в Лисянському районі в частині державної реєстрації та наявності правовстановлюючих документів при наданні в оренду земельних ділянок на території Лисянського району.

Проведеною перевіркою встановлено, що розпорядженням № 263 від 15.06.2009р. ПП ОСОБА_4 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, невитребувані земельні ділянки (паї) громадян загальною площею 40,72 га. терміном на 5 років за межами населеного пункту в адміністративних межах Боярської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між ПП ОСОБА_4 та Лисянською РДА укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований 16.03.2010р. в Лисянському РФЧРФ ДП "Центр ДЗК" за № 041078900001. Зазначена земельна ділянка надана в оренду без розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням вимог ст. ст. 123, 186-1 Земельного кодексу України та ст. ст. 15, 18, 20 Закону України "Про оренду землі". Також розпорядженням № 308 від 08.09.2009р. внесено зміни до розпорядження Лисянської РДА № 258 від 02.06.2004р., яким ПП ОСОБА_4 надано в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 183,12 га., з них 8,7 га. землі історико-культурного призначення, терміном на 10 років за межами населеного пункту в адміністративних межах Боярської сільської ради. На підставі вказаного розпорядження між ПП ОСОБА_4 та Лисянською РДА укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 11.06.2004р. в Лисянському РФЧРФ ДП "Центр ДЗК" за № 342. Зазначена земельна ділянка надана в оренду без розроблення проекту відведення земельної ділянки, що є порушенням вимог ст.ст. 123, 186-1 ЗК України. Разом з тим установлено, що в даному випадку відсутній додаток до вказаного договору оренди, відповідно до якого дію даного договору оренди продовжено, що є порушенням вимог ст. ст.124, 125, 126 Земельного кодексу України.

Як зазначалось, предметом спору у даній справі є визнання недійсними розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 258 від 02.06.2004р. "Про надання в оренду земельної ділянки" та розпорядження Лисянської районної державної адміністрації № 408 від 16.12.2006р. "Про затвердження технічної документації із землеустрою", а також визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004р. площею 194,82 га. (нормативна грошова оцінка 1 973 832 грн.) із змінами та доповненнями від 03.05.2007р., від 21.09.2009р., що знаходиться в адміністративних межах Боярської сільської ради, укладеного між Лисянською районною державною адміністрацією та ПП ОСОБА_4

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що: - у випадку, коли земельна ділянка, межі якої встановлено в натурі (на місцевості), передається в оренду без зміни її цільового призначення, ЗК України, Закон України "Про оренду землі" та Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затверджений постановою КМУ №677 від 26.05.2004р., не передбачають розробку проекту відведення такої земельної ділянки; - також п.18 спірного договору оренди передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення; - договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004р. укладено у відповідності до вимог чинного законодавства, відсутні обставини, які б давали підстави для визнання його недійсним, останній виконується належним чином, земля використовується за цільовим призначенням, сплачується орендна плата, заборгованість з орендної плати відсутня, з посиланням на положення ст.ст. 2, 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції на дату укладення спірного договору оренди землі", ст.ст. 210 ЗК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України; - судом не встановлено обставини, які б свідчили про наявність, встановлених ст. 143 ЗК України підстав для примусового припинення прав на земельну ділянку.

Апеляційний господарський суд рішення суду 1-ї інстанції скасував та задовольнив позовні вимоги прокурора з підстав наведених останнім в позовній заяві.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин.

На думку колегії прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції цим вимогам не відповідає.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно п. 9 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" , відповідно до частини першої статті 101 ГПК апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

З матеріалів справи слідує, що в ході апеляційного перегляду даної справи прокурором було заявлене клопотання про приєднання до справи додаткових доказів, а саме: листа Управління культури Черкаської облдержадміністрації , довідок відділу Держземагенства у Лисянському районі та викопіювання з проекту роздержавлення. При цьому неможливість надання цих доказів суду 1-ї інстанції мотивована лише тим , що на той час управлінням культури Черкаської облдержадміністрації не було проведено обстеження спірних земельних ділянок та не було встановлено факту завдання збитків шляхом розорювання курганів.

Стосовно решти додаткових доказів причини ненадання їх до місцевого господарського суду прокурором не наведено.

Незважаючи на це та діючи в порушення наведеної норми процесуального права, апеляційний господарський суд не з'ясовував причин неподання таких додаткових доказів з урахуванням конкретних обставин справи, не оцінив поважність цих причин та прийняв вказані додаткові докази, поклавши їх в основу рішення про задоволення позову, без зазначення у постанові підстав такого прийняття.

Окрім цього, встановивши факт внесення розпорядженням Лисянської РДА від 25.04.2007р. № 167 та розпорядженням № 308 від 08.09.2009р. змін до розпорядження райдержадміністрації від 02.06.2004р. № 258 "Про надання в оренду земельної ділянки", які сторонами договору було виконано, господарський суд апеляційної інстанції прийняв рішення про визнання недійсним розпорядження органу виконавчої влади № 258 від 02.06.2004р., яке втратило чинність із прийняттям нових розпоряджень № 167 та № 308, які не скасовано та в судовому порядку недійсними не визнано.

Безпідставними вважає колегія і висновки суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним розпорядження Лисянської районної державної адміністрації від 16.12.2006р. № 408, яке на думку суду вчинено з порушенням вимог ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України " Про оренду землі" та постанови КМ України від 26.05.2004р. " Про порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", так як не було розроблено проект відведення на земельну ділянку площею 69,1758 га у разі надання в оренду земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі, оскільки такі висновки суду спростовуються наявними у справі доказами, оцінку яким на відміну від місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд в порушення вимог ст. 43 ГПК України не надав.

При цьому незрозумілими та такими, що виходять за межі позовних вимог є наведені в мотивувальній частині оскаржуваної постанови висновки суду апеляційної інстанції щодо визнання недійсним укладеного на підставі вказаного розпорядження № 408 договору оренди землі сільськогосподарського призначення від 29.12.2007р., при тому що прокурором заявлено позов про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 11.06.2004р. із змінами та доповненнями від 03.05.2007р. та від 21.09.2009р., який суд апеляційної інстанції визнав недійсним, не навівши в порушення вимог ст. 43, 105 ГПК України жодного обґрунтування такого рішення в мотивувальній частині постанови.

Слід також зазначити, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишились приписи ст. 9 Конституції України ст. ст. 17, 18 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори" та положення Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Так зокрема згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення Європейського суду з права людини від 24.06.2003р. №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Відповідно до частини першої ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, з огляду на аналогію права ( ст. 8 ЦК України) суд апеляційної інстанції, постановляючи рішення про визнання недійсним акту органу виконавчої влади, на підставі якого у ПП ОСОБА_4 виникли права та обов"язки у сфері землекористування, мав врахувати інтереси останнього, порушення яких в результаті недотримання таким органом виконавчої влади вимог закону є неприпустимим в силу вищенаведеного .

За таких обставин, колегія вважає, що апеляційним господарським судом при вирішенні даного спору були порушені норми матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови із залишенням рішення місцевого господарського суду в силі, оскільки воно відповідає чинному законодавству України та обставинам справи.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014р. у справі №925/1856/13 скасувати.

Рішення господарського суду Черкаської області від 18.12.2013р. у справі №925/1856/13 залишити в силі.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: С.В. Бакуліна

В.І. Шаргало