Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року Справа № 15/5007/33/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Вірма"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014у справігосподарського суду Житомирської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Вірма"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватного акціонерного товариства "Діелектричні кабельні системи України"простягнення 260 737,00 грн. за участю представників:

позивача: Гуртовенко Р.М. (представник за дов. від 15.10.2012 №5),

відповідача: Левчук Т.В. (представник за дов. від 09.02.2015 №48)

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Термінал" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до ТОВ "Вірма" про стягнення 170188, 75 грн. в рахунок відшкодування здійснених витрат на поліпшення нерухомого майна - адмінпобутового приміщення загальною площею 100, 7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Ольжича, 9-а.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 02.10.2014 у справі № 15/5007/33/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98186,69 грн. витрат на поліпшення майна, а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ТОВ "Вірма" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю, мотивуючи скаргу порушенням судом норм процесуального права та неправильним тлумаченням застосованих судом норм матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником: - в діях ТОВ "Термінал" відсутня добросовісність володільця, яка є безумовною складовою конструкції норми ч.4 ст. 390 ЦК України; - за формою і змістом постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 105 ГПК України; - представниками ТОВ "Вірма" в судовому факт поліпшення майна позивачем заперечувався. Далі по тексту касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлено в порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема: ч.1 ст. 261, ч. 4 ст. 267, ч.4 ст. 390 ЦК України, наводить факти, яким на його думку судом не було надано належної оцінки.

У відзиві ТОВ "Термінал" просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 20.06.2007 між ЗАТ "Електромонтаж" (продавець) та ТОВ "Термінал" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу адмінпобутового приміщення загальною площею 100,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9-а.

Того ж дня, на виконання п. 6 вказаного договору, сторонами було підписано Акт №1 прийомки - передачі адмінпобутового приміщення, загальна вартість якого становить 36000,00 грн.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Вірма" було співвласником та орендарем частини адмінпобутових приміщень, проданих ЗАТ "Електромонтаж" згідно з договором від 20.06.2007 і мало переважне право на їх придбання перед третіми особами.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 12.12.2008 у справі №1/63-Д, залишеним в силі постановою ВГСУ від 23.04.2009, було переведено на ТОВ "Вірма" права та обов'язки покупця щодо майна, яке продано ЗАТ "Електромонтаж" на користь ТОВ "Термінал" по договору купівлі - продажу від 20.06.2007, та стягнуто з ТОВ "Вірма" на користь ТОВ "Термінал" - 36000,00 грн.

Вказане рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2008 було переглянуто за нововиявленими обставинами та скасоване рішенням господарського суду Житомирської області від 18.01.2013, яке, в свою чергу, було скасоване постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.04.2013 із залишенням рішення господарського суду Житомирської області від 12.12.2008 у справі № 1/63-Д без змін.

Судом також встановлено, що 08.01.2009 (після прийняття 12.12.2008 рішення господарським судом Житомирської області і до прийняття 12.02.2009 рішення Житомирським апеляційним господарським судом) ТОВ "Термінал" продало гр. Бондарю Сергію Леонідовичу спірне адмінпобутове приміщення, що знаходиться в м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9-а за 100000,00 грн .

В подальшому, оскільки згідно з постановою ВГСУ від 23.04.2009 визнано право власності на спірне майно за ТОВ "Вірма" з моменту укладення договору, а саме з 20.06.2007, рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21.12.2009, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24.02.2010, визнано недійсним договір купівлі - продажу адмінпобутового приміщення загальною площею 100,7 кв.м., розташованого у м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9-а, укладений між ТОВ "Термінал" та Бондарем С.Л. 08.01.2009; визнано право власності на це приміщення за ТОВ "Вірма"; адмінпобутове приміщення витребуване у ТОВ "Житомиртехторгсервіс" шляхом виселення останнього; скасовано рішення виконкому Житомирської міської ради від 09.04.2009 № 260 в частині визнання права власності на адмінпобутове приміщення за ТОВ "Житомиртехторгсервіс" та скасовано за ним реєстрацію права власності на адмінпобутове приміщення; зобов'язано КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради провести реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Вірма".

Як на підставу позовних вимог у даній справі позивач посилається на те, що з 20.06.2007 (дати купівлі адмінпобутового приміщення у ЗАТ "Електромонтаж") до 08.01.2009 (дати продажу адмінпобутового приміщення гр. Бондар. С.Л.) ТОВ "Термінал" як добросовісний набувач спірного майна здійснював поліпшення адмінпобутового приміщення, які не можуть бути відокремлені без завдання йому шкоди, на загальну суму 170188,75 грн.

Судом встановлено, що у період з 16.07.2007 по 25.09.2007 та з 09.11.2007 по 14.02.2008, діяли заборони у т.ч. щодо проведення ТОВ "Термінал" ремонтних робіт у спірній будівлі; вчинення дій з реконструкції зазначеного майна, пов'язаних із збільшенням або зменшенням його вартості.

Для вирішення питань щодо здійснення позивачем поліпшень спірного адміністративного приміщення та визначення їх вартості за період 20.06.2007 - 08.01.2009, у даній справі призначалась судова будівельно-технічна експертиза та додаткова судова будівельно-технічна експертиза.

Додаткова судова будівельно-технічна експертиза проведена кваліфікованим експертом, належним чином мотивована, не спростована сторонами, якій суд попередньої інстанції відповідно до положень ст. 43 ГПК України дав належну оцінку, та згідно висновку якої, вартість витрачених ТОВ "Термінал" будівельних матеріалів при проведенні ремонтних робіт у адмінпобутовому приміщенні загальною площею 100,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9-а у період з 20.06.2007 по 08.01.2009, за виключенням періодів з 16.07.2007 по 25.09.2007 та з 09.11.2007 по 14.02.2008, становить 98734,07 грн.

Згідно ч. 4 ст. 390 ЦК України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Отже, оскільки судом попередніх інстанцій встановлено факт проведення позивачем поліпшень адмінпобутового приміщення загальною площею 100,7 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Ольжича, буд. 9-а, - висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції щодо дійсності розміру відшкодування здійснених витрат на поліпшення зазначеного приміщення у розмірі 98186,69 грн., колегія визнає обґрунтованим.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності спростовуються положеннями ст.ст. 256, 260, 261, 267 ЦК України та встановленими судом обставинами щодо виникнення у позивача права на звернення до суду з позовом з 24.04.2009, тобто на наступний день після винесення ВГСУ у справі №1/63-Д постанови від 23.04.2009, згідно з якою залишено без змін рішення господарського суду від 12.12.2008 про переведення прав та обов'язків покупця щодо спірного майна на ТОВ "Вірма".

Отже, господарським судом попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким суд дав належну оцінку, правом переоцінки яких в силу приписів ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не наділена, з огляду на що висновок господарського суду попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог в розмірі 98186,69 грн. колегія визнає правомірним.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування господарським судом норм процесуального і матеріального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів, які відповідають чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119- 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі № 15/5007/33/12 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало