Історія справи

Постанова ВГСУ від 28.05.2015 року у справі №904/4097/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2015 року Справа № 904/4097/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коробенка Г.П.

суддів Прокопанич Г.К.

Шаргала В.І.

за участю представників:

Позивача: Білея Ю.О., дов. № 31 від 01.01.2015 року;

Відповідача: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року

у справі № 904/4097/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 16 531,56 грн.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2014 року державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", просило стягнути з відповідача 15 698,04 грн. плати за користування вагонами та 833,52 грн. збору за зберігання вантажу (т. 1, а.с. 3-7).

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняті до перевезення на адресу відповідача вагони були затримані на шляху прямування, у зв'язку з несвоєчасним траспортуванням публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів на свою під'їзну колію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.12.2014 року (головуючий Первушин Ю.Ю., судді Мартинюк С.В., Юзіков С.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року (головуючий Прудніков В.В., судді Крутовських В.І., Широбокова Л.П.) (т. 3, а.с. 78-81) позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 15 698,04 грн. плати за користування вагонами, 833,52 грн. збору за зберігання вантажу. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 2, а.с. 198-206).

Оскаржені судові акти мотивовано обгрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими актами, публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просило оскаржені судові рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові (т. 3, а.с. 93-101).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.04.20105 року касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.05.2015 року (т. 3, а.с. 91-92).

У судове засідання 28.05.2015 року представник відповідача - публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не з'явився, від нього надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника, задовольнивши вказане клопотання.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.11.2008 року між державним підприємством "Придніпровська залізниця" та відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (перейменоване на публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" було укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а ЙЮдч, відповідно до умов якого згідно з Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах цієї угоди експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції; під'їзна колія обслуговується власним локомотивом; межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання (т. 1, а.с. 167-171).

Згідно п. 5 договору передача (здача) вагонів для під'їзної колії здійснюється: - порожніх вагонів під навантаження через інтервал часу - 1,5 год.; - маршрутів, завантажених аглорудою через інтервал часу - 5,0 год.; - маршрутів, завантажених вапняком через інтервал часу - 4,5 год.; - передача розбірних поїздів - за повідомленнями.

Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна; подальший рух вагонів виконується локомотивом власника колії; здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Пунктом 8 договору передбачено, що про готовність вагонів до забирання диспетчер цеху зовнішнього транспорту УЗТ по прямому телефонному зв'язку повідомляє старшого прийомоздавальника або маневрового диспетчера станції Кривий Ріг. Повідомлення передається не пізніше, ніж за 2,0 години до фактичної здачі вагонів з реєстрацією у книзі повідомлень форми ГУ-2.

Згідно п. 11 договору час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до п. 21 договору його укладено з 11.12.2008 року до 10.12.2013 року включно.

Судами також встановлено, що 28.11.2013 року між сторонами було укладено договір № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 про експлуатацію залізничної під'їзної колії відкритого акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці", умови якого є ідентичними вищевказаним умовам договору № ПР/М-08-2/11-2476а ЙЮдч від 06.11.2008 року (т. 2, а.с. 74-79).

Відповідно до п. 20 договору його укладено з 11.12.2013 року до 10.12.2014 року включно.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання вказаного договору залізниця прийняла порожні власні вагони до перевезення за накладними №№ 42229013, 42229047, 42229088, 42228098, 42228171, 42228080, 42228106, 42229070, 42229054, 42229005, 42229120, 42228049, 42228130, 42229138, 42228056, 42228114, 42228189, 42229112, 42228072, 42229062, 42229039, 42229096, 42230367, 42230326, 42230409, 42230201, 42230284, 42230375, 42228148, .42228031, 42230250, 42230433, 42228163, 42230219, 42230425, 42230235, 42230268, 42230417, 42230359, 42230243, 42230441, 42230342, 42229021, 42209643, 42209627, 42206219, 42209536, 42209361, 51703577, 46621264, 46586632, 42209601, 42209320, 42209585, 42209759, 42209668, 42206201, 42209346, 42209676, 42209551, 42209577, 42209734, 42209478, 42209403, 42209338, 42209718, 42209262, 42209296, 42209726, 42209312, 42209692, 42209502, 42209528, 42209270, 42209494, 42209619, 42209411, 42209437, 42209437, 42209379, 42209353, 42209304, 42209742, 42209429, 42209593, 42209700, 42209288, 42209510, 42209452, 42209460, 42209387, 42209650, 42209635, 42209544, 42209684, 42209569, 42209445 власності приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Група Інтер Кар Груп", товариства з обмеженою відповідальністю "СВТП", товариства з обмеженою відповідальністю "Унікредит Лізинг", товариства з обмеженою відповідальністю "ТрансЕнерджи", товариства з обмеженою відповідальністю "Трансгарант Україна", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрространс", товариства з обмеженою відповідальністю "ВТС" на адресу одержувача - відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Судами встановлено, що про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення були видані накази № 734, № 736 від 13.12.2013 року через наявність на коліях станції призначення Кривий Ріг неприйнятих відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вагонів, що надійшли на його адресу.

