Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 року Справа № 910/16640/13 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Глос О.І.,розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановувід 15.01.2014Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/16640/13за позовомЗаступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі 1. Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, 2. Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд"доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4пророзірвання договору оренди та повернення приміщення,за участю представників: позивача 1 - позивача 2 - Кавун І.М. не з'явилисьвідповідача - прокуратури -не з'явились Боднарчук В.М. (посв.№023013)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 у справі № 910/16640/13 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Гаврилюка О.М., суддів Іоннікової І.А., Коротун О.М.), задоволені позовні вимоги Заступника прокурора Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (далі-позивач-1) та Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" (далі-позивач-2) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі-відповідач) про розірвання договору від 01.01.2010 №1633 про передачу в оренду майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва та зобов'язання відповідача повернути позивачеві-2 орендоване приміщення.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 651, 783 Цивільного кодексу України; ч. 6 ст. 283, ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 32 ГПК України.

Зокрема, скаржник зазначає про безпідставність висновку господарських судів попередніх інстанцій щодо невиконання ним зобов'язання відносно страхування об'єкта договору оренди, оскільки на момент ухвалення рішення у справі орендоване майно було застраховане відповідачем. Крім того, скаржник також вважає безпідставним застосування попередніми судовими інстанціями приписів Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до спірних правовідносин, оскільки, на його думку, при вирішенні цього спору суди мали б керуватися нормою ст. 783 Цивільного кодексу України, що містить вичерпний перелік підстав для дострокового розірвання договору найму.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники скаржника та позивача-2 не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2014.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача-1 та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.09.2006 між Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 30.08.2006 №1168 укладено договір оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг №1633, яким останньому надано в користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 м2. Зазначений договір вступив в силу з моменту його підписання сторонами - 01.09.2006 та діяв до 31.12.2006 (п.9.1 договору).

В подальшому відносини щодо користування вищевказаним майном врегульовувались сторонами на підставі нових розпорядчих документів Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації і шляхом укладення нових договорів та додаткових угод до них, зокрема, договори від 01.01.2007, від 01.01.2009 та від 01.04.2009.

01.01.2010 між позивачем-2 та відповідачем укладено останній договір №1633 про передачу майна комунальної власності територіальної громади Деснянського району міста Києва в оренду, за умовами якого орендодавець на підставі розпорядження Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 31.12.2009 №1229 (додаток 2 пункт 61) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 99,10 м2 (п.1.1 договору); орендар зобов'язаний, зокрема, протягом місяця починаючи з дати укладення договору застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця на весь термін дії договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше ніж балансова вартість об'єкта оренди. У договорі страхування (страховий поліс) орендодавець повинен бути вказаний як вигодонабувач страхового відшкодування. Надати орендодавцю копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових внесків (п.4.1.12 договору); при невиконанні або порушенні однією зі сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду (п.6.7 договору); у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні, орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди. В акті приймання передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення (п.7.4 договору); договір діє з 01.01.2010 до 31.12.2010 (п.9.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 01.11.2011 строк дії цього договору було продовжено до 31.03.2012 шляхом викладення п. 9.1 договору в новій редакції: "Цей договір діє до 31.03.2012 включно".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, надалі, за відсутності заперечень сторін щодо припинення чи зміни умов договору після закінчення строку його дії - 31.03.2012, договір оренди №1633 продовжувався на підставі приписів ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" до 30.06.2013 та до 30.09.2014, тобто, був чинний на момент звернення Заступника прокурора Деснянського району міста Києва до господарського суду з цим позовом.

За результатами проведеної прокуратурою Деснянського району м. Києва перевірки законності використання майна територіальної громади м. Києва, було з'ясовано, зокрема, що Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 в порушення умов укладеного з Комунальним підприємством "Ватутінськінвестбуд" договору оренди не застраховано об'єкт оренди та не проведено оцінку майна.

Вказані обставини стали підставою для звернення Заступника прокурора Деснянського району міста Києва до господарського суду в інтересах держави в особі Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та Комунального підприємства "Ватутінськінвестбуд" з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ч. 2 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що невиконання орендарем умов договору щодо страхування об'єкта оренди протягом місяця після укладення сторонами правочину є порушенням істотної умови договору та, відповідно, підставою для його розірвання і повернення майна орендодавцю.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими, враховуючи таке.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 283 Господарського кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 526 Цивільного кодексу встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.3 ст.291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписами ч.2 ст.651 ЦК України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 783 ЦК України встановлені загальні підстави для вимоги наймодавця про дострокове розірвання договору найму, а саме якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Разом з тим, орендоване майно є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч.3 ст. 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від ст. 783 ЦК України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Крім того, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" страхування орендарем взятого ним в оренду майна є істотною умовою договору оренди.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендарем, в порушення умов п. 4.1.12 договору, не застраховано об'єкт оренди протягом місяця після укладення договору - 01.01.2010, а вчинення зазначених дій лише 23.10.2013 вже після звернення Заступника прокурора Деснянського району міста Києва з цим позовом не може вважатись належним виконанням відповідачем свого зобов'язання.

При цьому, колегія суддів враховує, що Верховний Суд України при здійсненні перегляду судового рішення у справі про розірвання договору оренди комунального майна (постанова від 17.09.2002 №12/153) зазначив, зокрема, що лише після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач застрахував майно, тому суди першої і апеляційної інстанцій правильно прийшли до висновку, що орендар відповідно до ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не виконав свої зобов'язання по страхуванню взятого ним в оренду державного майна.

Отже, враховуючи, що факт невиконання орендарем такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог в цій частині.

Крім того, слід зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи і закріплено сторонами в п. 9.4 кожного з договорів оренди, укладення повторного договору оренди було можливим і здійснювалось на підставі нових розпорядчих документів (розпорядження) після звернення орендаря, поданого не пізніше як за місяць до закінчення строку дії договору, втім, сторони під час розгляду справи не доводили і в матеріалах справи відсутні як докази звернення відповідача до орендодавця про продовження договору після закінчення 31.03.2012 строку його дії, так і прийняття з цього приводу нового розпорядження Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відтак, враховуючи встановлення судами попередніх інстанцій наявності підстав для дострокового розірвання договору оренди комунального майна, колегія суддів не може не погодитись з висновками судів про ґрунтовність вимоги про зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2014 у справі Господарського суду міста Києва № 910/16640/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Глос