Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 910/22897/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Кондратової І.Д. Стратієнко Л.В.розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Плюс" товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 21.10.2014 Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016у справі№ 910/22897/13за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Плюс"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Парк" 2.Командитне товариство "Д-Груп"провизнання права власності

за участю представників сторін:

від позивача: Пархомчук Р.І. - за довіреністю, Мосійчук Д.Б. - керівник;

від відповідача: Резнік А.Б. - за довіреністю;

від третьої особи-1: Резнік А.Б. - за довіреністю;

від третьої особи-2: Макушинський М.І. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2013 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання за позивачем право власності на : нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; нежилий будинок - корпус цеху №23, компресорну (літ. К, Е, Е'), загальною площею 495,70 кв. м. , які знаходяться за адресою : м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.10.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 у справі №910/22897/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл" право власності на нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Євромейл" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Також, не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ "Техноторг-Плюс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 скасувати повністю та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 серпня 2000 року між командитним товариством "Д-Груп", яке є правонаступником командитного товариства "Корпорація " ВЕДА", як Лізингодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Євромейл", як Лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу б/н (Договір лізингу).

За умовами договору, Лізингодавць передає, а Лізингоодержувач отримує в платне користування нежиле приміщення, а саме - Корпус № 2, літера "Р", площею 4 705,00 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.(п. 1.1. договору).

Пунктом 7.4 зазначеного договору передбачено, що в разі переходу права власності на корпус від лізингодавця до іншої особи, даний договір зберігає свою дію по відношенню до іншого власника. Право власності на корпус переходить до лізингоотримувача в момент підписання сторонами акта прийому-передачі корпусу. Лізінгодавець повинен передати корпус у власність лізингоотримувача на протязі 2-х робочих днів з моменту, обумовленого п.7.5.,п.7.6. Договору ( п.7.7. вищевказаного договору.)

При цьому, сторонами було визначено розрахунок місячної лізингової плати, яка визначалась виходячи з балансової вартості корпуса на 01.07.2000 року та дорівнювала 600 604,63 грн., розмір місячної лізингової платі по договору фінансового лізингу від 15 серпня 2000 року визначався в сумі 2 700 грн., до яких входила в тому числі амортизація в розмірі 2 502,52 грн.

На виконання умов договору лізингу, відповідно до акту прийому - передачі корпуса в фінансовий лізинг лізингодавцем було передано лізингоодержувачу визначений за договором об'єкт лізингу, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33.

Також, 31 жовтня 2002 року між лізингодавцем командитним товариством "Корпорація "Веда" та лізингоотримувачем "Євромейл" було укладено акти звірки взаєморозрахунків до договору фінансового лізингу від 15.08.2000 року, відповідно до якого лізингоотримувач перерахував лізингодавцю, згідно договору фінансового лізингу всі фінансові платежі в повному обсязі, а саме: повну вартість нерухомості, отриманої в фінансовий фізинг, згідно додатку № 2 до договору лізингу та повну вартість винагородження, згідно додатку №1, загальна сума платежів склала 629 041,75 грн. При цьому зазначено, що всі платежі виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають.

Разом з цим, 29 грудня 2002 року за актом прийому-передачі командитне товариство "Корпорація "Веда", правонаступником якого є командитне товариство "Д-Груп", внесло до статутного капіталу ТОВ "Бізнес Парк" (протокол № 1 від 5 листопада 2002 року) нежилий будинок - виробничу будівлю № 2 (крім приміщення підвалу № 1 площею 40,3 кв.м. та приміщень цоколю № 2 площею 42, 6 кв.м., № 3 площею 106, 0 кв.м., № 4 площею 26, 2 кв.м.); виробничу будівлю - корпус № 23 площею 219, 2 кв.м.; виробничу будівлю - компресорну площею 276, 00 кв.м., які знаходяться у місті Києві по вул. Смоленській 31-33.

Згідно свідоцтва про право власності, виданого 20 лютого 2003 року, нежиле приміщення площею 4242, 40 кв.м., розташована у м. Києві по вул. Смоленські 31-33 належить ТОВ "Бізнес Парк".

11 березня 2011 року між ТОВ "Бізнес Парк" (продавець) та ТОВ "Техноторг-Плюс" (покупець) укладено договір купівлі-продажу б/н, за яким продавець продав, а покупець придбав нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4242, 4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ вул. Смоленська 31-33, та нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ К, Е, Е1), загальною площею 495, 70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ вул. Смоленська 31-33.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Євромейл" вказував на те, що в силу приписів п. 7.5. договору фінансового лізингу б/н від 15.08.2000р., укладеного між ним та командитним товариством "Корпорація "Веда", яке змінило своє найменування на командитне товариство "Д-Груп", позивачу належить право власності на нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242, 4 кв. м та нежилий будинок - корпус цеху № 23, компресорну (літ. К, Е, Е'), загальною площею 495,70 кв. м, які знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33 /надалі - Спірні об'єкти/. Проте, зазначені об'єкти нерухомого майна були продані відповідачу на підставі договорів купівлі-продажу від 11.03.2011р., а тому, в силу п. 7.4. договору фінансового лізингу б/н від 15.08.2000р., останній став Лізингодавцем за відповідним договором, і вказаний договір зберіг свою дію та умови по відношенню до нового власника, тобто для відповідача. Однак на даний час відповідач не визнає право власності позивача на Спірні об'єкти нерухомості, у зв'язку з чим позивач і звернувся за захистом свого порушеного права до суду шляхом визнання права власності на Спірні об'єкти.

Заперечуючи проти позову, ТОВ "Техноторг - Плюс" зазначало, що сплативши лізингові платежі в розмірі, передбаченому договором лізингу, ТОВ "Євромейл" лише здійснило оплату за користування предметом лізингу , а не вартість предмету лізингу. Зазначив також, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, які підтверджують право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, застосований судом спосіб захисту порушеного права позивача в порядку ч.1 ст. 392 ЦК України не відповідає вимогам закону, оскільки, позивач не є власником об'єктів нерухомого майна.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи право власності за позивачем на нежиле приміщення (літ. Р), загальною площею 4 242,4 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Смоленська, 31-33, місцевий господарський суд , з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач сплатив повну вартість предмету лізингу, відповідно до акту взаєморозрахунків, складеному між лізингодавцем та лізингоотримувачем, підстав для застосування строку позовної давності нема, з огляду на умови договору. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, щодо визнання права власності на нежитловий будинок - корпус цеху №23, компресорну (літ. К, Е, E') суди зазначили, що ані умовами договору лізингу, ані актом прийому передачі майна зазначені житлові приміщення в лізинг не передавались.

Проте, повністю погодитися з такими висновками господарських судів неможливо, з таких підстав.

Всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, суд не надав належної правової оцінки тому факту, що договір фінансового лізингу є похідним способом набуття права власності, загальною ознакою якого є правонаступництво, тобто перехід права власності від однієї особи до іншої. Таким чином, підстава набуття права власності в одних осіб є одночасно підставою для припинення права власності в інших осіб.

Отже, суд мав перевірити відповідність нормам закону, що регулюють набуття права власності, позовних вимог ТОВ "Євромейл" про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно при наявності зареєстрованого в установленому законом порядку права власності на це ж майно за відповідачем ТОВ "Техноторг-Плюс".

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" (у редакції, яка діяла на час укладення договору) у договорі фінансового лізингу може передбачатися право викупу об'єкта лізингу лізингоодержувачем після або до закінчення строку дії договору, але не раніше строку, протягом якого амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору лізингу. Право власності на об'єкт фінансового лізингу набувається лізингоодержувачем після сплати повної вартості об'єкта лізингу відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.

Таким чином, суд мав з'ясувати можливість набуття та державної реєстрації права власності за позивачем на спірне майно безпосередньо на підставі договору фінансового лізингу чи шляхом укладення договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з'ясувати питання відповідності позовних вимог нормам закону, що регулюють спірні правовідносини, права та обов'язки сторін, що виникли за договором фінансового лізингу, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг - Плюс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Євромейл" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 21.10.2014 року у справі №910/22897/13 скасувати.

Справу №910/22897/13 направити до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.Д. Кондратова

Л.В. Стратієнко