ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Справа № 910/12949/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Ходаківської І.П., Корсака В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.12.2016у справі№ 910/12949/16господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доПриватного акціонерного товариства "Київрічсервіс"простягнення 312514,23грн

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Акімова А.В. (довіреність №171 від 26.12.2016) Мазуренко Т.С. (адвокат)В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Босий В.П.) від 20.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Мартюк А.І., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.) від 06.12.2016, у справі №910/12949/16 позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" заборгованість у розмірі 104171,41грн, неустойку у розмірі 208342,82грн, судовий збір у розмірі 4687,71грн.

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Київрічсервіс" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.551, 762, 785 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.230 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не належить до задоволення з огляду на таке.

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" (далі Товариство) про стягнення 312514,23грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договору оренди відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо негайного повернення орендованого майна, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення орендну плату за період фактичного користування майном - до складання акта приймання-передачі, що визначено умовами договору оренди, та неустойку в розмірі подвійної орендної плати за цей же період, сплата якої передбачена приписами ч.2 ст.785 ЦК України.

Судами встановлено таке.

30.06.2011 між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) був укладений договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду №140-У(Ор)-11 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, за адресою: станція метро "Харківська" (вестибюль №1), для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з п.2.1. Договору об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 51,5кв.м, згідно з викопіюванням зі Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину даного договору.

Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим 14.04.2011 звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 31.10.2010 становить 551440, 00грн без ПДВ (п.2.2. договору).

Умовами п.2.4. Договору передбачено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Згідно з п.3.1. Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 №34/91, та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору, становить: 446,15грн за 1кв.м орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на квітень 2011 складає 22976,67грн без ПДВ.

Згідно з п.3.2. Договору розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п.3.4. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.5. Оплата по Договору проводиться Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Відповідно до п.3.6. договору оренди орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п.4.1. Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання даного договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

За змістом п.9.1 Договору даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київради від 28.05.2009 №540/1596, діє з 01.07.2011 до початку реконструкції станції, але не більше ніж до 29.06.2014 (два роки 364 дні).

За актом приймання-передачі майна в оренду від 01.07.2011 орендодавець передав орендарю спірне нежитлове приміщення.

25.09.2015 відповідачем було повернуто позивачу як орендодавцю спірне нерухоме майно, за наслідками чого було складено відповідний акт приймання-передачі.

Відповідно до п.4.2. договору оренди орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і повному обсязі.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що при несплаті орендарем орендної плати протягом трьох місяців з дня закінчення строку поточного платежу орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення орендаря.

За змістом пункту 9.5. дія договору припиняється в разі невиконання істотних умов договору або його порушення.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції правомірно виходили з такого.

Частиною 1 ст.173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1 ст.283 ГК України).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст.762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч.ч.1, 4 ст.285 ГК України).

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки строк дії Договору встановлено до 29.06.2014 і не доведено прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо продовження його дії, він припинив свою дію 29.06.2014 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Обставини припинення договору оренди 29.06.2014 встановленні також судами в справі №910/27874/15.

З огляду на викладене, доводи скаржника про те, що спірний договір у встановлену судами дату не припинився, а його дія поновилась до 26.06.2017, колегія суддів відхиляє.

За змістом п.1 ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судом встановлено, що Договір припинив свою дію 29.06.2014, проте спірне нерухоме майно було повернуто відповідачем лише 25.09.2015, за наслідками чого було складено відповідний акт приймання-передачі.

Згідно з п.3.5. Оплата по Договору проводиться Орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві

Тобто, навіть після закінчення дії Договору, відповідач був зобов'язаний сплачувати на користь позивача орендну плату до моменту повернення майна за актом приймання-передачі.

Таким чином, позивачем правомірно було нараховано до стягнення з відповідача орендну плату до підписання акта приймання-передачі майна.

Доводи скаржника про те, що у спірний період він був позбавлений можливості користуватися спірним приміщенням у зв'язку з відключенням його позивачем від системи електропостачання, не спростовують підставності нарахування та стягнення спірної суми, оскільки одразу після закінчення строку дії Договору відповідач зобов'язаний був повернути об'єкт оренди, а не використовувати його для цілей визначених договором, що в свою чергу, свідчить про недоречність посилання відповідача на приписи ч.6 ст.762 ЦК України, адже визначене цією нормою право орендаря у спірний період вже припинилось, а його обов'язок вносити орендну плату до моменту фактичного повернення майна сторони передбачили у Договорі. Також в матеріалах справи відсутні як докази, які б засвідчували намір відповідача повернути орендоване майно після відключення електропостачання, коли його використання стало для нього неможливим, так і докази відмови позивача прийняти майно по акту приймання-передачі. Суд також відзначає, що відповідачем не надано доказів того, що відключення електропостачання дійсно позбавило його можливості використовувати орендоване майно за призначенням.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.785 ЦК України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Оскільки орендар після закінчення строку дії Договору не повернув і не намагався повернути об'єкт оренди орендодавцю у визначений Договором строк, а продовжив користування орендованим майном, суди дійшли вірного висновку про те, що неповернення об'єкту оренди за Договором у період, зокрема, з квітня по вересень 2015 року відбулося виключно з вини самого орендаря, що є умовою для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Водночас, законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 18.04.2011 у справі №30/190, від 18.04.2011 у справі № 30/191, від 26.11.2011 у справі №5005/2712/2011).

Крім того, відповідно до вимог чинного законодавства за захистом свого цивільного права або інтересу особа може звернутися до суду у строк, визначений статтями 257, 258 ЦК України.

Статтею 257 ЦК України встановлюється загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Спеціальна позовна давність в один рік відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, а тому застосування до неї спеціальної позовної давності є неправильним.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача неустойку у розмірі 208342,82грн за прострочення виконання ним зобов'язання з повернення майна у період з квітня по вересень 2015 року.

Доводи скаржника про те, що суди безпідставно не зменшили розмір неустойки, визначеної ч.2 ст.785 ЦК України, судом відхиляються, оскільки приписи ч.3 ст.551 ЦК України передбачають право, а не обов'язок суду зменшувати неустойку, тоді як жодних доводів та доказів в обґрунтування такого зменшення, відповідач в попередніх судових інстанціях не зазначив та не надав з відповідним клопотанням не звертався.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київрічсервіс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 у справі №910/12949/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді І. Ходаківська

В. Корсак