Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.09.2016 року у справі №910/13862/15
Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/13862/15
Постанова ВГСУ від 28.02.2017 року у справі №910/13862/15
Постанова ВГСУ від 18.02.2016 року у справі №910/13862/15
Постанова ВГСУ від 17.08.2016 року у справі №910/13862/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/13862/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Данилової М.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 12.12.2016у справі№ 910/13862/15Господарського суду міста Києва за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"на діїВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт"до1)Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" 2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи"про стягнення 1033270,08дол США, що еквівалентно 21956989,20грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача-1: від відповідача-2: від ДВС:не з'явились Сєров Є.І. (довіреність №10/481 від 02.08.2016) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 (суддя Балац С.В.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.) від 12.12.2016, по справі №910/13862/15 скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково; визнано незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Медведєва О.В. щодо стягнення з відповідача у виконавчому провадженні №50366945 необґрунтованих/завищених витрат на марки (рекомендований лист до 20г включно) в загальній кількості "75" шт. (з вартісю за одну одиницю 4,50грн), які склали - 337,50грн; визнано недійсним пункт 3 резолютивної частини постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.05.2016 ВП №50366945 про внесення змін до постанови від 04.04.2016 №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі ПАТ "Укрнафта") просить скасувати судові акти у справі та прийняти нове рішення про задоволення заяви відповідача-1 повністю, посилаючись на порушення судами ст.ст.33, 35, 43, 1212 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Відповідачем-1 було подано суду клопотання про винесення в порядку ст.90 ГПК України окремої ухвали, якою: - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербізнесконсалт" (далі ТОВ "Інтербізнесконсалт") штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у зв'язку зі зловживанням процесуальними правами шляхом неодноразового звернення з касаційними скаргами, що призводить до затягування вирішення спору; - зобов'язати адвокати Мельниченка Олега Володимировича усунути порушення законності при здійсненні ним своєї адвокатської діяльності, які призвели до затягування низки заяв та скарг ПАТ "Укрнафта" в Господарському суді міста Києва у справі №910/13862/15, та звернути його увагу на необхідність добросовісного користування процесуальними правами.

Касаційний суд відмовляє в задоволенні заявленого клопотання, оскільки: по-перше, звернення ТОВ "Інтербізнесконсалт" одночасно з ПАТ "Укрнафта" з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 є реалізацією наданого законом права, і повернення касаційної скарги позивача без розгляду не потягло за собою порушення строку розгляду касаційної скарги ПАТ "Укрнафта"; по-друге, в процесі розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПАТ "Укрнафта" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 адвокат Мельниченко О.В. участі не приймав та, відповідно, не вчиняв недобросовісних процесуальних дій, зокрема, спрямованих на недобросовісне користування процесуальними правами.

Представники позивача, відповідача-2 та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі ДВС) не скористались правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача-1, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

ТОВ "Інтербізнесконсалт" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ПАТ "Укрнафта" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортні автоматизовані системи" про стягнення 1033270,08 дол. США, що еквівалентно 21956989,20грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 19.08.2015 у справі №910/13862/15 скасовано, позовні вимоги задоволено частково.

На виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано накази від 06.11.2015 №910/13862/15.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 змінено та доручено Господарському суду міста Києва видати накази.

На виконання вказаної постанови Господарським судом міста Києва видано накази від 25.02.2016 №910/13862/15.

04.04.2016 головним державним виконавцем ДВС Медведєвим О.В. винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, щодо виконання Наказу №910/13862/15, виданого 25.02.2016 Господарським судом міста Києва, якою на підставі ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з боржника ПАТ "Укрнафта" витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у сумі 768,92грн.

11.05.2016 головним державним виконавцем ДВС Медведєвим О.В. на підставі ч.3 ст.83 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову у виконавчому провадженні ВП №50366945 про внесення змін до постанови від 04.04.2016 №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, оскільки при винесенні постанови від 04.04.2016 №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, не зазначено перелік та суми витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. В цій постанові наведено 15 позицій найменувань товарів, їх вартість, кількість та загальні витрати по кожній позиції.

ПАТ "Укрнафта" звернулось до суду зі скаргою про визнання дій ДВС неправомірними та визнання недійсною постанови від 11.05.2016 ВП №50366945 про внесення змін до постанови від 04.04.2016 №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (далі скарга).

Скаржник просив визнати дії головного державного виконавця ДВС Медведєва О.В. щодо стягнення з відповідача у виконавчому провадженні №50366945 необгрунтованих/завищених витрат незаконними та визнати недійсною постанову головного державного виконавця ДВС від 11.05.2016 ВП №50366945 про внесення змін до постанови від 04.04.2016 №50366945 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. В обґрунтування поданої скарги, відповідач-1 зазначив, що вказані у оспореній постанові витрати не обґрунтовані жодними доказами, у зв'язку з чим, є безпідставними.

Задовольняючи скаргу частково, суди виходили з того, що у державного виконавця не було права надсилати платіжні вимоги рекомендованими листами та, як наслідок, не було права стягувати з відповідача витрати на марки для рекомендованих листів.

Колегія суддів вважає, що суди розглянули скаргу ПАТ "Укрнафта" з порушенням приписів процесуального законодавства, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Законом України "Про виконавче провадження" не передбачено стягнення з боржника у виконавчому провадженні витрат у більшому розмірі ніж реально витрачено виконавцем у зв'язку з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства

У відповідності до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

У поданій скарзі відповідач-1 стверджував про незаконність постанови державного виконавця у зв'язку з тим, що витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій не обґрунтовані ДВС та не підтверджені жодними доказами, а також наводив власні розрахунки, зокрема, щодо кількості використаного паперу тощо.

При цьому, з огляду на те, що ДВС є державним органом, який має діяти у спосіб та в межах, визначених законами та Конституцією України, підстави та розмір витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, має бути доведений саме останнім.

Втім, незважаючи на те, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження такої суми витрат, понесених у зв'язку з примусовим виконанням, і навіть жодного доводу на обґрунтування цієї суми органом ДВС, суди визнали доводи скаржника про незаконність постанови від 11.05.2016 ВП №50366945 частково безпідставними не спростувавши їх по суті.

Відповідно до ст.42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (аналогічна позиція викладена в пункті 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012).

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушення приписів ст.ст.4, 42, ч.1 ст.47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційний суд також відзначає, що визнавши частково недійсною постанову ДВС від 11.05.2016, якою було лише наведено перелік конкретних витрат у сумі 768,92грн, які стягнуті постановою ДВС від 04.04.2016, остання фактично залишилась чинною в частині загальної суми стягнення, що не відповідає закону, оскільки постанова про стягнення витрат та постанова, якою її фактично роз'яснено (без зміни загальної стягнутої суми витрат), є одноактовою процесуальною дією.

Наведене, відповідно до ч.1 ст. 11110 ГПК України, є підставою для скасування оскаржених судових актів та направлення скарги ПАТ "Укрнафта" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Міністерства юстиції України (№10/1230 від 26.05.2016) на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.10.2016 у справі №910/13862/15 скасувати.

Скаргу ПАТ "Укрнафта" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Міністерства юстиції України (№10/1230 від 26.05.2016) направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

М. Данилова