Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.05.2018 року у справі №922/3535/15
Постанова ВГСУ від 28.03.2017 року у справі №922/3535/15
Постанова ВГСУ від 08.11.2016 року у справі №922/3535/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року Справа № 922/3535/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Євсікова О.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року

у справі № 922/3535/15

господарського суду Харківської області

за позовом Фізичної особи ОСОБА_4

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача ОСОБА_5

про стягнення коштів

за участю представників

позивача - ОСОБА_6

відповідача- ОСОБА_7, ОСОБА_8

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 825958,90 грн. компенсації вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, 447003,11 грн. інфляційних втрат, 30277,62 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року (суддя Ємельянова О.О.) залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2016 року (судді Лакіза В.В., Здоровко Л.М., Плахов О.В.) у справі №922/3535/15 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 08 листопада 2016 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02 серпня 2016 року скасовано. Справу № 922/3535/15 передано до Харківського апеляційного господарського суду для нового розгляду апеляційної скарги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року (судді Білецька А.М., Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.) рішення господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року у справі № 922/3535/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" на користь фізичної особи ОСОБА_4 вартість частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі в сумі 386 685,00 грн., 3% річних в сумі 14 174,92 грн., інфляційні в сумі 284 636,86 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеною постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "Славія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року, а рішення господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року залишити без змін.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" зі змінами, затвердженими загальними зборами засновників товариства на підставі протоколу від 10 березня 2011 року № 55 та зареєстрованими державним реєстратором 30 вересня 2011 року за № 146610500090000151, частка ОСОБА_4 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" становила 65%; частка ОСОБА_9 - 35% (т.1, а.с. 16).

11 березня 2013 року ОСОБА_4 на адресу відповідача надіслано заяву про вихід зі складу засновників (учасників) товариства, посвідчену приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківською області Завадою М. В., про що зроблено реєстраційний запис № 667, у якій позивач передав (відступив) належну йому частку у статутному капіталі громадянці України ОСОБА_9, яка на момент подання заяви від 11 березня 2013 року, була співзасновником Товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" (т. 1, а.с. 18).

На підставі проведених 11 березня 2013 року загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю ''Славія" прийнято рішення про задоволення заяви ОСОБА_4 про вихід зі складу засновників та затверджено відповідні зміни до Статуту, яке оформлене протоколом загальних зборів засновників від 11 березня 2013 року № 62 (т. 1, а.с. 17).

Як зазначає позивач, будучи учасником товариства з часткою 65 % у статутному капіталі, розмір якої на час виходу з товариства у грошовому еквіваленті становив 825958,90 грн., заборгованість відповідача перед позивачем щодо виплати йому вартості частки у статутному капіталі за розрахунком позивача становить 825958,00 грн., а також належні до сплати 447003,11 грн. інфляційних витрат, 30277,62 грн. 3% річних, що і стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду Харківської області.

У зв'язку з наявністю спору щодо визначення вартості частки учасника ОСОБА_4 у вартості чистих активів товариства виходячи з його частки в статутному капіталі, судом першої інстанції призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 8538 від 07 грудня 2015 року у справі №922/3535/15; у матеріалах справи баланс товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" станом на 11 березня 2013 року відсутній. Складання балансу товариства станом на 11 березня 2013 року не передбачено вимогами П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності". Тому, визначити суму, яка дорівнює частці учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" - ОСОБА_4 у вартості чистих активів, виходячи з його частки в статутному капіталі саме станом на 11 березня 2013 року є не можливим.

У матеріалах справи наявні фінансові звіти товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" станом на 31 березня 2013 року, (т.1, а.с.87). Виходячи з того, що в період з 11 березня 2013 року по 31 березня 2013 року структура балансу не змінилась, згідно показників фінансової звітності товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" отримала збитки у сумі 3 641,2 грн. Балансова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" станом на 31 березня 2013 року складає від'ємне значення 2 469,1 грн., тому частка ОСОБА_4 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня (т. 2, а.с. 56-64).

З висновку судово-економічної експертизи № 8538 від 7 грудня 2015 року у справі №922/3535/15 вбачається, що частка ОСОБА_4 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня.

Суд першої інстанції приймаючи до уваги висновок судово-економічної експертизи № 8538 від 7 грудня 2015 року в якості належного доказу у справі дійшов висновку, що частка ОСОБА_4 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня та дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у справі під час звернення з апеляційною скаргою в обґрунтування вимог щодо отримання компенсації, виходячи з реальної (ринкової) вартості майна товариства, було надано висновок про вартість майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року від 21 січня 2016 року.

Проте, суд апеляційної інстанції не прийняв зазначений висновок в якості належного доказу у справі в межах апеляційного перегляду рішення суду, з посиланням на те, що висновок складено після прийняття оскаржуваного рішення у справі (04 січня 2016 року) та не був предметом судового розгляду в господарському суді першої інстанції під час прийняття рішення у справі.

Разом з цим, у зв'язку з наявністю спору щодо визначення дійсної (ринкової) вартості чистих активів ТОВ "Славія", що підлягає виплаті ОСОБА_4 станом на 11 березня 2013 року пропорційно його частці у статутному капіталі ТОВ "Славія" під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року у справі 922/3535/15 призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, на час якої провадження у справі було зупинено.

Судовими експертами Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса в порядку статті 31 Господарського процесуального кодексу України та пункту 2.1 2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, подано клопотання про надання додаткових матеріалів та призначення обстеження, необхідних для проведення експертизи № 4417/4900/4901/5136 (вх. № 5852 від 07 червня 2016 року), в якому для проведення комплексної судової будівельно-технічної, товарознавчої та автотоварознавчої та економічної експертизи просили:

1. Уточнити перелік майна ТОВ "Славія" (будівель, обладнання, транспортних засобів), що підлягають оцінці на зазначений період часу.

2. Надати відомості щодо технічного стану досліджуваних транспортних засобів станом на 11 березня 2013 року, 13 березня 2013 року. У випадку ненадання вищезазначених даних визначено про здійснення розрахунку середньої ринкової вартості.

3. Надати технічні паспорти на всі транспортні засоби, що будуть підлягати оцінці.

4. Надати повні товарні характеристики (рухомого майна - обладнання, оргтехніки, сільськогосподарської техніки, що підлягає оцінці), в тому числі торгівельні марки та моделі та відомості про комплектацію об'єктів дослідження.

5. Надати технічну документацію (витяги з товаросупровідних експлуатаційних документів) на рухоме майно, що підлягає оцінці (паспорти, інструкції, керівництва з експлуатації тощо).

6. Надати складені фахівцями акти технічного стану обладнання станом на 11 березня 2013 року, 31 березня 2013 року (за кожним об'єктом дослідження окремо). Зазначити вихідні дані в актах технічного стану щодо досліджуваних об'єктів, а саме: найменування, виробник, модель, основні технічні характеристики, дата випуску (придбання), комплектність (склад, вага), строки експлуатації (інтенсивність), технічний стан (працездатність обладнання) на дату оцінки, висновки щодо можливості подальшої експлуатації та доцільності проведення ремонтно-відновлювальних робіт.

У відповідності до п. 4.7 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (зі змінами та доповненнями), для проведення даної судової експертизи залучити спеціалістів відповідної спеціалізації, а саме, незалежних спеціалізованих підприємств даного напрямку (виробництво, експлуатація та промислового обладнання), які мають спеціальні пізнання та досвід роботи в даній галузі для можливості чіткої товарної ідентифікації об'єктів дослідження, зазначених в ухвалі.

З урахуванням вище викладеного для можливості вирішення поставленого питання залучити фахівців спеціалізованих підприємств даного напрямку для можливості проведення технічної ідентифікації досліджуваного рухомого майна (обладнання) за товарною номенклатурою, фактичним технічним станом (можливістю подальшого використання за призначенням) та комплектацією.

7. Дані про технічний стан об'єктів нерухомості станом на 11 березня 2013 року, 31 березня 2013 року.

8. Надати дані рекламно-інформаційних видань щодо продажу подібних об'єктів нерухомості станом на 11 березня 2013 року, 31 березня 2013 року.

9. Надати оригінали або чітку копію технічних паспортів на всі об'єкти нерухомого майна, що підлягають оцінці.

Забезпечити прибуття експертів, належні умови праці, а також безперешкодне обстеження об'єктів дослідження (нерухомості зовні та всередині).

Визначено, що у разі незадоволення клопотання у 45-денний термін, відповідно до статті 31 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.1, 2.2, 4.11 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 (зі змінами та доповненнями), буде складено повідомлення про неможливість надання висновку.

Також, директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса у листі від 30 травня 2016 року зазначено, що у зв'язку зі значною завантаженістю експертів, виконання експертизи та надання висновку може бути здійснено лише у термін більший ніж 90 днів, у зв'язку з чим просив суд розглянути питання про узгодження проведення експертизи в зазначені вище строки, у разі неодержання відповіді запропоновані строки проведення експертизи будуть вважатися погодженими.

У зв'язку з поданням Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса клопотання та необхідністю його розгляду ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17 червня 2016 поновлено провадження з розгляду апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року у справі № 922/3535/15; зобов'язано сторін надати зазначені в ухвалі суду документи, а також письмові пояснення; зобов'язано судових експертів Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса надати розгорнуті письмові пояснення щодо неможливості самостійного проведення експертизи №4417/4900/4901/5136 з поставлених на вирішення ухвалою суду апеляційної інстанції від 05 квітня 2016 року у справі № 922/3535/15 питань без залучення фахівців спеціалізованих підприємств, з зазначенням підстав такого залучення, їх спеціалізації та питань, які необхідно поставити на їх вирішення; викликано в судове засідання представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями; зобов'язано Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса забезпечити участь експертів у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції представник позивача зазначив про неможливість надання документів, зазначених в клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 4417/4900/4901/5136 (вх. №5852 від 07 червня 2016 року), які було зобов'язано надати відповідно до ухвали суду, зважаючи на відсутність доступу до документів ТОВ "Славія".

Представник відповідача також надав пояснення щодо неможливості надання документів згідно переліку, визначеного в клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 4417/4900/4901/5136, пояснюючи зазначену обставину тим, що всі документи, які необхідні для вирішення питань, поставлених перед судовими експертами та знаходяться у ТОВ "Славія", були надані під час призначення комплексної судової експертизи у справі.

За таких обставин, з урахуванням наданих судовими експертами пояснень, суд апеляційної інстанції встановив неможливість надання експертами висновку з поставлених на вирішення призначеної у справі комплексної судової експертизи питань без надання документів, визначених в клопотанні від 13 травня 2016 року про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №4417/4900/4901/5136 (вх.№5852 від 07 червня 2016 року), та залучення фахівців спеціалізованих підприємств відповідного напрямку для можливості проведення технічної ідентифікації досліджуваного рухомого майна (обладнання) за товарною номенклатурою, фактичним технічним станом (можливістю подальшого використання за призначенням) та комплектацією.

Отже, через неможливість надання експертами висновку щодо визначення дійсної ринкової вартості частки учасника ОСОБА_4 в майні Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія", а також приймаючи до уваги висновок попередньої експертизи № 8538 від 7 грудня 2015 року у справі №922/3535/15, відповідно до якого частка ОСОБА_4 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня, суд апеляційної інстанції в постанові від 02.08.2016 дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині компенсації вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, у зв'язку із відсутністю грошового зобов'язання.

Вищий господарський суд України в постанові від 08 листопада 2016 року у справі № 922/3535/15 з позицією апеляційного суду не погодився, звернувши увагу зокрема на те, що позивачем у справі було надано висновок про вартість майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року від 21 січня 2016 року. Проте, суд апеляційної інстанції не прийняв в якості належного доказу у справі в межах апеляційного перегляду рішення суду, оскільки висновок складено після прийняття оскаржуваного рішення у справі (04 січня 2016 року) та не був предметом судового розгляду в господарському суді першої інстанції під час прийняття рішення у справі. Як зазначено судом касаційної інстанції, вищезазначений висновок було надано позивачем на виконання вимог ухвали про призначення експертизи судом апеляційної інстанції та на виконання вимог експерта, а саме експерти просили уточнити перелік майна ТОВ "Славія" (будівель, обладнання, транспортних засобів), що підлягають оцінці на зазначений період часу та не міг бути наданий у суді першої інстанції оскільки від позивача такі документи не вимагались.

Висновок про вартість майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року від 21 січня 2016 року на ст. 10-11 містить об'єкт оцінки з зазначенням будівель та обладнання, яке належало відповідачу станом на 11 березня 2013 року. (т. 2 ар. 170-171), тобто у висновку містяться дані які необхідні експерту для проведення призначеної у справі експертизи.

Суд апеляційної інстанції здійснивши перегляд рішення господарського суду Харківської області від 04 січня 2016 року, з урахуванням наявних матеріалів справи, наданих сторонами в процесі розгляду справи документальних доказах в обґрунтування викладених вимог та заперечень, встановив наступне.

Предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача компенсації вартості майна, пропорційну його частці у статутному капіталі станом на 11 березня 2013 року. Позов обґрунтований положеннями ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до якої у товариства ТОВ "Славія" виник обов'язок сплатити позивачу вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному фонді (капіталі) товариства.

Судом встановлено, що з 10 березня 2011 року позивач був засновником (учасником) ТОВ "Славія", що підтверджується Змінами до Статуту ТОВ "Славія", затвердженими протоколом № 55 від 10 березня 2011 року та зареєстрованими 30 вересня 2011 року Державним реєстратором (номер запису 14661050009000151). Відповідно до зазначених змін до статуту, частка позивача у статутному капіталі становила 65%.

11 березня 2013 року позивачем на адресу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Славія" було подано нотаріальну заяву про вихід зі складу засновників (учасників) підприємства, посвідчену приватним нотаріусом Созівського районного нотаріального округу Харківської області Завадою М.В., про що зроблено реєстраційний запис № 667.

11 березня 2013 року відбулися загальні збори засновників ТОВ "Славія", які оформлені протоколом загальних зборів засновників № 62, на яких було прийнято рішення про задоволення заяви позивача про вихід зі складу засновників та затвердження відповідних змін до статуту.

Право позивача на вихід зі складу учасників товариства, одержання частини прибутку товариства та отримання вартості належної пропорційної частки чистих активів товариства передбачено ст. ст. 100, 116 ЦК України, ст. 88 ГК України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що під час виходу учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству лише в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Отже, усе вищенаведене дає підстави стверджувати, що подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників, а тому, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

При цьому, у разі виходу учасника з товариства чинне законодавство не передбачає настання у товариства обов'язку здійснити виплату такому учаснику вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, у строки, коротші, ніж встановлені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства". Водночас обов'язок товариства щодо розрахунків під час виходу з нього учасника виникає на підставі відповідного припису закону та не пов'язаний з наявністю або відсутністю вимоги про здійснення виплати.

Враховуючи зазначені приписи Закону, відповідач повинен був здійснити виплату позивачу вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства, до 11 березня 2014 року, однак, такого зроблено не було. Таким чином, станом на дату подання позову право позивача на отримання вартості частини майна, пропорційній частці у статутному капіталі, було порушено, в зв'язку з чим позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 825958,90 грн. компенсації вартості майна, пропорційної частці позивача у статутному капіталі, 447003,11 грн. інфляційних втрат, 30277,62 грн. 3% річних, які повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства, зокрема ст. 54 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначив зокрема про відсутність у ТОВ "Славія" будь-яких зобов'язань перед позивачем, а також звертає увагу на те, що мало місце саме відчуження ОСОБА_4 частки в статутному капіталі ТОВ "Славія" ОСОБА_9, а не вихід ОСОБА_4 зі складу засновників. Відповідач зазначає про те, що відповідно до заяви ОСОБА_4 від 11 березня 2013 року, яка була посвідчена приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківською області Завадою М.В., позивач не має матеріальних претензій до ТОВ "Славія" та учасника ТОВ "Славія" ОСОБА_9

Судом апеляційної інстанції правомірно відхилено доводи відповідача та суд зазначив, що вихід учасника із товариства та продаж частки іншій особі мають різну правову природу та відповідно різні юридичні наслідки. Зокрема, у разі продажу частки іншій особі учасник-продавець втрачає право на отримання від товариства оплати вартості частки майна товариства, пропорційну розміру частки учасника у статутному капіталі товариства та відповідно право на отримання частки прибутку. Таке право набуває покупець.

При цьому, учасник товариства ОСОБА_4 не міг одночаносно реалізувати свою волю на вихід зі складу учасників товариства (наслідком чого є втрата ним корпоративних прав) та розпорядження цими корпоративними правами (відступлення частики у статутному капіталі товариства - відступлення корпоративних прав іншій особі).

Будь-які угоди про відступлення частки в статутному капіталі товариства між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не укладались, грошові кошти за отриману частку статутного капіталу не передавались. Зазначене підтверджувалося поясненнями позивача, які викладені в позовній заяві, зокрема, наданими під час розгляду справи документами на підтвердження заявлених вимог, що також не спростовано відповідачем у справі.

Враховуючи викладені обставини, наявність волевиявлення позивача щодо виходу з ТОВ "Славія", у формі реалізації свого права за приписами ст. 148 ЦК України, не укладення договору про відступлення частки в статутному капіталі, свідчить про необґрунтованість тверджень відповідача щодо відчуження права власності у розмірі 65 % статутного фонду товариства ОСОБА_9 на підставі заяви про вихід учасника (засновника) товариства, а також відсутності права ОСОБА_4 на отримання частки у статутному капіталі товариства.

Чинним законодавством не передбачено можливості відмовитися від своїх майнових прав на майбутнє. Отже, зазначена учасником у заяві про вихід з товариства відсутність майнових претензій до товариства не свідчить про його відмову від отримання вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі, протягом строку, встановленого в статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (п. 4.13 Постанови).

Отже, позивач у відповідності до наведених вимог чинного законодавства має право на отримання частки у статутному капіталі товариства.

У п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що під час визначення порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник під час виходу (виключенні) з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

Згідно з ч. 1 ст. 82 Господарського кодексу України установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що в статуті ТОВ "Славія" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник під час виходу, у зв'язку з чим до спірних правовідносин застосовуються загальні норми Закону України "Про господарські товариства".

Частиною 1 статті 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, які відображаються у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 Господарського кодексу України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Таким чином, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати ціні чистих активів товариства, яка визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У п. 4.19 Постанови зазначено, що під час вирішення спорів щодо розрахунків з учасником, який вийшов (виключений) з товариства, господарським судам слід враховувати, що вартість частини майна товариства, що належить до виплати такому учаснику, повинна визначатися виходячи з вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

У зв'язку з наявністю спору щодо визначення вартості частки учасника ОСОБА_4 у вартості чистих активів товариства виходячи із його частки в статутному капіталі, судом першої інстанції призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Заслуженого професора М.С. Бокаріуса.

Як зазначалось вище, відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 8538 від 7 грудня 2015 року у справі №922/3535/15 експертом зазначено, що визначити вартість чистих активів, виходячи з його частки у статутному капіталі станом на 11 березня 2013 року не вбачається можливим. Так само відповідно до показників фінансової звітності за 2013 рік ТОВ "Славія" отримало збитки у сумі 3 641,2 грн. Балансова вартість майна товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" станом на 31 березня 2013 року складає від'ємне значення 2 469,1 грн., тому частка ОСОБА_4 у вартості чистих активів виходячи з його частки в статутному капіталі - відсутня (т. 2, а.с. 56-64).

В той же час відповідно до П. 3.7 рекомендацій президії ВГСУ від 28 грудня 2007 року N04-5/14 роз'яснено, що будь-який учасник ТОВ має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ. Господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, що вибув, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, що належить до виплати такому учаснику.

Згідно п. 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" учасник ТОВ або ТДВ має право вимагати проведення з ним розрахунків на підставі дійсної (ринкової) вартості майна товариства, а отже, господарським судом має бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (виключений) з ТОВ або ТДВ, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості необоротних та оборотних активів товариства та його зобов'язань для обчислення вартості майна, що належить до сплати такому учаснику.

В подальшому, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано розрахунок суми стягнення за позовом, згідно з яким вартість частини майна, що належить позивачу, визначена в сумі 386 685,00 грн. (а.с. 106-108, т. 2). Відповідний розрахунок зроблений позивачем на підставі висновку від 21 січня 2016 року суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_14 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року).

Подаючи до суду апеляційної інстанції додатковий доказ, позивач посилався на те, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи встановити дійсну вартість частки позивача у статутному капіталі відповідача на підставі фінансової звітності відповідача не вбачається можливим, тому позивач був змушений звернутись до суб'єкта оціночної діяльності для визначення дійсної (ринкової) вартості майна, який провів оцінку вартості майна відповідача станом на дату виходу позивачки з товариства - 11 березня 2013 року, яка становить 4236100,00 грн., а відтак, пропорційна частка позивача у статутному капіталі товариства (з урахуванням наявних збитків в сумі 3 641,2 грн. відповідно до фінансової звітності за 2013 рік) становить 386 685,00 грн. (65%).

За п. 64 Рішення Європейського суду з прав людини (Справедлива сатисфакція) у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України (Заява № 48553/99) від 02 жовтня 2003 року, що є частиною законодавства України, у якому вирішувалося питання про справедливу сатисфакцію вартості майна підприємства, зазначено, що Суд враховує аргумент заявника, за яким балансова вартість активів є далекою від того, щоб відповідати реальній вартості активів або, інакше кажучи, ринковій вартості.

Суд апеляційної інстанції з урахуванням вказівки Вищого господарського суду України, викладеної в постанові від 08 листопада 2016 року прийняв поданий позивачем додатковий доказ у справі в порядку ст. 101 ГПК України,

Наданий позивачем висновок про вартість майна від 21 січня 2016 року містить вартість майна ТОВ "Славія" (ринкова вартість) станом на 11 березня 2013 року - на момент подання позивачем заяви про вихід з товариства, що складає 4 236,100 грн. (а.с. 162-192, т. 2).

Робота по оцінці - обстеження, збір та обробка необхідних матеріалів, розрахунки здійснювались у березні 2013 року. Оцінка здійснювалась станом на 11.03.2013 року. Дата складання звіту 21 січня 2016 року (а.с. 165, т. 2).

Об'єктом оцінки є нежитлові будівлі та обладнання, що належать ТОВ "Славія, та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Оцінка виконана у відповідності з Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні"; Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440; Національним стандартом № 2 "Оцінка нерухомого майна", який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442; Методикою оцінки майна, яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 року № 1891.

Висновок виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_14, який має чинний на момент оцінки сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року (а.с. 191, т. 2).

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наданий відповідачем висновок про вартість майна ТОВ "Славія", виконаний суб'єктом оціночної діяльності ТОВ ВТФ "Новинка в особі оцінювача ОСОБА_15 встановив, що згідно даного висновку вартість майна ТОВ "Славія" (ринкова вартість), з урахуванням величини вартості об'єкта станом на 11 березня 2013 року, що отримана в результаті оцінки (без ПДВ) становить 2 526 781,00 грн.

Дата оцінки - 03 січня 2016 року, дата складання звіту - 03 січня 2016 року.

Висновок виконаний ОСОБА_15 на підставі свідоцтва про реєстрацію в державному реєстрі НОМЕР_2 від 12 жовтня 2005 року).

Також, з наданих відповідачем документів вбачається, що ОСОБА_15 має кваліфікаційне свідоцтво оцінювача НОМЕР_3 від 29 листопада 2003 року та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача НОМЕР_4 від 24 квітня 2013 року, яке є невід'ємною частиною кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та дійсне зокрема протягом чергового дворічного періоду з видачі кваліфікаційного свідоцтва (а.с. 201, т. 4).

За таких обставин, станом на дату оцінки та складання висновку про вартість майна від 03 січня 2016 року кваліфікація ОСОБА_15, як оцінювача, не підтверджена належними доказами у справі, в зв'язку з цим суд критично оцінив зазначений доказ у справі, оскільки він не відповідає ознакам належності та допустимості.

Крім того, як зазначалось вище, проведення призначеної у справі ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року у справі 922/3535/15 комплексної судової експертизи унеможливило саме відсутність необхідних додаткових матеріалів та відсутність можливості залучення фахівців спеціалізованих підприємств відповідного напрямку для проведення технічної ідентифікації досліджуваного рухомого майна (обладнання).

Судовим експертом Посашковим О.О. подано письмові пояснення, в яких зазначено, що без надання технічної документації на всі об'єкти нерухомості, що підлягають оцінці згідно переліку основних засобів, а також без надання даних про технічний стан та рекламно-інформаційних даних продажу подібних об'єктів нерухомості станом на необхідну дату оцінки, у зв'язку з тим, що даний тип оцінки відноситься до ретроспективного виду, визначити ринкову вартість нерухомого майна, що належить ТОВ "Славія", станом на 11 березня 2013 року та 31 березня 2013 року без надання додаткових матеріалів буде не можливо (т.4, а.с. 30).

Судовим експертом Кіряковим С.О. подано письмові пояснення, в яких зазначено, що без надання переліку об'єктів, які підлягають оцінці, безпосередньо транспортних засобів та їх свідоцтв про реєстрацію, інформації щодо технічного стану вищезазначених КТЗ на дату оцінки (пробіг, наявність корозійних руйнувань, слідів відновлювального ремонту, комплектність), яка необхідна для проведення розрахунків у відповідності із положеннями "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", визначити ринкову вартість колісних транспортних засобів, що належить ТОВ "Славія", станом на 11 березня 2013 року та 31 березня 2013 року буде не можливо (т.4, а.с. 31).

Судовим експертом Губаревою В.М. подано письмові пояснення, в яких він зазначає, що без задоволення клопотання від 30 травня 2016 року № 2/1789екс. у повному обсязі, організації огляду майна, надання даних щодо переліку майна, технічного стану обладнання на дату оцінки (11 березня 2013 року та 31 березня 2013 року) відповідно зазначених вимог (найменування, виробник, модель, основні технічні характеристики, дата випуску (придбання), комплектність (склад, вага), строки експлуатації (інтенсивність), технічний стан (працездатність обладнання) на дату оцінки, висновки щодо можливості подальшої експлуатації та доцільності ремонтно-відновлювальних робіт, визначити ринкову вартість рухомого майна буде не можливо (т.4, а.с. 32-36).

Разом з цим, під час розгляду справи представник відповідача надав пояснення щодо неможливості надання додаткових документів згідно переліку, визначеного в клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи № 4417/4900/4901/5136, у зв'язку з тим, що документи, які необхідні для вирішення питань, поставлених перед судовими експертами та наявні у ТОВ "Славія", були надані під час призначення комплексної судової експертизи у справі; інші документи, які зазначені в клопотанні судових експертів, у товариства відсутні.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, проведення судової експертизи у справі щодо визначення дійсної (ринкової) вартості майна відповідача станом на 11 березня 2013 року та пропорційної частки таких активів товариства, що належить до виплати позивачу на відповідну дату сталося через ненадання відповідачем витребуваних експертом документів, у тому числі переліку майна, відповідної технічної документації, а також внаслідок неприйняття заходів щодо організації огляду майна експертами. При цьому. відповідачем не надано до суду жодних доказів та підтвердження неможливості забезпечити виконання клопотання експерта. Не зазначено, які ж дії ним здійснено на відновлення такої документації, хоча саме відповідач, як власник майна, мав надати всю необхідну технічну документацію, а також мав забезпечити заходи щодо надання експерту можливості надати висновок згідно поставлених судом питань.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що така бездіяльність відповідача щодо ненадання витребуваних документів спрямовані на ухилення від проведення експертизи з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року, а також свідчить про зловживання наданих відповідачу процесуальним законодавством правами та умисне невиконання вимог ухвали суду щодо надання документів, визначених судовими експертами, а також можливості забезпечення виконання клопотання судового експерта в повному обсязі.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи ненадання відповідачем доказів на підтвердження неможливості представити відповідні документи на вимогу експерта, які суд апеляційної інстанції правомірно розцінив як ухилення від проведення експертизи з метою уникнення виплати позивачу дійсної належної їй частки майна товариства та посилання відповідача у касаційній скарзі на звіт про вартість майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року, як належний доказ у справі, без доведення наявності достатніх даних на момент його складення, є необґрунтованим.

Що стосується наданого відповідачем звіту про експертну оцінку вартості майна від 03 січня 2013 року (а.с. 148-165, т. 4), суд касаційної інстанції відхиляє даний доказ, оскільки оцінка майна товариства була проведена 03 січня 2013 року, в той час, як вартість майна ТОВ "Славія" повинна бути визначена станом на 11 березня 2013 року - на момент подання позивачем заяви про вихід з товариства.

Будь-яких інших доказів в спростування наданого позивачем висновку про вартість майна від 21 січня 2016 року, відповідачем до суду не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи для визначення вартості (ринкової) майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року, розміру зобов'язань ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року, з поставленням на вирішення експертів таких ж питань, які були зазначені в ухвалі апеляційного господарського суду від 05 квітня 2016 року, оскільки учасниками судового процесу не подано на вимогу судових експертів додаткових документів, а також пояснення експертів зводяться до неможливості проведення комплексної судової експертизи для вирішення поставлених ухвалою суду від 05 квітня 2016 за відсутності необхідних документів.

Відповідачем жодним чином не підтверджено готовність надати всі необхідні додаткові документи згідно переліку, визначеного в клопотанні про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, враховуючи також попереднє пояснення відповідача щодо їх відсутності.

Колегія суддів також враховує, що відповідач мав можливість під час тривалого розгляду справи забезпечити виконання у справі судової експертизи, яка була призначена 05 квітня 2016 року з метою визначення дійсної ринкової вартості майна товариства, проте, зловживаючи своїми правами, ухилявся від виконання вказівок суду та не вжив належних заходів щодо виконання клопотання експерта, тим самим порушуючи право позивача та вимоги закону щодо виплати позивачу вартості майна, пропорційно його частки у статутному капіталі станом на дату виходу з товариства.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року №475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд під час визначення її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Враховуючи викладене, з метою запобігання подальшого зловживання відповідачем своїми процесуальними права та порушення гарантованих законом прав позивача, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоцільність призначення у справі судової-економічної експертизи для визначення вартості(ринкової) майна ТОВ "Славія".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про о можливість прийняття у якості належного доказу у справі поданий позивачем висновок від 21 січня 2016 про вартість майна ТОВ "Славія" (ринкова вартість) станом на 11 березня 2013 року - на момент подання позивачем заяви про вихід з товариства, що виконаний суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_14 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_1 від 30 вересня 2014 року).

Відповідний висновок здійснений суб'єктом оціночної діяльності, у висновку зазначено номер та дату сертифіката оціночної діяльності, який чинний на момент оцінки, висновок містить належне правове обґрунтування з зазначенням методики та розрахунку вартості об'єктів оцінки. Відповідний висновок відповідачем не спростований належними та допустимими доказами.

Відповідно до висновку вартості майна ТОВ "Славія" від 21 січня 2016 року розмір дійсної (ринкової вартості майна ТОВ "Славія" станом на 11 березня 2013 року становив 4236100,00 грн.

Суд апеляційної інстанції прийняв до уваги те, що згідно показників фінансової звітності ТОВ "Славія" отримала збитки у сумі 3 641,2 грн.

Таким чином, оскільки частка позивача у статутному капіталі ТОВ "Славія" складала 65%, а відтак вартість частини майна, пропорційна частці у статутному капіталі ТОВ "Славія" становить 386 685,00 грн.

Крім того, оскільки відповідач не виконав у встановлений законодавством строк свої грошові зобов'язання перед позивачем щодо сплати вартості майна, пропорційної його частці у статутному капіталі, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення 3% річних та інфляційних у відповідності до ст. 625 ЦК України, що відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2011 року у справі № 14/214(10).

Суд апеляційної інстанції перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних та річних, колегія суддів та дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 14 174,92 грн., інфляційні в сумі 284 636,86 грн.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 148 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виходу позивача зі складу учасників товариства), ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", враховуючи п. 4.20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про правомірність та обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вартості частини майна, пропорційної частці у статутному капіталі в сумі 386 685,00 грн., 3% річних в сумі 14 174,92 грн., інфляційні в сумі 284 636,86 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Славія" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 січня 2017 року у справі № 922/3535/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. О. Євсіков

С. С. Самусенко