Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 904/2770/13

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участю представника відповідача О. Ларіної (дов. від 21.03.2014) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Д. Атаєвої, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2014 року у справі № 904/2770/13 за позовом прокурора Бабушкінського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Бабушкінської районної у міста Дніпропетровську ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка", відділу освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, про визнання недійсним договору, додаткової угоди та стягнення 226 458 грн 12 коп.,

УСТАНОВИВ: У березні 2013 року прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка" і відділу освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання недійсними укладені відповідачами договір від 28 березня 2011 року № 62 про закупівлю послуг за державні кошти у частині сплати 263 075 грн 32 коп. податку на додану вартість, передбаченого пунктом 3.1 договору; додаткової угоди від 29 грудня 2011 року № 3 до договору в частині сплати 52 615 грн податку на додану вартість, а також зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Авіка" повернути відділу освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради фактично сплачену суму податку на додану вартість у розмірі 226 458 грн 12 коп.

Бабушкінська районна у місті Дніпропетровську рада заявила про відсутність предмету спору, а відповідачі позов не визнали.

У подальшому прокурор змінив вимоги позову і просив припинити провадження в частиністягнення 263 075 грн 32 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2014 року позов задоволено в частині визнання недійсним договору від 28 березня 2011 року № 62 щодо сплати 263 075 грн 32 коп. податку на додану вартість, передбаченого пунктом 3.1 договору, у частині зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка" повернути відділу освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради фактично сплачену суму податку на додану вартість в розмірі 226 458 грн 12 коп. провадження у справі припинено, у позові про визнання недійсною додаткової угоди від 29 грудня 2011 року № 3 до договору від 28 березня 2011 року № 62 в частині сплати 52 615 грн податку на додану вартість відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2014 року (судді І. Кузнецова, І. Сизько, І. Герасименко) рішення скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 29 грудня 2011 року № 3 до договору від 28 березня 2011 року № 62 у частині сплати 52 615 грн податку на додану вартість і позов у цій частині задоволено; у решті рішення залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіка" просить рішення в частині визнання недійсним договору від 28 березня 2011 року № 62 щодо сплати 263 075 грн 32 коп. податку на додану вартість і постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 631 632 651 654 Цивільного кодексу України, приписи Бюджетного кодексу України, пункти 2.1, 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року № 309 та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Прокурор, проти доводів касаційної скарги заперечив і в її задоволенні просить відмовити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте відділ освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради, Бабушкінська районна у місті Дніпропетровську рада право на подання відзиву на касаційну скаргу не використали і їхні представники в судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 28 березня 2011 року відділ освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю "Авіка" (учасник) уклали договір № 62 про закупівлю послуг за державні кошти, відповідно до умов якого учасник зобов'язався в 2011 році надати послуги шкільних їдалень, а замовник прийняти і оплатити їхню вартість (далі - договір).

Умовами договору сторони погодили, що ціна договору становить 1 578 451 грн 95 коп. у тому числі податок на додану вартість - 263 075 грн 32 коп.; розрахунки здійснюються на підставі пункту 7 статті 51 Бюджетного кодексу України на умовах відстрочки платежу на термін 120 календарних днів; у разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлені товари здійснюється протягом 7 календарних днів з дати отримання бюджетного призначення; на замовника покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги та приймати ці послуги згідно з актом виконаних робіт (пункти 3.1, 4.1, 6.1, 6.2 договору).

Відділ освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради сплатив товариству з обмеженою відповідальністю "Авіка" вартість послуг у сумі 1 231 375 грн 90 коп., у тому числі податок на додану вартість в сумі 226 458 грн 12 коп.

Додатковою угодою від 29 грудня 2011 року сторони змінили пункт 3.1 договору та виклали його в наступній редакції: "Ціна цього договору становить 1 578 451 грн 95 коп.". У цей же день сторони уклали дві додаткові угоди, а саме: додаткову угоду № 3 до договору, згідно з пунктом 1 якої "дія угоди продовжена до 31 березня 2012 року і становить 315 690 грн, у тому числі, податок на додану вартість 52 615грн" і додаткову угоду № 3 до договору, згідно з пунктом 1 якої "дія угоди продовжена до 31 березня 2012 року і становить 315 690 грн без податку на додану вартість".

За правилами частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до вимог частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Підпунктом 197.1.7 пункту 197.1 статті 197 Податкового кодексу України встановлено, що операції по постачанню послуг з харчування дітей у дошкільних, загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах та громадян у закладах охорони здоров'я звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Ураховуючи порушення при укладенні договору вимог чинного законодавства в частині включення до ціни договору податку на додану вартість, господарські суди дійшли правомірного висновку про визнання недійсним договору від 28 березня 2011 року № 62 у частині сплати 263 075 грн 32 коп. податку на додану вартість, передбаченого пунктом 3.1 договору.

У зв'язку з поверненням товариством з обмеженою відповідальністю "Авіка" відділу освіти Бабушкінської районної у місті Дніпропетровську ради 226 458 грн 12 коп. господарські суди дійшли також обґрунтованого висновку про припинення провадження у справі в цій частині.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 29 грудня 2011 року № 3 до договору в частині сплати 52 615 грн податку на додану вартість, господарський суд виходив з того, що сторонами надано різні за змістом додаткові угоди від 29грудня 2011 року № 3, в яких різне визначення ціни договору - з податком на додану вартість та без податку на додану вартість, а також із того, що додаткова угода, яка передбачає включення до ціни договору податку на додану вартість не була пред'явлена до виконання казначейською службою, а тому відсутні підстави для визнання цієї угоди недійсною.

Апеляційний господарський суд з таким висновком правомірно не погодився.

За правилами частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). У даному випадку такими обставинами є порушення в момент вчинення угоди вимог Податкового кодексу України щодо включення у вартість послуг з харчування дітей у загальноосвітніх навчальних закладах податку на додану вартість при умові оплати такої вартості за рахунок бюджетних коштів на підставі статті 51 Бюджетного кодексу України. При цьому слід визнати факт відсутності у додатковій угоді від 29 грудня 2011 року № 3, якою не передбачено включення до ціни договору податку на додану вартість, положень про викладення пункту 1 додаткової угоди від 29 грудня 2011 року № 3, якою таке включення передбачено, у новій редакції. Ураховуючи, що додаткова угода від 29 грудня 2011 року № 3, якою передбачено включення до ціни договору податку на додану вартість в сумі 52 615 грн укладена з порушенням вимог законодавства, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов у цій частині.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14 серпня 2014 року у справі № 904/2770/13 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіка" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець