Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 904/2263/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014у справі№ 904/2263/14 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"простягнення 24310 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Чобанюк Т.М., дов. від 23.01.2014 № 52-16/77

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Донецька залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу за неправильне зазначення у залізничний накладній маси вантажу у сумі 24310 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 у справі № 904/2263/14 (суддя Турчин С.О.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Широбокової Л.П., Прокопенко А.Є.), позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 24310 грн. штрафу, 1827 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014, у справі № 904/2263/14, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 29.10.2013 на ст. Сартана Донецької залізниці прибув вагон № 55340178 з вантажем - дрібниця коксова згідно залізничної накладної № 47838503 від 25.10.2013 за відправкою Кривий Ріг Придніпровської залізниці - Сартана Донецької залізниці вагою брутто - не зазначено, нетто - 57200 кг., тара - 23300 кг. Вантаж передано позивачу для перевезення Публічним акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

29.10.2013 на підставі заявки вантажоотримувача залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено, що у вагоні № 55340178 маса вантажу на 1300 кг. менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що на станції Сартана Донецької залізниці складено комерційний акт БН №733846/416 від 29.10.2013.

Як засвідчено вказаним Актом, по прибуттю поїзда за заявкою вантажоодержувача і контрольному зважуванні на його 150-ти тонних вагових вагах виявлено: вага у вагоні № 55340178 в перевізному документі зазначена: нетто - 57200 кг., тара - 23300 кг.; фактично виявилось: брутто - 79200 кг., тара - 23300 кг., нетто - 55900 кг., що менше ваги, зазначеної в документі, на 1300 кг.; вагон зважувався двічі, результат не змінився; за документом навантаження у вагоні навалом, на рівні бортів та вище на 100 мм, нерівномірне з природними скосами до бортів й дверей вагону; за документом значиться - маркування вапняним розчином, фактично маркування відсутнє; виїмок та поглиблень не має; вагон без дверей, люки закриті; течія вантажу відсутня; вагон технічно справний.

Відповідно до акту загальної форми ГУ-106 №23 від 28.10.2013 вагон № 55340178 технічно справний.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що зважування вантажу на станції призначення здійснювалось відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України з урахуванням норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

За неправильно зазначену відповідачем у залізничній накладній масу вантажу, залізницею на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України нарахований був штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати (4862 грн.) у сумі 24310,00 грн., наявність підстав для стягнення якого є предметом спору у даній справі.

Як передбачено ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Статтею 23 Статуту залізниць України та п. 1.1. Правил оформлення перевізних документів передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно із ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України).

Згідно із ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно із п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно із ст. 118 Статуту залізниць України.

Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, якою передбачено штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі правової оцінки змісту наявних у матеріалах справи залізничної накладної № 47838503 від 25.10.2013, комерційного акту БН № 733846/416 від 29.10.2013 та інших доказів в їх сукупності встановили факт неправильного зазначення відповідачем у вказаній накладній відомостей щодо маси вантажу, у зв'язку із чим дійшли правомірного висновку про наявність підстав про стягнення штрафу та задоволення позову.

Матеріали справи свідчать про те, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Посилання скаржника, як на підставу звільнення його від відповідальності, на здійснення ним переадресування вантажу за масою первісного відправника, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки первинна залізнична накладна № 53234076 не містить в графі 49 "Відмітки залізниці" відомостей про переадресування вантажу відповідно до п. 4.4. Правил оформлення перевізних документів.

Твердження скаржника у касаційній скарзі про відсутність його вини у неправильному зазначенні маси вантажу як умови покладення на нього штрафу, не заслуговують на увагу, оскільки передбачений ст. 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Вказані доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна правова оцінка, а тому вони відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.09.2014 у справі № 904/2263/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир