ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/31610/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Малетича М.М.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року

у справі № 910/31610/15

господарського суду міста Києва

за позовом ОСОБА_4

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

за участю представників:

позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6

відповідача-1: Курильченко К.О.

відповідача-2: Курильченко К.О.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" про визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 789.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір був вчинений на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест", оформленого протоколом № 9 від 24 квітня 2015 року, яке було визнано недійсним в судовому порядку. Спірний правочин було укладено після прийняття загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест" незаконних рішень про звільнення позивача з посади керівника товариства, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна, які були визнані недійсними в судовому порядку, тобто особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та договір порушує корпоративні права позивача, як учасника ТОВ "Укоінвест", на участь у діяльності товариства та розпорядження його майном.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 травня 2016 року (суддя Андреїшина І.О.) у позові відмовлено повністю.

Місцевий господарський суд виходив з того, що в спірному договорі було погоджено всі істотні умови, передбачені для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договір укладено з дотриманням передбаченої законодавством форми (у письмовій формі та нотаріально посвідчено) та договір був виконаний його сторонами. За висновком суду договір був укладений від імені продавця - ТОВ "Укоінвест" уповноваженою особою, яка діяла на підставі нотаріально посвідченої довіреності керівника товариства, та була уповноважена на вчинення правочину рішенням загальних зборів учасників товариства, а наявність судових рішень про визнання недійсним такого рішення загальних зборів ТОВ "Укоінвест", а також про визнання недійсними інших рішень про звільнення позивача з посади керівника товариства, виключення його зі складу учасників товариства і встановлені в цих судових рішеннях факти не є підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки згідно з положеннями ст. 215 ЦК України питання дійсності чи недійсності оспорюваного правочину має з'ясовуватися судом з огляду на обставини, які мали місце в момент його вчинення, а такі судові рішення були винесені та набрали законної сили після укладення спірного договору.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів порушення його корпоративних прав на участь у товаристві та на управління ним внаслідок укладення спірного договору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року (склад колегії суддів: Ткаченко Б.О. - головуючий, Коршун Н.М., Зеленін В.О.) рішення господарського суду міста Києва від 18 травня 2016 року залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18 травня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 7.1., 7.2. Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" в редакції від 23 листопада 2006 року товариство є юридичною особою, статутний фонд (капітал) якої становить 40 000,00 грн. та поділений на частки між учасниками, якими є:

- ОСОБА_4 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 16 400,00 грн., що становить 41% статутного фонду;

- ОСОБА_11 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 12 000,00 грн., що становить 30% статутного фонду;

- ОСОБА_12 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 8 000,00 грн., що становить 20% статутного фонду;

- ОСОБА_13 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 3 600,00 грн., що становить 9% статутного фонду.

26 березня 2012 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, про звільнення з посади директора ОСОБА_14 та про призначення на посаду директора ОСОБА_4.

12 грудня 2014 року загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, про звільнення з 12 грудня 2014 року ОСОБА_4 з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. в реєстрі за №5116).

04 лютого 2015 року загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, про продовження діяльності товариства на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 16 листопада 2011 року, та затверджено порядок складення та підписання протоколу загальних зборів.

04 лютого 2015 року загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 6, про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства за систематичне невиконання обов'язків, покладених на учасника та вчинення перешкод у досягненні Товариством мети його створення.

24 квітня 2015 року загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест", оформленими протоколом № 9, було прийнято рішення про відчуження товариству з обмеженою відповідальністю "Саломандри" (відповідачу-1) нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ "Укоінвест", а саме: нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: м.Київ, просп. Перемоги, 48-а, загальною площею 201 кв.м., шляхом укладення договору купівлі-продажу; визначено ціну продажу нерухомого майна у розмірі 157 941,00 грн.; зобов'язано директора товариства ОСОБА_16 уповноважити ОСОБА_12 на проведення необхідних підготовчих дій та укладення між ТОВ "Укоінвест" та ТОВ "Саломандри" договору купівлі-продажу нежитлового будинку. Вирішено оформити повноваження шляхом нотаріального посвідчення довіреності на представництво інтересів товариства перед третіми особами.

15 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" в особі ОСОБА_12, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 788 від 15 травня 2015 року, (продавець, відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Саломандри" в особі директора ОСОБА_16 (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 48-а, загальною площею 201 кв.м., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 789.

В подальшому за позовами ОСОБА_4 були винесені судові рішення про визнання недійсними зазначених вище рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про звільнення позивача з посади директора товариства, про продовження діяльності юридичної особи на підставі модельного статуту та затвердження порядку складення та підписання протоколу загальних зборів, про виключення позивача зі складу учасників товариства, про погодження вчинення спірного правочину з відчуження нерухомого майна.

Також ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 2015 року, посилаючись на те, що договір вчинено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест", оформленого протоколом № 9 від 24 квітня 2015 року, яке було визнано недійсним в судовому порядку за рішенням господарського суду Черкаської області від 01 грудня 2015 року у справі № 925/1761/15, договір укладено від імені відповідача-2 особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин було укладено після ухвалення загальними зборами відповідача-2 незаконних рішень про його звільнення з посади керівника, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Абзацом четвертим пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29 травня 2013 року передбачено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Таким чином, питання дійсності чи недійсності оспорюваного правочину має з'ясовуватися судом з огляду на обставини, які мали місце в момент його вчинення, про що вірно зазначили суди попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.ч. 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Тобто недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: незаконність змісту правочину, недотримання форми, дефекту суб'єктного складу, дефекту волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що під час укладення господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, спірний договір містить усі необхідні істотні умови, передбачені для договорів купівлі-продажу нерухомого майна, договір укладено з дотриманням передбаченої законодавством форми (у письмовій формі та нотаріально посвідчено), а також був виконаний його сторонами. Згідно з відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15 травня 2015 року за Товариством з обмеженою відповідальністю "Саламандри" було зареєстровано право власності на нежитловий будинок - торговельний комплекс по просп. Перемоги, 48-а у м. Києві на підставі договору купівлі-продажу № 789 від 15 травня 2015 року. За платіжним дорученням № 2 від 19 травня 2015 року між відповідачами у справі, як сторонами спірного договору, відбулись розрахунки за придбаний об'єкт нерухомості та 19 травня 2015 року між ними було підписано акт прийому-передачі нерухомого майна - предмета спірного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частинами 1, 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний договір від імені продавця був підписаний ОСОБА_12, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" від 15 травня 2015 року, виданої директором товариства ОСОБА_16, який відповідно до законодавства та статуту станом на дату укладення спірного договору мав відповідні повноваження. При цьому, рішення про вчинення спірного договору та про уповноваження директором товариства ОСОБА_12 на укладення договору з відчуження нерухомого майна були прийняті 24 квітня 2015 року загальними зборами відповідача-2.

Разом з цим, судами встановлено, що рішенням господарського суду Черкаської області від 01 грудня 2015 року у справі № 925/1761/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про вчинення спірного правочину з відчуження майна та про припинення Товариства за рішенням власника, оформлені протоколами № 9 від 24 квітня 2015 року та № 11 від 25 серпня 2015 року, визнано недійсними.

Крім того, рішенням господарського суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 910/2932/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ "Укоінвест" від 12 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_4 з посади директора товариства за власним бажанням, оформлені протоколом № 3.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 910/12670/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 04 лютого 2015 року про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Укоінвест" та від 21 травня 2015 року про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства. Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 910/12670/15 в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства, оформлені протоколом № 10 від 21 травня 2015 року, скасовано та справу № 910/12670/15 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду; в іншій частині судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишено без змін. Під час нового розгляду справи (після винесення оскаржуваного рішення по даній справі) рішенням господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі № 910/12670/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2016 року, позовні вимоги в частині направленій на новий розгляд задоволено та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 21 травня 2015 року, оформлені протоколом № 10.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2016 року у справі № 925/2026/15 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Укоінвест" про продовження діяльності товариства на підставі модельного статуту, оформлені протоколом № 5 від 04.02.2015 року.

Однак, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій про те, що наявність зазначених судових рішень, на які послався позивач в обґрунтування своїх вимог, не є підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки такі рішення були прийняті та набрали законної сили після укладення спірного договору, а питання дійсності чи недійсності спірного правочину згідно з положеннями ст. 215 ЦК України має вирішуватись судом з огляду на обставини, які мали місце в момент його вчинення.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний договір був укладений особою від імені продавця (відповідача-2) уповноваженою на те особою і договір не суперечить положенню частини другої статті 203 ЦК України.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач, який в судовому порядку відновив свої права учасника ТОВ "Укоінвест", не довів порушення його корпоративних прав на участь у товаристві та на управління товариством, оскільки, як вірно зазначили суди захист і відновлення таких прав позивача відбулося внаслідок його звернення до судів з відповідними позовами (про визнання недійсним його звільнення з посади директора товариства, про поновлення на посаді, про визнання недійсним рішення загальних зборів про його виключення зі складу учасників та ін.), які були задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 ГК України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Статтею 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Таким чином укладення спірного договору не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та на управління ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном, а визнання в судовому порядку недійсним рішення загальних зборів товариства, на підставі якого уповноваженою особою було укладено спірний договір, не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки не спростовує факту законності дій керівника товариства та уповноваженої ним особи щодо виконання дійсного на той час рішення загальних зборів.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій правильно та обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог, оскаржувані позивачем рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення і неправильне їх застосування судами під час прийняття оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 листопада 2016 року у справі № 910/31610/15 - без змін.

Головуючий І.А. Плюшко

Судді: М.М. Малетич

С.С. Самусенко