Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.03.2015 року у справі №910/15040/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 910/15040/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Фролової Г.М.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"на рішення від 22.10.2014 господарського суду міста Києва та постанову від 26.01.2015 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/15040/14 господарського суду міста Києваза позовом1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"про за зустрічним позовом до простягнення 161 051,68 грн. Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 стягнення 189 000,00 грн. За участю представників сторін:

Від позивачів - ОСОБА_6 (дов. від 07.08.14)

Від відповідача - Степаненко Ю.М. 9дов. від 20.03.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 26.03.2015 справа розглядається колегією суддів у складі: Ходаківська І.П., Бакуліна С.В., Фролова Г.М.

ВСТАНОВИЛА:

ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_4 звернулись до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк "Київська Русь" про стягнення 161 051,68 грн. заборгованості та санкцій за договором оренди нежитлового приміщення № 02/14 від 10.02.2014.

ПАТ "Банк "Київська Русь", в свою чергу, звернулось до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 про стягнення 189 000,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.10.2014 (суддя Сташків Р.Б.) позовні вимоги за первісним позовом задоволені повністю: стягнуто з ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь ФОП ОСОБА_4 73 536,30 грн. - заборгованості, 4 681,31 грн. - інфляційних, 601,31 грн. - 3% річних, 3 531,89 грн. - пені; стягнуто з ПАТ "Банк "Київська Русь" на користь ФОП ОСОБА_5 70 000,00 грн. - заборгованості, 4 585,00 грн. - інфляційних, 583,98 грн. - 3% річних, 3 531,89 грн. - пені; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у складі: Пономаренка Є.Ю., Дідиченко М.А., Руденко М.А. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Банк "Київська Русь" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.611, 623, 651 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України.

Позивачі у відзиві просять постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачами, як орендодавцями, та відповідачем, як орендарем, було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 02/14 від 10.02.2014, за умовами якого орендодавці зобов'язуються передати орендарю приміщення на цокольному поверсі № 149-1, 149-3, 149-4, 149-5, 149-І площею 199,6 кв.м., та приміщення на першому поверсі 149-1, 149-2, 149-3, 149-4, 149-5, 149-6, 149-7, 149-8, 149-І площею 254,3 кв.м., загальною площею 453,9 кв.м. в будівлі, що знаходиться за адресою: Донецька область, м. Донецьк, АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 1.3. даного договору приміщення передається орендарю з метою розміщення в ньому відділення банку.

За користування приміщенням з орендаря справляється орендна плата, починаючи з березня 2014 року в розмірі 70 000 грн. без ПДВ за повний календарний місяць (п. 3.1 договору).

Згідно з п. 3.4 договору, частина орендної плати в розмірі 35 000,00 грн. сплачується орендодавцю-1 до 15-го числа за поточний місяць в безготівковій формі на поточний рахунок, вказаний в договорі та на підставі рахунку орендодавця-1, який орендодавець-1 надає орендарю до 10-го числа поточного місяця.

Інша частина орендної плати в розмірі 35 000,00 грн. сплачується орендодавцю-2 до 15-го числа за поточний місяць, в безготівковій формі на поточний рахунок, вказаний в договорі та на підставі рахунку орендодавця-2, який орендодавець-2 надає орендарю до 10-го числа поточного місяця.

До складу орендної плати не включається вартість комунальних послуг (опалення, гаряче та холодне водопостачання, користування каналізацією, вивіз побутових відходів, експлуатаційні витрати та вартість електроенергії) та оплачуються окремо (п. 3.1 договору оренди).

Порядок компенсації вартості комунальних послуг визначений у п.п. 3.5 - 3.9 договору оренди.

Згідно з п. 5.1. строк дії договору: з дати приймання приміщення за актом приймання-передачі по 31.01.2017.

Відповідно з п. 2.2 договору передача приміщення здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується сторонами та є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов договору 01.03.2014 позивачі передали, а відповідач прийняв об'єкт оренди за актом прийому-передачі від 01.03.2014 (додаток № 2 до договору оренди нежитлового приміщення № 02/14 від 10.02.2014).

19.03.2014 на адресу позивачів надійшов лист за підписом виконавчого директора Східної регіональної дирекції ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_12 без номера і дати, в якому повідомлялось про дострокового припинення дії договору оренди у відповідності до п. 4.2.12. Підпис ОСОБА_12 скріплений печаткою Донецького центрального відділення ПАТ "Банк "Київська Русь".

19.03.2014 позивачами було направлено лист Голові Правління ПАТ "Банк "Київська Русь", в особі якого укладався договір оренди, з проханням оформити лист про дострокове припинення договору належним чином та за підписом особи, яка має на це повноваження на підставі статуту чи довіреності (з доданням такої довіреності до листа).

24.03.2014 позивачами був отриманий лист № 100/42.3-б.б від 24.03.2014, в якому повідомлено, що лист про дострокове припинення дії договору оренди нежитлового приміщення № 02/14 від 10.02.2014 має внутрішній реєстраційний номер 79/42.3 від 18.03.2014, а повноваження виконавчого директора Східної регіональної дирекції ПАТ "Банк "Київська Русь" ОСОБА_12 щодо підписання листа про розірвання договору оренди закріплено у внутрішньому положенні про діяльність Східної регіональної дирекції та розпорядження банку. Проте, документів на підтвердження вказаних повноважень відповідачем позивачам не було надано.

Керуючись п.п. 3.4 та 3.5 договору оренди позивачами на адресу відповідача листом 09.04.2014 були направлені рахунки на сплату орендної плати березень та квітень 2014 та рахунок на компенсацію комунальних послуг за березень 2014. Також, відповідачу було направлено рахунок на компенсацію комунальних послуг за квітень 2014.

Оплати за користування орендованим приміщенням та компенсації комунальних послуг відповідачем здійснено не було, тому позивачі звернулись до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що строк дії договору оренди починається з дати приймання приміщення за актом приймання-передачі.

Статтею 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до п. 2.4 договору після закінчення строку дії договору або у разі дострокового припинення дії договору орендар зобов'язаний протягом 20 робочих днів повернути приміщення орендодавцям за актом прийому-передачі.

Відповідно до п.2.5 обов'язок по складанню відповідного акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає орендоване приміщення іншій стороні договору.

Судами встановлено, що відповідного акту, підписаного сторонами, який би підтверджував повернення позивачам орендованого приміщення, відповідачем не надано.

Що стосується посилання касатора на дотримання ним процедури дострокового розірвання договору оренди та розірвання договору з 19.04.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.2.12 договору оренди орендар має право достроково звільнити орендоване приміщення і припинити дію даного договору, письмово попередивши про це орендодавців не пізніше ніж за 30 календарних днів до такого звільнення, при цьому цей договір буде достроково розірваний в односторонньому порядку після спливу тридцятиденного строку з дати вручення орендодавцям повідомлення про дострокове звільнення орендарем приміщення та розірвання цього договору.

Тобто, даним пунктом договору передбачено припинення договору саме за умови звільнення орендарем приміщення. Разом з тим, такого факту не доведено належними засобами доказування. Як не доведено факту надіслання з листом, отриманим позивачами 19.03.2014, акту приймання-передачі.

Крім того, судами встановлено, що відповідач всупереч умовам договору та ст. 241 Цивільного кодексу України у розумний строк не вчинив будь-яких дій, спрямованих на підтвердження повноважень ОСОБА_12 вчиняти правочини щодо розірвання договору від імені ПАТ "Банк "Київська Русь".

Таким чином, стягнення судами з відповідача орендної плати за березень-квітень 2014 є обгрунтованим.

Згідно з п. 3.5 договору оренди компенсація вартості комунальних послуг здійснюється за рахунками, що виписуються орендодавцем-1 на підставі показань відповідних лічильників, встановлених в приміщенні.

Пунктом 3.8 договору визначено, що орендар повинен оплатити виписаний і переданий орендодавцем-1 рахунок на компенсацію спожитих комунальних послуг, в приміщенні не пізніше 25 числа місяця, наступного за тим календарним місяцем, за який вноситься плата за комунальні послуги, спожиті орендарем в приміщенні.

В матеріалах справи містяться рахунки на компенсацію за комунальні послуги від 09.04.2014 та від 24.04.2014, які відповідачем оплачені не були.

З огляду на викладене, вимога про стягнення плати по комунальним послугам задоволена правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 7.1 договору оренди № 02/14 від 10.02.2014 за порушення строків сплати орендної плати, орендар сплачує орендодавцям пеню у розмірі 0,5 % від простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином стягнення пені, інфляційних та 3% річних є обґрунтованим.

Розрахунки апеляційною інстанцією перевірені.

Що стосується зустрічного позову, касатор зазначив, що оскільки всупереч умовам договору майно мало бути передано протягом 5 робочих днів з моменту підписання договору, тобто, така передача мала відбутись 17.02.2014, а позивачами затримано передачу приміщення на 9 робочих днів, в результаті чого йому були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України упущену вигоду визначено як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Як встановлено судами, при розрахунку суми упущеної вигоди відповідач виходив з показників прибутковості у своїй діяльності та арифметично розрахував суму упущеної вигоди в розмірі 189 000,00 грн.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Заявник збитків повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії іншої особи стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (п. 3 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" № 01-06/20/2014 від 14.01.2014).

Судами встановлено, що вимоги відповідача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку, який є теоретичним, побудованим на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати.

Крім того, відповідачем не було надано документів, що підтверджують створення відділення банку за адресою орендованого приміщення. Саме це вже включає отримання будь якого доходу від діяльності відділення.

Крім того, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

З огляду на викладене, суди правомірно дійшли висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову.

Враховуючи наведене, постанова апеляційної інстанції про залишення без змін рішення господарського суду першої інстанції про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення.

Постанову від 26.01.2015 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 22.10.2014 господарського суду м.Києва у справі №910/15040/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С.Бакуліна

Г.Фролова