ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року Справа № 910/22034/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіАлєєвої І.В., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)відповідачаВласюк В.В. (дов. від 26.06.2015 р. №42)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі № 910/22034/15 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства страхова компанія "ВУСО"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення 69493,42 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 69227,65 грн., з яких 49000,00 суми страхового відшкодування, 970,60 - 3% річних та 19257,05 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на приписи статті 27 Закону України "Про страхування", статей 625, 993, 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статей 22, 29, 34, 36, 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. у даній справі (суддя Балац С.В.), позов задоволено частково: стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в сумі 49000, 00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1827,00 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Дикунська С.Я., Алданова С.О.), рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "позов задовольнити повністю. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства страхова компанія "ВУСО" страхове відшкодування в сумі 49000, 00 грн., 3% річних в сумі 970, 60 грн. та 19257, 05 грн. - інфляційних втрат, витрати по сплаті судового збору.

Приватне акціонерне товариства "Українська охоронно-страхова компанія" не погоджуючись із зазначеною постановою, звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. залишити без змін, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У відзиві Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО" просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 27.01.2016 р. представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.04.2014 р. між Приватним акціонерним товариством страхова компанія "ВУСО" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС С" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 1321641-02-10-01, відповідно до умов якого був застрахований автомобіль "NISSAN X-TRAIL", державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до предмету договору добровільного страхування, позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, які пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме "NISSAN X-TRAIL", із державним знаком НОМЕР_1.

03.06.2014 р. на перехресті вул. Вереснева та вул. Російська в м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу та транспортного засобу "VOLKSWAGEN CADDY", із державним знаком НОМЕР_2, яким керував гр. ОСОБА_5

Факт ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 9395046 (засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 24.06.2014 р. у справі №753/10730/14-п (провадження № 3/753/3936/14) встановлено, що ДТП трапилося внаслідок порушень Правил подорожнього руху України водієм гр. ОСОБА_5 у зв'язку з чим, вказану фізичну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

Внаслідок зазначеного вище ДТП застрахований транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Згідно акту виконаних робіт товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС КИЇВ" від 06.08.2014 р. № АН055987 загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу складає 57025,22 грн.

У відповідності до звіту від 26.06.2014 р. № 14/6/525/616712 здійсненого замовленням позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 вартість відновлюваного ремонту застрахованого транспортного засобу становить 50430,71 грн.

В подальшому, Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО" на підставі договору добровільного страхування та з урахуванням акту виконаних робіт товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОАЛЬЯНС КИЇВ" від 06.08.2014 р. №АН055987 та звіту від 26.06.2014 р. №14/6/525/616712, здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 57025,22 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.07.2014 р. № 8341.

Згідно інформації, наданої Моторним (транспортним) страховим бюро України, станом на момент виникнення ДТП, цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована приватним акціонерним товариством "Українська охоронно-страхова компанія" (підтверджується полісом серії АС № 8838183).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача регресну вимогу №4049 від 18.09.2014 р. про виплату страхового відшкодування у розмірі 57025, 22 грн.

Проте, відповідач вимогу позивача щодо виплати страхового відшкодування не виконав, до того ж зауважив, що договором обов'язкового страхування транспортного засобу "VOLKSWAGEN CADDY" встановлено ліміт за шкоду заподіяну майну у розмірі 50000,00 грн., а франшизи - 1000,00 грн.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" визнало вимоги лише в частині стягнення з останнього суми страхового відшкодування в розмірі 49000,00 грн.

Звертаючись до суду з позовними вимогами Приватне акціонерне товариство страхова компанія "ВУСО" просило стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн., а також 970,60 - 3% річних та 19257,05 грн. - інфляційних втрат.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягненні суми страхового відшкодування у розмірі 49000,00 грн., суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

За змістом положень статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Приписами статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого.

Особою, відповідальною за завдані збитки, може бути як безпосередній заподіювач шкоди, так і страхова компанія, відповідальна за останнього.

Позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором добровільного страхування наземного транспорту, отримав від останнього право вимоги до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", адже цивільно-правова відповідальність винної особи застрахована саме відповідачем.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, позивач реалізував своє право кредитора шляхом пред'явлення вимоги до відповідача, оскільки за договором обов'язкового страхування відповідач надав згоду на прийняття обов'язку сторони боржника у деліктному зобов'язанні, якщо воно виникне.

Враховуючи зазначені вище норми матеріального права, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 49000,00 грн.

Крім того, позивачем на підставі частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, заявлено вимоги про стягнення з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне здійснення відповідачем в порядку регресу страхової виплати на користь позивача.

Так, суд апеляційної інстанції задовольняючи вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 970,60 грн. та інфляційних втрат у сумі 19257,05 грн. виходив з того, що позивачем направлялась відповідачу регресна вимога №4049 від 18.09.2014 р. про відшкодування страхової виплати, яка залишена останнім без задоволення, а отже з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

Проте, з таким висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позову в цій частині погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема, статтями 530, 625 Цивільного кодексу України, та без урахування правової природи спірних правовідносин.

Колегія суддів касаційної інстанції також зауважує, що цивільні права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах виникли з позадоговірних відносин, які регулюються, зокрема, нормами права, закріпленими в главі 82 Цивільного кодексу України та законодавством про страхування.

Застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин норм зобов'язального права, зокрема, статтей 530, 625 Цивільного кодексу України є помилковим, а тому постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. в частині стягнення на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 19257,05 грн. та 3% річних у сумі 970,60 грн. не можна визнати законною, обґрунтованою, прийнятою у відповідності з нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи.

Натомість, рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, в зв'язку з чим постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення 970,60 - 3% річних та 19257,05 грн. - інфляційних втрат, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись пунктом 6 статті 1119, статтями 1117, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 р. у справі №910/22034/15 в частині стягнення 970,60 - 3% річних та 19257,05 грн. - інфляційних втрат скасувати, рішення господарського суду м. Києва від 28.09.2015 р. залишити в силі.

Головуючий суддя І. Алєєва

Судді: М. Данилова

Т. Данилова