Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року Справа № 922/691/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л.,за участю представників:позивача -Савенко І.М.,відповідача -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Хімтек-Імпекс"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015у справі№922/691/15за позовомТОВ "Хімтек-Імпекс"доТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Східбуд"простягнення збитківвстановив:

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2015 (суддя Суслова В.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 (судді: Черленяк М.І, Ільїн О.В., Хачатрян В.С.), у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

ТОВ "Хімтек-Імпекс" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.672 ЦК України та ст.43 ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що ним у розумний строк було повідомлено відповідача про свою відмову від товару у зв'язку з невідповідністю його асортименту. Також заявник вказує на те, що висновок судів про підготовку саме позивачем листа від 15.04.2015 №1/ВП не відповідає фактичним обставинам справи, так як в матеріалах справи міститься лист від 15.04.2015 №1/ВП, підписаний директором відповідача та скріплений його печаткою. Таким чином, на думку скаржника, сторонами договору було врегульовано цільове призначення товару. Крім того, позивач стверджує, що поставлений товар непридатний транспортувати кальциновану соду, що підтверджується листом виробника від 11.08.2014 №58.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши у засіданні пояснення представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

14.04.2014р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу №14/04-ВП, відповідно до умов якого продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця обладнання (товар), а покупець оплатити та прийняти товар на умовах даного договору.

Сторони погодили, що товаром є пневмотранспортер універсальний ПТ-50У - 1 штука, вартістю з ПДВ 190800 грн.; коліно 90 гр. - 2 штуки вартістю з ПДВ 940 грн.; насадка для збору з бортів - 1 шт. вартістю з ПДВ 1300 грн.; хомут d=160 - 2 штуки вартістю з ПДВ 420 грн.; поставка з навчанням і пусконалагодженням вартістю з ПДВ 8600 грн.

Загальна сума договору з урахуванням ПДВ складає 202060 грн.

15.04.2014р. позивачем підготовлено лист №1/ВП, яким повідомлялось відповідача про мету придбання пневмотранспортеру універсального ПТ-50У, а саме для подачі будь-якого розсипного гранульованого матеріалу в призначене місце. Однак, в матеріалах справи відсутні докази у підтвердження направлення позивачем відповідачу відповідного листа.

25.04.2014р. відповідач поставив, а позивач прийняв обумовлений договором товар, що підтверджується атом надання послуг та видатковою накладною №288.

Листом від 29.05.2014 №101 позивач повідомив відповідача про поломку пневмотранспортеру універсального ПТ-50У та просив відповідача направити наладчика обладнання. Факт отримання відповідного листа відповідачем не заперечується.

У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 03.06.2014 №1 повідомив позивача про те, що обумовлене договором обладнання першочергово було придбано відповідачем у ПП "Алексзернотехніка", гарантійні зобов'язання якого тривають 6 місяців з дати передачі обладнання відповідачу. У зв'язку з викладеними обставинами відповідач звернувся до ПП "Алексзернотехніка" з питань поломки обладнання.

У свою чергу, ПП "Алексзернотехніка" листом від 11.08.2014 №58 повідомило позивача про придбання у нього відповідачем пневмотранспортера ПТЗ-50, а не ПТ-50У, як визначено в договорі купівлі-продажу, а також про неможливість стабільної подачі кальцинованої соди у вигляді порошку пневмотранспортером ПТЗ-50 внаслідок особливостей його конструкції.

Позивач направив на адресу відповідача претензію від 07.08.2014 №134, в якій повідомив останнього про відмову від товару та вимагав повернення коштів, сплачених за обладнання, відшкодування збитків, спричинених поставкою неякісного товару. Окрім того, позивач посилався на отримання ним інформації про відсутність обладнання моделі ПТ-50У, що передбачена в договорі купівлі-продажу, як такої.

За результатом врегулювання відносин за вказаною вище претензією між позивачем та відповідачем було укладено договір про відшкодування вартості товару від 22.09.2014 №22/09-2014.

Відповідно до п.1.1 договору про відшкодування вартості товару відповідач поставив позивачу неякісне обладнання, яке було передано відповідно до договору купівлі-продажу від 14.04.2014 №14/04-ВП, що мало наслідком неможливість виконання позивачем дій, пов'язаних з використанням предмету договору (пневмотранспортеру ПТ-50У (ПТЗ-50)).

Пункти 1.2,1.4,2.1 договору про відшкодування вартості товару свідчать про досягнення домовленості сторін про те, що відповідач зобов'язується відшкодувати позивачу грошові кошти за товар в сумі 202060 грн. внаслідок неможливості подальшого використання неякісного предмету договору купівлі-продажу.

Згідно з п.3.2 договору про відшкодування вартості товару відповідач здійснює розрахунок за неякісний товар, а позивач повертає неякісне обладнання та усі комплектуючі до нього до 30.10.2014р.

Після відшкодування коштів, вказаних в даному договорі, строк договору купівлі-продажу закінчується (п.1.3 договору про відшкодування вартості товару).

На виконання умов договору про відшкодування вартості товару, 30.10.2014р. відповідач повернув позивачу сплачені за товар, обумовлений договором купівлі-продажу, грошові кошти в сумі 202060 грн. (платіжне доручення від 30.10.2014 №3451 на суму 202060 грн.

Як стверджує позивач, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо асортименту та якості товару за договором купівлі-продажу, йому було спричинено збитки на загальну суму 1075075,99 грн., які складаються з:

- оплати простою вагонів на залізничній станції "Вадул-Сірет" в розмірі 686648,66 грн.;

- витрат на придбання упаковки "біг-бег" для фасування соди кальцитової в сумі 99543,40 грн.;

- витрат на придбання нового транспортера ПТЗ-25 в сумі 78000 грн.;

- витрат на відрядження працівників для вирішення питань функціонування придбаного у відповідача обладнання в сумі 32841,55 грн.;

- витрат на ремонт ПТЗ-50 в сумі 7550 грн.;

- витрат на комплектуючі для обладнання в сумі 15260 грн.;

- курсові збитки через необхідність вилучення оборотних коштів позивача на усунення наслідків придбання неякісного обладнання в сумі 155232,38 грн.

Правові наслідки порушення умови договору щодо асортименту товару визначені у ст.672 ЦК України, зокрема, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач стверджує, що відповідач неналежним чином виконав умови договору купівлі-продажу щодо асортименту товару, оскільки фактично поставив обладнання моделі ПТЗ-50, а не як визначено в договорі - ПТ-50У.

Проте, апеляційний суд зазначив, що поставлене відповідачем обладнання було прийняте позивачем без зауважень.

Враховуючи приписи ст.672 ЦК України, між сторонами було врегульовано спір і досягнуто домовленості шляхом укладення договору про відшкодування вартості товару від 22.09.2014 №22/09-2014, згідно якого відповідач повертає сплачені за товар грошові кошти, а позивач у строк до 30.10.2014р. повертає товар.

Частиною 1 ст.673 ЦК України визначено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Сторонами при укладенні договору купівлі-продажу питання цільового призначення обладнання не було врегульовано. Наявний в матеріалах справи лист позивача від 15.04.2014 №1/ВП про відповідні обставини не свідчить.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (абзац 1 ч.2 ст.673 ЦК України).

Позивач стверджує, що відповідач поставив товар неналежної якості. Однак, позивачем не надані належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність якості поставленого відповідачем товару технічним умовам такої моделі.

Пунктами 4.3, 4.4 договору купівлі-продажу сторони погодили, що при виявлені невідповідності товару технічним умовам та стандартам, виробничих дефектів в період гарантійного строку, а також у випадку наявності у позивача претензій щодо якості товару, в обов'язковому порядку викликається представник відповідача для складання акту обстеження товару.

Обставини справи свідчать, а сторони не заперечують, що ними було порушено визначений у договорі порядок фіксації зауважень щодо якості переданого обладнання.

Так, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про факт поломки обладнання, характер поломки, про причини її виникнення, неможливість використання обладнання для мети, з якою обладнання отриманої позивачем моделі звичайно використовується тощо.

Наявний у матеріалах справи договір про відшкодування шкоди свідчить лише про договірне врегулювання між сторонами питання щодо припинення відносин за договором купівлі-продажу, але про обставини поставки неякісного товару - не свідчить.

Позивачем всупереч приписів ст.33 ГПК України не доведено наявності складу деліктного зобов'язання, а, отже, не спростовано відсутність підстав для стягнення з відповідача збитків у сумі 1075075,99 грн.

Однак, касаційна інстанція не може погодитися з суперечливими висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог, з огляду на наступне.

Як роз'яснено абзацом 3 пункту 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", суд касаційної інстанції не зв'язаний доводами касаційної скарги щодо порушення чи неправильного застосування нижчими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права та може встановлювати порушення чи неправильне застосування відповідних норм, на які не було посилання в такій скарзі.

Згідно з ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.101 та п.7 ч.2 ст.105 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

В основу висновків суду першої інстанції про недоведеність завдання позивачу збитків покладено ті обставини, що позивачем не підтверджено належними доказами склад деліктного зобов'язання відповідача по відшкодуванню збитків, що нібито становлять предмет даного спору.

Однак, судами помилково не враховано, що, за змістом позовної заяви, в дійсності між сторонами виник спір не з приводу відшкодування позадоговірної шкоди (застосування деліктної відповідальності), а щодо відшкодування збитків, завданих порушенням господарського зобов'язання, що випливає з договору купівлі-продажу від 14.04.2014, а саме внаслідок поставки товару неналежної якості та з порушенням вимог щодо асортименту товару, в зв'язку з чим спірні правовідносини регулюються ст.ст.22,614,623 ЦК України та ст.ст.224,225,226 ГК України.

Водночас, як правомірно зазначено скаржником, висновок судів про те, що лист від 15.04.2015 №1/ВП підготовлений саме позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи, так як в матеріалах справи міститься лист від 15.04.2015 №1/ВП, підписаний директором відповідача та скріплений його печаткою (а.с.21 том 1).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

У договорі купівлі-продажу від 14.04.2014 №14/04-ВП дійсно не врегульовано питання цільового призначення обладнання (товару). Однак, зважаючи на те, що договір укладено 14.04.2014, а лист від 15.04.2014 №1/ВП складено саме відповідачем, зазначене не виключає наявність підстав вважати, що продавець був обізнаний про мету використання обладнання, що поставлялося.

Однак, всупереч приписам ст.ст.101,105 ГПК України апеляційний суд не спростовував доводи апелянта з приводу того, що лист від 15.04.2015 №1/ВП підготовлений саме відповідачем.

Крім того, як зазначено апеляційним судом, в п.п.1.1,1.2,2.1,3.2 договору про відшкодування вартості товару від 22.09.2014 №22/09-2014, який не оспорювався та не визнавався недійсним у встановленому порядку, сторони у справі дійшли обопільної згоди та підтвердили поставку відповідачем неякісного обладнання. При цьому, в силу вимог ст.204 ЦК України презюмуються правомірність договору про відшкодування вартості товару від 22.09.2014 №22/09-2014.

Отже, висновок апеляційного суду про те, що договір про відшкодування шкоди свідчить лише про договірне врегулювання між сторонами питання про припинення відносин за договором купівлі-продажу, але про обставини неякісного товару - не свідчить, суперечить фактичним обставинам справи.

Наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що за умови чіткої фіксації факту неякісності поставленого товару безпосередньо в укладеному між сторонами договорі від 22.09.2014 №22/09-2014, обставини щодо порушення сторонами передбаченого п.п.4.3,4.4 договору купівлі-продажу від 14.04.2014 №14/04-ВП порядку фіксації неякісності переданого обладнання, на які послалися суди в обґрунтування недоведеності поставки відповідачем товару неналежної якості, можуть бути визнані такими, що не мають істотного значення для розгляду даної справи.

Відтак, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків щодо недоведеності неякісності товару, поставленого відповідачем.

З огляду не викладене, судами попередніх інстанцій належним чином не відхилено та не спростовано доводи позивача щодо порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу від 14.04.2014 №14/04-ВП, а саме в частині поставки неякісного обладнання, що, в свою чергу, не виключає наявність підстав для відшкодування збитків, передбачених ст.ст.22,623,678 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Однак, судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки співвідношенню збитків, передбачених положеннями ст.225 ГК України та збитків, заявлених позивачем.

Водночас, колегія зазначає, що при вирішенні спорів про стягнення збитків необхідно враховувати, що відшкодуванню підлягають не будь-які витрати управненої сторони, які складають реальну шкоду, а лише вимушені та необхідні витрати, тобто, які є дійсно необхідними та мінімальними за даних умов, в даній конкретній ситуації, щоб усунути наслідки неналежного виконання господарського зобов'язання.

Однак, в площині застосування ч.1 ст.225 ГК України судами залишено поза увагою та не надано оцінки різним складовим частинам суми збитків, заявлених до стягнення з відповідача, та, як наслідок, достеменно не з'ясовано питання їх доведеності чи недоведеності.

Разом з тим, згідно зі ст.679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.

З п.4.1 договору купівлі-продажу від 14.04.2014 №14/04-ВП вбачається надання продавцем гарантій щодо якості та надійності товару, що постачається, протягом 12 місяців з дати його отримання.

Проте, всупереч вимог ст.ст.43,85,101,105 ГПК України, судами попередніх інстанцій не встановлено ані причин, ані моменту виникнення недоліків товару (недоліки виникли до чи після передання товару покупцеві; внаслідок порушення покупцем правил експлуатації чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили тощо), а також не враховано узгодження сторонами річного гарантійного строку щодо якості поставленого товару.

Таким чином, суди дійшли передчасного висновку як про відсутність факту порушення відповідачем умов договору, так і про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по поставці якісного товару та понесеними позивачем витратами у вигляді витрат на придбання упаковки "біг-бег" для фасування соди кальцитової; витрат на придбання нового транспортера ПТЗ-25; витрат на відрядження працівників для вирішення питань функціонування придбаного у відповідача обладнання; витрат на ремонт ПТЗ-50; витрат на комплектуючі для обладнання; витрат, пов'язаних з з простоєм вагонів на залізничній станції "Вадул-Сірет" та курсових збитків через необхідність вилучення оборотних коштів позивача на усунення наслідків придбання неякісного обладнання.

Отже, наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, зокрема щодо наявності чи відсутності порушення відповідачем договірних зобов'язань як підстави для відшкодування збитків, їх складу та розміру, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 ГПК України) та є підставою для скасування оскаржуваних рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до місцевого господарського суду у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням ним обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що вищезгадані істотні порушення норм матеріального права (ст.ст.673,678,679 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.4,43,101,105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами першої та апеляційної інстанцій, колегія вбачає достатні правові підстави для задоволення скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для задоволення скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Хімтек-Імпекс" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2015 у справі №922/691/15 скасувати з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді:Є.Чернов В.Цвігун