Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 915/2029/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючий, Чернов Є.В., Цвігун В.Л.за участю представників: ПуАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" розглянув касаційну скаргу Саранюк В.М. публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 рокуу справі№ 915/2029/14 господарського суду Миколаївської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло"простягнення 714 046, 72 грн. В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.03.2015 року (суддя Васильєва Л.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 223 250,91 грн. інфляційних, 75 084,82 грн. 3% річних., 5 966,71 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Висновок суду мотивований тим, що позивачем доведено неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати природного газу, у зв'язку з чим нараховані штрафні санкції. Проте судом першої інстанції здійснено власний розрахунок розміру інфляційних нарахувань, відсотків річних, визначено їх розмір та відмовлено у стягненні пені, оскільки прострочка виконання зобов'язання виникла не з вини відповідача, а зв'язку з несвоєчасним перерахуванням комунальному підприємству бюджетних коштів як різниці в тарифах.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. (судді: Колоколов С.І., Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області від 05.03.2015 р. скасовано.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства Первомайської міської ради „Тепло" 714 046,72 грн. - відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Скаржник вважає, що суд порушив норми ст.ст. 550, 611, 626 ЦК України, ст.ст. 174, 216, 218 ГК України, оскільки в договорі купівлі-продажу природного газу М13/2426-ТЕ-22 від 28.12.2012 року не передбачено умову щодо залежності строків виконання зобов'язання Відповідача від надходження з державного бюджету як різниці в тарифах за теплову енергію, тому нарахування пені обґрунтоване, а суд неправомірно дійшов висновку про відмову в позові.

Суд в порушення норм ст.ст. 604, 611 ЦК України дійшов невірного висновку, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків №№ 118/30 від 12.02.14, 348/30 від 23.09.14 та 585/30 від 03.10.14, сторони тим самим змінили порядок та строк проведення взаєморозрахунків, оскільки не врахував, що спірні правовідносини слід розділити на ті, що виникли до моменту виконання умов вищезазначених договорів про організацію взаєморозрахунків та після виконання умов договорів про організацію взаєморозрахунків; в п. 15 вищезазначених Договорів про організацію взаєморозрахунків зазначається про те, що Сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору. Таким чином, уклавши зазначені договори сторони погодили, що заборгованість буде погашена з державного бюджету України через субвенцію, тобто погодили джерело, за рахунок якого буде погашено борг та що до проведення розрахунків за договором вони не вчинятимуть жодних дій, щодо погашення заборгованості. Договори про організацію взаєморозрахунків стосувалися виключно субвенції з Державного бюджету України, та жодним чином не обмежують права Позивача щодо нарахування пені, інфляційних втрат та З % річних в строк до 15.10.2014р.

Вищий господарський суд України вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представника учасника судового процесу, який взяв участь в судовому засіданні, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу від 28.12.2012 року № 13/2426-ТЕ-22, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 3% річних, пені та інфляційних, нарахувань.

Як встановлено господарським судом 28.12.2012 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством Первомайської міської ради "Тепло" (покупець) був укладений договір про купівлю-продаж природного газу № 13/2426-ТЕ-22 відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям та національними творчими спілками і їх регіональними осередками.

За змістом п.2.1 договору, продавець передає покупцеві у період з 01 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. газ з обсягом до 3770 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м.).

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31.12.2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1).

В подальшому НАК „Нафтогаз України" у період протягом січня-квітня 2013 та з жовтня-грудня 2013 року поставило відповідачу природний газ на загальну суму 4 488 977,10 грн., що підтверджується відповідними складеними, підписаними обома сторонами та скріплені печатками актами приймання-передачі природного газу (а.с.15-21).

В свою чергу, КП Первомайської міської ради "Тепло" за отриманий від НАК „Нафтогаз України" протягом спірного періоду природний газ розраховувалось з простроченням, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист по операціям розрахунку відповідача.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 "Про затвердження порядку та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування", між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Фінансовим управлінням Первомайської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства Миколаївської обласної державної адміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Первомайської міської ради, КП Первомайської міської ради "Тепло", Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" були укладені Договори про організацію взаєморозрахунків, а саме: № 118/30 від 12.02.2014 року; № 348/30 від 23.09.2014 року; № 585/30 від 03.10.2014 року.

Згідно ч.2 п.12, п.17 Договорів №№ 118/30, 348/30 та 585/30 з метою їх виконання, сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до зазначених договорів та засвідчують, що після їх виконання, вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета цього договору.

На виконання умов укладених Договорів про організацію взаєморозрахунків, КП Первомайської міської ради "Тепло" за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасило основний борг перед позивачем у повному обсязі, у тому числі податок на додану вартість для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно умов зазначених вище Договорів, що підтверджується платіжними дорученнями.

Згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, пеня є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання.

За приписами ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів визнає вірним висновок апеляційного господарського суду, що укладені договори про організацію взаєморозрахунків № 118/30 від 12.02.2014 року; № 348/30 від 23.09.2014 року; № 585/30 від 03.10.2014 року не є новацією в розумінні ч.2 ст. 604 ЦК України з огляду на те, що він укладений іншим колом суб'єктів, ніж договір № 13/2426-ТЕ-22 від 28.12.2012 року та не припиняє первісні зобов'язання за останнім, а лише організовує взаєморозрахунки заборгованості, яка існує по ньому.

Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України та ч.1ст.230 ГК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до п.17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Таким чином, апеляційний суд вірно зазначив, що строк виконання зобов'язань з оплати природного газу, отриманого на умовах договору № 13/2426-ТЕ-22 від 28.12.2012 року, сторони погодили умовами договорів про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами якого не доведено.

З урахуванням наведених мотивів колегія суддів погоджується з постановою та вважає правомірною відмову в позові про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, касаційна інстанція вважає правові висновки господарського суду апеляційної інстанції вірними, такими, що відповідають встановленим фактичним обставинам, а посилання скаржника встановлених обставин не спростовують, неправильного застосування норм права не доводять, зводяться до переоцінки висновків, тому підставами для скасування або зміни постанови бути не можуть.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015р. у справі № 915/2029/14 господарського суду Миколаївської області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий - суддя В.Овечкін

Судді Є.Чернов

В. Цвігун