За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Головний, Кривий Ріг-Західний у порядку, передбаченому пунктами 9, 10 розділу III Правил користування вагонами і контейнерами складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 110, № 64 від 13.12.2013 року та акти загальної форми ГУ-23 № 190, № 3180 від 13.10.2013 року.

Повідомлення про затримку вагонів станцією призначення Кривий Ріг представникам відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вручено в порядку і строки, визначені п. 10 Правил користування вагонами та контейнерами.

Наведені обставини щодо затримки вагонів за вказаними накладними на станціях Кривий Ріг-Західний, Кривий Ріг - Головний слугували підставою для залізниці розрахувати та заявити до стягнення з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" плату за користування вагонами у сумі 15 698,04 грн., яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№ 16129138, 17129139, 17129140, 17129141, 20129151, 21129153, 2412129158, 25129162 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 №216129229 на суму 833,52 грн.

Відомості плати та накопичувальна картка працівниками відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" підписані з запереченням: "З нарахованою сумою не згодні. Відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" готовий був прийняти вагони на під'їзну колію".

Несплата відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" вищезазначеної суми стала підставою для звернення державного підприємства "Придніпровська залізниця" до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно ст. 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Відповідно до ст. 46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Статтею 71 Статуту залізниць України визначено взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Згідно ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, відповідно до пункту 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Відповідно до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Згідно п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 25.02.1999 року № 113 облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися начальником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пунктом 8 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно п. 9 розділу ІІІ Правил про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Пунктом 10 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами передбачено, що акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника; час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як зазначалось вище та встановлено судами, державне підприємство "Придніпровська залізниця" своєчасно повідомило відповідача про готовність залізниці подати вагони, які прибули на його адресу.

Проте, прийняті до перевезення на адресу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні вагони були затримані залізницею на шляху прямування згідно вимог п. 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, відповідно до наказів № 734, № 736 від 13.12.2013 року, про що складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 110, № 64 від 13.12.2013 року та акти загальної форми ГУ-23 № 190, № 3180 від 13.10.2013 року., з огляду на скупчення вагонів на станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці внаслідок несвоєчасного вивільнення відповідачем колій від вантажу, що призвело до затримки вагонів.

Крім того, судами також встановлено, що публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження повідомлення державного підприємства "Придніпровська залізниця" про готовність забрати на свою під'їзну колію вагони зі станції призначення, а також доказів на підтвердження прийняття заходів відносно залізниці з приводу порушення нею умов договору № ПР/М-13-2/11-131387/НЮдч/2013/у/ТО/1466 від 28.11.2013 року в частині дотримання строку подачі вагонів на під'їзну колію комбінату.

Встановивши факт затримки позивачем порожніх вагонів з вини публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" та перевіривши розрахунок заявлених вимог, місцевий господарський суд, з яким погодилась і апеляційна інстанція, задовольнив позовні вимоги.

Частиною 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги про недоведеність вини відповідача у затримці вагонів є необгрунтованими з огляду на наступне.

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідачем надано довідки про наявність вільних колій на станції Допоміжна на підтвердження можливості прийняти спірні вагони зі станції Кривий Ріг.

Проте апеляційною інстанцією зазначено, що навіть за умови наявності вільних під'їзних колій на станції Кривий Ріг, за відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження прийняття ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, неможливо погодитися з доводами публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо відсутності його вини у їх скупченні, а навпаки - це може бути свідченням саме його вини у такому скупченні внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні його вагонів зі станції призначення за наявності вільних під'їзних колій.

Крім того, зайнятість приймально-відправних колій на станції призначення згідно технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку "Укрзалізниці" і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції, тощо.

Водночас визначення можливості доставки на станцію призначення затриманих вагонів відноситься до технології роботи саме залізниці, оскільки це пов'язано з необхідністю спеціальних знань диспетчера з руху поїздів.

Апеляційною інстанцією встановлено, що надані державним підприємством "Придніпровська залізниця" пояснення поїзних диспетчерів свідчать про неможливість подачі спірних вагонів у зв'язку з зайнятістю колій станції призначення з вини вантажоотримувача, яким не забиралися подані на його адресу вагони.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 року у справі № 904/4097/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало