ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2016 року Справа № 907/24/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Самусенко С.С.,

Татькова В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року

у справі № 907/24/16

господарського суду Закарпатської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Закрпатнафтопродукт-Мукачево"

до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптсервісойл"

про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01.09.2015 року.

за участю представників

позивача - Шевчук Б.Б.

відповідача - Рудяк О. І.

третьої особи - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року (суддя Карпинець В.І.) зупинено провадження у справі №907/24/16 до закінчення судової експертизи та подання до суду висновку судово-економічної експертизи за позовом Публічного акціонерного товариства "Закрпатнафтопродукт-Мукачево", до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптсервісойл", про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01.09.2015 року.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року (судді Костів Т. С., Марко Р. І. Малех І.Б.) ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року у справі скасовано, справу передано на розгляд місцевого господарського суду.

Не погодившись з зазначеною постановою Публічне акціонерне товариство "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року та залишити в силі ухвалу господарського суду Закарпатської області від 07 квітня 2016 року.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Закрпатнафтопродукт-Мукачево" звернулось до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 01 вересня 2015 року.

Підставою для визнання недійсним Договору поруки №12/01-03-3/100-Р від 07 травня 2015 року, який є предметом розгляду у даній справі, позивачем зазначено, зокрема, що зазначений правочин у відповідності до вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та Статуту позивача міг вчинятись виключно за рішенням загальних зборів акціонерів, оскільки сума правочину перевищувала 25 відсотків вартості активів за даними річної фінансової звітності станом на 31 грудня 2014 року, яка, з урахуванням поданих до органу статистики 02 листопада 2015 року - уточнюючих балансів (звітів про фінансовий стан) позивача, складала суму 377 311 000,00 грн. Отже, 25 відсотків від вартості активів позивача складає суму 94 327 750 грн., в межах якої позивач міг укладати правочини без рішення загальних зборів акціонерів. Оскільки предмет оспорюваного договору поруки перевищує 25 відсотків вартості активів, зазначене, на думку позивача є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Відповідач у справі в спростування позовних вимог зазначає те, що на момент укладення оспорюваного правочину вартість активів позивача, станом на 31 грудня 2014 року, складала 664 145 000,00грн. та що підтверджено аудиторським висновком ТОВ "Аудиторська фірма "Баррістер Агентс Груп", тобто, 25 відсотків з яких складає суму 166 036 250грн., в межах якої позивач міг укладати правочини без рішення загальних зборів акціонерів. За вищезазначеного відповідач вважає, що оскільки предмет оспорюваного Договору поруки не перевищує 25 відсотків вартості активів позивача, а тому відсутні підстави для визнання такого правочину недійсним.

Судами встановлено та з матеріалів справи вбачається, що розбіжним є питання щодо фактичної вартості активів позивача за даними останньої річної фінансової звітності, перед укладенням оспорюваного Договору поруки, в даному випадку, станом на 31 грудня 2014 року, що стало підставою для зупинення розгляду справи та призначення судом першої інстанції судово-економічної експертизи.

Суд апеляційної інстанції не погодившись з прийнятою у справі ухвалою скасував її та скерував справу для розгляду до господарського суду першої інстанції. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з ч. 1 якої для роз'яснення питань, що виникають під час вирішення господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. Питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу. Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі.

Відповідно до роз'яснень наведених в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23 березня 2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Натомість, суд першої інстанції під час винесення ухвали про призначення судової економічної експертизи та зупинення провадження у справі не врахував того, що оцінка наведених питань які ставились не потребує спеціальних знань експерта та стосується застосування норм законодавства та здійснення правової оцінки документів бухгалтерського обліку та звіту. В матеріалах справи міститься копія звіту про фінансовий стан на 31 грудня 2014 року та копія аудиторського висновку (звіту незалежного аудитора) товариства з обмеженою відповідальністю ,,Аудиторська фірма ,,Баррістер Агенс Груп'' щодо фінансової звітності ПАТ ,,Закарпатнафтопродукт-Мукачево'' станом на 31 грудня 2014 року включно, які є належними доказами, що підтверджують розмір активів позивача.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі та призначення експертизи, що спричинило б затягування процесу розгляду справи.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Закарпатнафтопродукт-Мукачево" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року у справі № 907/24/16 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді С. С. Самусенко

В. І. Татьков