Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 904/716/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіСибіга О.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 рокуу справі№ 904/716/14господарського судуДніпропетровської областіза позовомДніпродзержинської міської ради Дніпропетровської областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл"простягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 128 433, 63 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:Іващук П.В. дов. б/н від 27.12.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська міська рада Дніпропетровської області (далі за текстом - Дніпродзержинська міська рада) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" (далі за текстом - ТОВ "Азоврітейл") про стягнення коштів за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 128 433, 63 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року у справі № 904/716/14 позовні вимоги задоволено: стягнуто з ТОВ "Азоврітейл" на користь Дніпродзержинської міської ради 128 433, 63 грн. збитків.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Азоврітейл" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 апеляційну скаргу ТОВ "Азоврітейл" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Азоврітейл" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 16 Закону України "Про оренду землі", ст. 56 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 79, 123 Земельного кодексу, ст. 641 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 27.08.2014 року № 03-05/1507 для розгляду касаційної скарги у справі № 904/716/14 у зв'язку перебуванням у відпустці судді Фролової Г.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді Сибіга О.М., Яценко О.В. (доповідач).

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з оглядну на наступне.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 2893308 від 25.04.2013 року, за ТОВ "Азоврітейл" зареєстровано право власності на майновий комплекс "Кінотеатр "Комсомолець" за адресою: АДРЕСА_1, що виникло у останнього на підставі договору купівлі-продажу ВКТ № 387792, ВКТ № 387793 та зареєстровано в реєстрі 10.10.2008 року за № 2654 (дата внесення запису про реєстрацію права власності).

Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 29.07.2011 № 156-10/VІ "Про набуття юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації" відповідачу надано право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 5881 га для фактичного розміщення майнового комплексу "Кінотеатр "Комсомолець".

На виконання рішення міської ради від 29.07.2011 року № 156-10/VІ відділом земельних відносин був підготовлений проект договору оренди, який був складений згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі".

Згідно п. 3.2 зазначеного рішення міська рада зобов'язала землекористувача укласти протягом тридцяти днів після прийняття цього рішення в управлінні земельних відносин міської ради у встановленому порядку договір оренди земельної ділянки.

Судами досліджено, що у зазначений строк відповідачем не було здійснено жодних заходів щодо укладання договору оренди земельної ділянки.

24.04.2013 року Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведено перевірку щодо дотримання вимог земельного законодавства під час використання відповідачем земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої, начальником відділу самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради Семенко Сергієм Івановичаем та головним спеціалістом відділу самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради Квітко Олександром Володимировичем був складений акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 24.04.2013 року, за змістом якого, встановлено, що відповідно до рішення міської ради від 24.12.2008 року № 557-3 І/V вилучено із користування попереднього землекористувача гр. ОСОБА_7 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 5881 га у зв'язку з продажем майнового комплексу "Кінотеатр "Комсомолець" та зобов'язано ТОВ "Азоврітейл" оформити документи на землекористування земельною ділянкою. Документи на право користування не оформлені, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що листом від 13.04.2013 № 01-09вих/4/89 представник ТОВ "Азоврітейл" запрошувався на проведення обстеження земельної ділянки, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення листа, але на проведення обстеження не з'явився.

24.04.2013 року на адресу Відповідача направлено лист-попередження №01-09вих/4/103 про надання акту обстеження від 24.04.2013 року та повідомлено необхідність оформлення документів на землекористування або звільнення земельної ділянки.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач користується землею без правових підстав, а тому позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді не отриманої орендної плати є обґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки у справі судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Якщо у розгляді справи буде з'ясовано факт правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

При цьому судами попередніх інстанцій не досліджувались наявності у даному випадку в діях відповідача усього складу цивільного правопорушення, зокрема, вини відповідача в неукладені між сторонами договору оренди земельної ділянки, а також протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками.

Так, судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання внесення до державного бюджету плати за користування земельною ділянкою.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачу надано право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 5881 га, в той час як згідно довідки Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" про реєстрацію земельної ділянки та відсутність земельної ділянки від 12.06.2009 року № 7037/03-00152 земельна ділянка площею 0, 5881 га за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстрована.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За приписами ч. ч. 1, 4 ст. 791 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

В силу приписів ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі, зокрема, є об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки).

Вказані приписи Законодавства, в порушення принципу повноти судового розгляду, передбачених ст. 43 ГПК України, судами попередніх інстанцій не враховано щодо можливості укладення відповідного договору оренди земельної ділянки з дотримання вимог договору стосовно його істотних умов.

Окрім того, в матеріалах справи наявні докази вчинення відповідачем передбачених чинним законодавством дій щодо узаконення користування земельною ділянкою.

Наведені норми та обставини, в порушення принципу повноти розгляду всіх обставин справи, не були досліджені судами попередніх інстанцій, у зв'язку чим суди прийшли до передчасних висновків у справі.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція обмежена в праві встановлення обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що господарськими судами попередніх інстанцій в порушення положень ст. 43 ГПК України не було всебічно, в повному обсязі та об'єктивно розглянуто всі обставин справи в їх сукупності, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірний доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарських судів попередніх інстанцій, прийняті у даній справі, цим вимогам не відповідають.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України Вищий господарський суд України за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін і, в залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

За таких обставин, касаційна скарга товариства з обмеженою "Азоврітейл" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Азоврітейл" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2014 року у справі № 904/716/14 скасувати.

3. Матеріали справи № 904/716/14 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіО.М. Сибіга О.В. Яценко