Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 922/2119/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 рокуу справі за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Приватного підприємства "Дара"простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у травні 2013 року, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Дара" 200 000 грн. заборгованості за договором про абонентське юридичне обслуговування від 03.01.2013 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 200 000 грн. заборгованості та 4000 грн. судового збору.

У порядку виконання судового рішення, ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2013 року замінено стягувача у виконавчому проваджені на ОСОБА_5, право вимоги якій було передано за цивільно-правовою угодою від 27.09.2013 року.

Судове рішення оскаржено спадкоємцем майнових прав засновника приватного підприємства "Дара" і за наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року у справі оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 13.11.2014 року порушено касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення скасуванню з огляду на наступне.

За наявних у справі матеріалів вбачається, що відповідачем у справі є приватне підприємство "Дара", єдиним засновником якого була ОСОБА_6 (а.с. 28-43, т. 1).

9 травня 2013 року вона померла внаслідок насильницьких дій, про що було відомо ОСОБА_7, як і те, що у цьому звинувачується ОСОБА_8

Незважаючи на наявність цих обставин, ОСОБА_7 видав наказ від 10.05.2013 року про покладання на себе обов`язків директора ПП "Дара" обґрунтовуючи такі дії смертю засновника та директора підприємства ОСОБА_6 (а.с. 46, т. 1).

Прийнявши на себе обов`язки директора, зазначена особа видала довіреності іншим особам на представництво інтересів підприємства (а.с. 55, т. 1) які у свою чергу подали до суду заяву про визнання позову, хоча незаконність усіх цих дій була очевидною, оскільки відповідно до статуту ПП "Дара" призначення директора може здійснити лише засновник і інших випадків цим статутом не передбачено, а любе представництво за довіреністю припиняється смертю особи, яка цю довіреність видала.

Усвідомлюючи це при постановленні рішення і не визнаючи повноважень представників, призначених ОСОБА_7, суд у той же час яких-небудь дій щодо забезпечення участі у справі відповідача не вчинив, що відповідно ст. 104 ГПК України було безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду під час його апеляційного перегляду та забезпечення розгляду справи з дотриманням норм ГПК України, зокрема щодо участі сторони у справі.

Проте ці вимоги закону не було дотримано, що і призвело до неповноти судового слідства.

Відмовляючи у позові з тих мотивів, що на зазначену у договорі дату ОСОБА_6 перебувала за межами України, договір у письмовій формі нею не підписувався, тобто не укладався, апеляційний господарський суд не врахував, що у разі, коли одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання наявність договірних зобов`язань може визнаватись судом тією обставиною, яка відповідає дійсності, що відповідно зобов`язувало суд перевірити доводи позивача про виконання своїх зобов`язань та надати відповідну правову оцінку наданим доказам.

Але виконання за наданим позивачем договором належним чином не з`ясовувалось, апеляційний суд безпідставно послався на те, що така необхідність відсутня, а господарський суд першої інстанції визнавши підтвердженим факт виконання договору актами, не врахував при цьому, що визначення договором вартості абонентського обслуговування за певний період не є безумовною підставою для стягнення такого платежу без визначення тих послуг, які безпосередньо та в дійсності надавались у цей період і були прийняті без будь-яких зауважень.

За таких обставин, коли судові рішення постановлено з порушенням процесуальних норм та за неповноти судового слідства визнати їх законними і обґрунтованими не можна, а тому вони підлягають скасуванню, з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, за участі сторін та інших зацікавлених осіб, повно та всебічно з`ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку і у залежності від встановлення постановити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.06.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2014 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко