Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.07.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 29.09.2015 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №909/850/14
Постанова ВГСУ від 15.03.2016 року у справі №909/850/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року Справа № 909/850/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. (доповідач) - головуючий, судді Васищак І.М. і Харченко В.М.,

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ,

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015

зі справи № 909/850/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Товариство)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" (далі - Компанія), м. Івано-Франківськ,

про стягнення коштів,

за участю представників сторін:

позивача - Чеботарьової І.Г.,

відповідача - Нестеренко М.М., Дрогомирецького І.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Компанії 14 468 464,45 грн. боргу, 1 715 347,09 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 340 279,01 грн., 1 402 017,62 грн. пені, що мотивувало неналежним виконанням відповідачем зобов'язань із своєчасної оплати одержаного природного газу за договором купівлі-продажу від 28.12.2012 № 13/3244-БО-15 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 (колегія суддів у складі: Скапровська І.М. - головуючий суддя, судді Неверовська Л.М., Грица Ю.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 (колегія суддів у складі: Костів Т.С. - головуючий суддя, судді Марко Р.І., Желік М.Б.), позов задоволено частково: з Компанії стягнуто борг у сумі 14 468 464,45 грн., 1 715 347,09 грн. інфляційних втрат, 3 % річних у сумі 340 279,01 грн., 140 201,76 грн. пені; в решті позову відмовлено.

Прийняті судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 525, 526, 551, 625 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України мотивовано неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань із своєчасної оплати отриманого за Договором природного газу, тоді як розмір пені до стягнення зменшено з урахуванням майнового стану відповідача, який використовує придбаний газ у переважній більшості для задоволення потреб населення, бюджетних установ та організацій, тоді як на несвоєчасне виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем вплинула різниця в тарифах на комунальні послуги, що надані населенню, та несвоєчасність і неповнота розрахунків населення з відповідачем.

У касаційній скарзі Товариство просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині зменшення розміру пені внаслідок їх прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про повне задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- 28.12.2012 Товариством (продавець) та Компанією (покупець), укладено Договір, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця в 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Товариством, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", тоді як покупець зобов'язався прийняти і оплатити цей природний газ (далі - газ) на умовах пункту 1.1 Договору;

- згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами;

- відповідно до пункту 2.1 Договору продавець передає покупцю з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 9 925 тис. куб. м у встановлених Договором помісячних обсягах;

- пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ);

- відповідно до пункту 5.3 Договору в разі зміни НКРЕ ціни на газ та/або тарифів на його транспортування, розподіл і постачання - вони є обов'язковими для сторін за Договором з моменту введення їх в дію;

- пунктом 5.4 Договору встановлено, що реалізація газу покупцю за зазначеною у пункті 5.2 ціною здійснюється за умов наявності відповідної ліцензії на виробництво (постачання) теплової енергії (у випадках, передбачених чинним законодавством України) та затверджених тарифів на відпуск теплової енергії;

- згідно з пунктом 5.5 Договору загальна вартість Договору на дату його укладення становила 38 556 441,50 грн., крім того ПДВ - 7 711 288,30 грн., разом з ПДВ - 46 267 729,80 грн.;

- відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу;

- позивач протягом січня - грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 8 224,804 тис. куб. м на загальну суму 38 128 464,45 грн., що підтверджується актами приймання-передачі;

- відповідач виконав свої зобов'язання частково та має заборгованість перед позивачем у розмірі 14 468 464,45 грн.;

- пунктом 7.2 Договору передбачено що в разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу;

- різниця в тарифах на комунальні послуги, що надані населенню відповідачем, та несвоєчасність і неповнота розрахунків населення з Компанією вплинули на несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед Товариством.

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального права, на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з наявністю Договору, його змістом та виконанням сторонами договірних зобов'язань, з наведенням у оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування дійшли обґрунтованих висновків щодо неналежного виконання Компанією зобов'язань з оплати отриманого за Договором природного газу, а тому, встановивши наявність боргу, на стягненні якого наполягав позивач, і перевіривши правильність нарахування Товариством сум до стягнення, діючи з огляду на встановлені ними наявні виняткові (істотні) підстави для застосування передбаченого пунктом 3 статті 83 ГПК України права суду стосовно зменшення розміру пені, правомірно задовольнили відповідні позовні вимоги Товариства у визначених ними межах.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 зі справи № 909/850/14 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя І.Васищак

Суддя В.Харченко