Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2014 року Справа № 910/13095/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Терещенко Р.А. - за дов. від 23.09.2013р.від відповідача:Шикеринець Р.І. - за дов. від 13.01.2014р. № 2-17 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"на рішеннягосподарського суду міста Києва від 10.09.2013р.та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р.у справі№ 910/13095/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "АС" (Обласний авіаційний центр)доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення 654 469,39 грн. боргу.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "АС" (Обласний авіаційний центр) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про стягнення 654 469,39 грн., з яких: 640 891,66 грн. становить сума основного боргу, 13 577,73 грн. - трьох процентів річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. (суддя Борисенко І.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. (головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Остапенко О.М.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статей 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 903 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України, з огляду на встановлення факту порушення відповідачем зобов'язання за договором від 02.09.2011р. № 1109011008 стосовно оплати вартості наданих позивачем послуг.

Не погодившись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 4, 42, 32, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник наголошує на тому, що у зв'язку з відсутністю належного фінансування відповідача та відсутністю у нього відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання умов договору від 02.09.2011р. № 1109011008, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості наданих позивачем послуг у встановлені строки змінилося. Тому, на думку скаржника, прострочення цього зобов'язання не наступило, що виключає можливість застосування до нього санкцій за несвоєчасне виконання.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 02.09.2011р. між ДП "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (замовник), правонаступником якої є відповідач, та ПрАТ "АС" (Обласний авіаційний центр) (виконавець) укладено договір № 1109011008 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір), у відповідності до умов якого виконавець зобов'язався у 2011-2012рр. за завданням замовника надати послуги з оренди авіаційного транспорту з екіпажем (авіаційні послуги для аеровізуального огляду та обстеження МГ в межах обслуговування УМГ "Донбастрансгаз", УМГ "Черкаситрансгаз", УМГ "Київтрансгаз"), а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно з пунктом 3.1. договору його ціна, з урахуванням додаткової угоди від 21.08.2012р. № 1 до нього, становить 2 750 000,00 грн.

Оплата фактично наданих виконавцем послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів з дати складання сторонами акта здачі-приймання послуг (пункт 4.1. договору).

Відповідно до пункту 5.9. договору здача-приймання наданих послуг згідно замовлень замовника оформляється актами здачі-приймання послуг, які підписуються уповноваженими представниками сторін; ці акти здачі-приймання послуг є підставою для проведення розрахунків замовника з виконавцем.

Позивачем на виконання умов договору від 02.09.2011р. № 1109011008 були надані відповідачу послуги на загальну суму 690 891,66 грн., що підтверджується актами виконаних робіт по авіаційному обслуговуванню від 20.09.2012р. № 1109011008/02-І (на суму 150 333,33 грн.) та від 28.09.2012р. № 1109011008/02-ІІ (на суму 540 558,33 грн.), підписаними сторонами без будь-яких заперечень та зауважень.

18.05.2013р. відповідач в якості оплати вартості послуг за договором перерахував на рахунок позивача 50 000,00 грн.

Зобов'язанням, згідно статті 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказані норми кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Договір, згідно статті 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як з'ясовано судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг не сплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 640 891,66 грн., що відповідачем не було спростовано.

За приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлений судами попередніх інстанцій факт порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором від 02.09.2011р. № 1109011008, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 640 891,66 грн. основного боргу та 13 577,73 грн. трьох процентів річних.

Доводи скаржника з приводу того, що через відсутність належного фінансування відповідача у 2012 році та відповідних грошових коштів, спрямованих на виконання умов договору від 02.09.2011р. № 1109011008, зобов'язання відповідача щодо оплати вартості товару у встановлені строки змінилося, та його прострочення не наступило, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке.

За приписами статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).

Отже, боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання у зв'язку з неможливістю виконання такого зобов'язання та відсутністю у боржника необхідних коштів.

За приписами статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до пункту 1.3. договору від 02.09.2011р. № 1109011008 обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків. Також в підпункті 6.2.3. пункту 6.2. договору передбачено право замовника на зменшення обсягів закупівлі послуг та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків, у зв'язку з чим сторони вносять відповідні зміни до цього договору. Крім того в пункті 11.2. договору визначено, що обсяг послуг, що закуповується замовником за цим договором, може бути зменшений в залежності від розміру реального фінансування видатків замовника, із відповідним зменшенням загальної суми цього договору, про що сторони укладають додаткову угоду.

Отже, умовами договору від 02.09.2011р. № 1109011008, залежно від реального фінансування видатків замовника, передбачена можливість зменшення обсягів закупівлі послуг та загальної суми договору шляхом внесення відповідних змін до договору, а не звільнення замовника від оплати вартості вже отриманих послуг.

Скаржником не доведено та не підтверджено належним чином, що ним до моменту отримання послуг були зменшені їх обсяги за договором від 02.09.2011р. № 1109011008, та, відповідно, за взаємною згодою сторін були внесені відповідні зміни до цього договору.

За таких обставин, скаржник не спростував встановлений судами попередніх інстанцій факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором від 02.09.2011р. № 1109011008 в частині своєчасної та повної оплати вартості послуг, отриманих за цим договором на підставі актів приймання-передачі від 20.09.2012р. № 1109011008/02-І та від 28.09.2012р. № 1109011008/02-ІІ.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2013р. у справі № 910/13095/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк