Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 5017/2917/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Кота О.В.суддівПопікової О.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на ухвалу відОдеського апеляційного господарського суду 18.03.2014 у справі господарського суду№ 5017/2917/2012 Одеської областіза позовомОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009"провизнання недійсним рішення загальних зборів та скасування державної реєстрації змінза участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_5

від відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 5017/2917/2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Таран С.В., судді Бойко Л.І., Величко Т.А.) клопотання ОСОБА_4 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20.01.2014 відхилено; апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.01.2014 та додані до неї документи на 58 аркушах повернуто ОСОБА_4; справу повернуто до господарського суду Одеської області. Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20.01.2014, апеляційний господарський суд виходив із того, що позивачем не наведено причин неподання ним апеляційної скарги протягом 5 днів з моменту оголошення вказаної ухвали. При цьому апеляційний суд зазначив, що повноважний представник позивача був присутнім у судовому засіданні 20.01.2014 під час оголошення господарським судом Одеської області ухвали від 20.01.2014, проте протягом 5 днів з моменту її оголошення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою не звернувся. Також суд апеляційної інстанції вказав на те, що у судовому засіданні 20.01.2014 місцевим господарським судом було повідомлено представників сторін про можливість отримання ухвали суду 24.01.2014 у приміщенні господарського суду Одеської області. Крім того, апеляційний суд зазначив, що за наявності обраного до позивача запобіжного заходу скаржник мав можливість отримати копію ухвали господарського суду Одеської області від 20.01.2014, зокрема, через представників, повноваження яких підтверджуються чинними нотаріально посвідченими довіреностями від 13.09.2011, від 05.11.2011, та вчасно звернутись із апеляційною скаргою.

Не погоджуючись із прийнятою у справі ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та поновлення строку для подачі апеляційної скарги. У судовому засіданні 28.04.2014 скаржник уточнив касаційні вимоги та просив скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 5017/2917/2012. Заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 10, 61 Закону України "Про господарські товариства". Також заявник зазначає, що його представник був відсторонений від своїх обов'язків та не повідомив позивача про результати слухання даної справи у судовому засіданні 20.01.2014.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Яхт Клуб "Одеса-2009" зазначає, що вказана скаржником причина пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги не обґрунтована та не підтверджена доказами, а посилання позивача на відсторонення ОСОБА_4 від виконання своїх обов'язків спростовується чинними нотаріально посвідченими довіреностями від 13.09.2011 та від 05.11.2011. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 має бути залишена без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення апеляційним господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з п.п. 2, 4, 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є: забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.01.2014 у справі № 5017/2917/2012 у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2012 відмовлено; рішення господарського суду Одеської області від 04.12.2012 залишено без змін.

Відповідно до ч. 7 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Частиною 1 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок (ч. 3 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту наведених правових норм випливає, що перебіг процесуального строку розпочинається саме з наступного дня після набрання законної сили судовим рішенням (ухвалою), що оскаржується, тобто перебіг цього строку не залежить від інших обставин (тривалості поштового обігу кореспонденції, розісланої судом сторонам, необхідності часу на усунення допущених процесуальних недоліків при оформленні касаційної скарги тощо).

Отже, строк на оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 20.01.2014 у суді апеляційної інстанції закінчився 25.01.2014.

З матеріалів справи вбачається, що з апеляційною скаргою на вказану ухвалу позивач звернувся до суду 11.03.2014, тобто з пропуском строку, встановленого на її подання. Водночас до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Одеської області від 20.01.2014 у даній справі. Зазначене клопотання мотивоване тим, що 17.01.2014 до позивача згідно зі ст. 181 Кримінального кодексу України була винесена ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. При цьому скаржник зазначає, що ухвалу господарського суду Одеської області від 20.01.2014 у даній справі позивач отримав 08.03.2014 із єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що також узгоджується зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 30.06.2009 у справі № 05-6-48/851(05-5-45/1432), від 28.10.2008 у справі № 4/195-Н, від 14.10.2008 у справі № 10/181, від 12.08.2008 у справі № 16/303-05-6317 та від 11.11.2008 у справі № 5/246-08.

Відповідно до ч. 6 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, надсилаються сторонам, прокурору у п'ятиденний строк з дня їх прийняття.

У порушення наведеної правової норми ухвала господарського суду Одеської області від 20.01.2014 у справі № 5017/2917/2012 скаржнику не надсилалась, що підтверджується штампом місцевого господарського суду на звороті останньої сторінки вказаної ухвали.

При цьому повідомлення судом представників сторін про можливість отримання копій ухвали суду 24.01.2014 у приміщенні господарського суду Одеської області у разі їх неотримання сторонами не звільняє господарський суд від обов'язку виконання вимог ч. 6 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів також зазначає, що необхідною умовою здійснення апеляційного оскарження стороною ухвали господарського суду є її обізнаність зі змістом вказаного судового акту, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення (ухвали) в апеляційному порядку, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України.

Проте всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України апеляційним господарським судом не надано належної оцінки наведеним обставинам, не звернуто увагу на порушення господарським судом першої інстанції вимог процесуального закону щодо надсилання ухвали від 20.01.2014 сторонам, що мало наслідком помилкове відхилення клопотання позивача про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково застосував п. 4 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України та фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у даній справі не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 у справі № 5017/2917/2012 скасувати.

Справу № 5017/2917/2012 передати на розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

Головуючий суддя Кот О.В.

Судді Попікова О.В.

Саранюк В.І.